Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • Дивовижний салат з копченою куркою «Наречена»

Дивовижний салат з копченою куркою «Наречена»

Viktor
30 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до Дивовижний салат з копченою куркою «Наречена»

Дуже смачний, ніжний і пікантний  салат з копченою куркою і плавленим сирком – ви його обов’язково оціните!  Салат за цим рецептом виходить красивим, святковим, легким і дивовижно смачним. У ньому чудове поєднання всіх інгредієнтів. Такий салат з копченою куркою можна приготувати як на святковий стіл, так і в звичайний день.

Інгредієнти

  • Курка копчена – 350 г
  • Куряче яйце – 4 шт.
  • Картопля – 3 шт.
  • Сир плавлений – 2 шт.
  • Цибуля ріпчаста – 1 шт.
  • Майонез – на свій смак

Для маринаду:

  • Сіль – ½ ч.л
  • Цукровий пісок – ½ ч.л
  • Оцет столовий 9% – 1 ст.л
  • Вода – 100 мл

Приготування:

  1. Для приготування салату використовуємо кулінарну форму для салату або ж просто викладаємо шарами.
  2. Картоплю відварюємо в мундирі, охолоджуємо і чистимо. Яйця відварюємо й очищаємо.
  3. Ріпчасту цибулю нарізаємо дрібними кубиками. Додаємо сіль, цукор, оцет і заливаємо гарячою водою. Ми залишаємо на 10 хвилин маринуватися.
  4. 1 шар. Копчену курку ріжемо дрібно і викладаємо першим шаром. Змащуємо тонким шаром майонезу.
  5. 2 шар. З маринованої цибулі зливаємо рідину і викладаємо його на курку.
  6. 3 шар. Відварну картоплю натираємо на тертці. Розрівнюємо, трохи приминаємо, щоб салат тримав форму. Змащуємо шар картоплі майонезом.
  7. 4 шар. Натираємо на дрібній тертці яєчні жовтки.
  8. 5 шар. Натираємо на тертці плавлені сирки. змащуємо майонезом.
  9. 6 шар. Натираємо яєчні білки.
  10. Даємо салату просочитися декілька годин. Знімаємо форму, прикрашаємо і можна подавати до столу!

Смачного!

Джерело

Навігація записів

Дізналася, як готувати домашній батончик “Баунті” за 10 хвилин. Тепер просто не можу зуnuнитися
Із понaд пів тиcячі прoкурорів з інвaлідністю звiльнили лишe 5, – Шaбунін 

Related Articles

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Viktor
25 Грудня, 202525 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Цікаве за сьогодні

  • — Навіщо тобі таке дороге житло? Купи квартиру скромнішу, а різницю нам віддай, — зажадала свекруха.
  • Що ми скажемо Насті? — запитала вона, відчуваючи, як горло стискає спазм. — Правду. Що ми дорослі люди, які більше не можуть робити одне одного щасливими. — Ти справді думаєш, що дитині потрібна така правда? — Їй потрібні щасливі батьки окремо, ніж нещасні разом. Не роби з цього трагедію, Олено. Це просто кінець одного розділу. Сказати Насті було найважчим випробуванням. Вони сиділи втрьох за столом. Олена приготувала борщ — такий, як Сергій любить, з часником і пампушками. Це було схоже на останню вечерю перед стратою. Сергій почав говорити. Його голос був рівним, майже механічним. Він пояснював Насті, що вони тепер житимуть у різних квартирах, але завжди будуть поруч. Що вона ні в чому не винна. Настя слухала, опустивши голову. Її маленькі пальці крутили край серветки. Коли Сергій замовк, вона підняла на них очі. В них не було сліз. Там була така глибина розуміння, яка не личить дванадцятирічній дитині. — Я знала, — сказала вона тихо
  • Це було в обід, коли він сидів у їдальні зі своїми колегами. Поряд з ним була дівчина, яку я знала, її звали Марія, і вона працювала у бухгалтерії. Нормальна, загалом, дівчинка, і до неї в мене не було жодних претензій. – Це значить, так ти працюєш? – Запитала я.
  • Лаврентій дивився на дружину з нерозумінням.— Що значить — як її чоловік? — здивовано перепитав він. — А то й значить, — спокійно відповіла Вікторія, схрестивши руки на грудях. — Ти хочеш, щоб я була як Анжела? Тоді й ти повинен бути як Матвій. — Та яке це має значення? — Лаврентій роздратовано знизав плечима. — Просто прикро, коли в людей вдома чисто, дружина красива, а у нас…
  • – Ось що я вигадала, –  я віддам цю квартиру Наді. – Їй уже двадцять сім, час свою сім’ю будувати, а де? Все ж таки дівчині з квартирою легше знайти собі чоловіка. – Мамо, а як же я? – обурилася Віра. – А ти поки що з нами поживеш. Тобі лише двадцять два, рано ще самостійно жити
  • Іване! Я що гроші в ванній ночами друкую? — Ярина з глухим звуком кинула порожній гаманець на дерев’яний стіл. Звук вийшов сухим і якимсь безнадійним, точно як залишок на її банківській картці після оплати садочка. Іван навіть не повів бровою. Він напівлежав на дивані, втупившись у екран планшета. Там, виблискуючи хромом та ідеальними формами, красувався якийсь надсучасний електробайк — мрія, що коштувала як половина їхньої квартири. — Ой, знову гроші, — ліниво процідив він, не відриваючи погляду від екрана. — Починається стара пісня про головне. Куди вони поділися, Яринко? Ми ж обоє гаруємо, наче прокляті. — Ми «гаруємо» на твій автокредит, на гуртки для малого і на комуналку, яка в Корсуні росте швидше, ніж бур’ян на городі твоєї мами! — Ярина відчула, як всередині підіймається гаряча хвиля гніву, яку вона стримувала вже тижнями. — Слухай, ну не треба оцих драматичних вистав, — сердито мовив чоловік. — У нас на двох виходить майже сорок тисяч. Сорок тисяч, Ярина! У моєму дитинстві батько на копійки нас трьох годував, і ми ще щоліта в Одесу їздили, кавуни там їли
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes