Уже в університеті я розумів, що сам повинен братися за власне життя. Тож довго не думав і після 4 курсу спробував розвивати свою справу. Зібрав невелику команду з хороших та відповідальних людей і все почало набирати обертів. Загалом справа була пов’язана з IT-індустрією, тож дохід був непоганий. Так я зміг побувати за кордоном, купував собі дорогі речі починав облаштовувати особисте життя.
І ось одного дня на дні народженні свого друга я познайомився з однією дівчиною. Це було кохання з першого погляду. І виявилося, що симпатія взаємна. Тому ми не зволікали в через пів року одружилися. Далі в нас народилися двійнята. Дружина, до слова, була молодшою за мене. Але їй довелося кинути університет і піти на роботу. Хотіла бути незалежною. Довго там не протрималася, бо за дітьми теж слід було доглядати. Жили ми непогано: дім, машини, подорожі, дача, відпустки – усе, як годиться.
Дітки росли, ми працювали з дружною. Гріх було на щось жалітися. Але півтора року тому кохана сказала, що їде у відрядження на тиждень. А я мав летіти за кордон. Втім, плани різко змінилися. Дружина поїхала в інше місто, а я тільки через кілька днів дізнався, що маю справи в тих же краях. Вирішив поки нічого їй не казати. Хотів зробити сюрприз.
Владнав справи, зустрівся з клієнтом, сходив за квітами, вирішив пройтися вулицею і видзвонити кохану, щоб розповісти, що зустріну її після роботи. Але не встиг я дістати телефон з кишені, як навпроти себе, через дорогу побачив свою жінку з незнайомим мені чоловіком. Вона тримала його під руку. Якщо не знаєш, що ця пані вже має чоловіка та двох діток, то можеш подумати, що це двоє закоханих гуляють парком. За хвилину вони зайшли до ресторану, сіли за столик. Я нарешті прийшов до тями, зайшов до того ж ресторану. Сів поодаль і подзвонив дружині, запитав як справи, що робить. Жінка відповіла, що нудьгує, дуже втомилася, хоче додому, а зараз втекла від колег і зайшла до ресторану повечеряти.
Я довго не тягнув. Підійшов з-за спини до неї. Вимкнув телефон і сів на стілець поряд. Запала тиша.
Дружина ніби оніміла на мить. Намагалася щось пояснити, казала, що я вже не так зрозумів. Але слухати її було огидно.
Зараз ми розлучені. Колишня досі не втрачає надії, що зможе все повернути, але для себе я вирішив, що це кінець. Зраду пробачати не можна. Відтоді, здається, я взагалі перестав вірити жінкам. Будь-яким. Тепер постійно очікую від них підлості. Невже всі такі, як моя дружина?
Щоб втекти від спогадів, довелося переїхати в іншу країну. Поки живу сам. А далі буде видно.
Що думаєте про вчинок дружини?
Що можете порадити чоловікові?
