Мене звуть Сергій, мені 35 років. Мати 15 років була на заробітках, а батько працював та доглядав господарство в селі. Я з дружиною також часто приїздили допомагати батькові, то город, то порядки поробити, одним словом в селі завжди повно роботи.
Моя дружина Оксана виростала у місті, до сільських біднів не звикла, однак поступово тепер вже робить усе, що треба. Спочатку вона бридилися брудної роботи, адже її манікюр ще з роду такого не бачив, але згодом Оксана чудово справлялась й навіть перестала жалітись. Мабуть, звикла.

Або підозрюю, її задовольняли передачки мами з Італії. Однак нещодавно моя мама назавжди повернулась додому й запропонувала нам одну гарну ідею, яку чомусь Оксана не підтримує…
– Діти, навіщо вам це місто, краще будуйтеся в селі. Будете близько до нас і матимете усе своє, з городу, це ж набагато краще! А в місті ви гроші на вітер викидаєте! — говорила мама.
– Що? А як же робота? — здивовано запитувала Оксана.
– Будете жити в селі, то й роботи вам не потрібно буде. Будуйте хату, з коштами допоможу, усе заплачу, потім цю хату на вас перепишу — далі говорила моя мама.
Та вдома дружина мені такий скандал влаштувала, що я й не знав куди подітися…
– Ніякого села! Тим більше поблизу твоїх батьків! Я хочу жити у місті — репетувала Оксана.
– Але чому? Я не розумію… Є багато причин, чому в селі краще, аніж в місті! Наприклад, власні, свіжі продукти з городу, можна тримати худобу й мати ще й домашнє м’ясо… — не зупинявся пояснювати я.
– Ні! Я однозначно проти! Там жодної цивілізації, що я там робитиму з дітьми ? — ще більше кричала вона.
От і ніяк я не можу переконати її. Я хочу жити біля батьків селі, а вона ні. Що мені придумати? Ніколи раніше не помічав, що в мене дружина така вперта. Що робити?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.