Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • Дepуни не темнiтимуть, а смак буде чудовий: секpети бабусь, які тoчно ваpто знати

Дepуни не темнiтимуть, а смак буде чудовий: секpети бабусь, які тoчно ваpто знати

Viktor
26 Лютого, 202526 Лютого, 2025 Коментарі Вимкнено до Дepуни не темнiтимуть, а смак буде чудовий: секpети бабусь, які тoчно ваpто знати

Деруни завжди будуть серед улюблених страв українців.

І щоб насолоджуватися ними на повну, важливо знати підказки, які залишили попередні покоління.

Кожна господиня хоче, аби її деруни не тільки відмінно смакували, а й естетично виглядали.

Ось кілька секретів наших бабусь, які точно стануть у пригоді та гарантують приголомшливий результат.

Секрети ідеальних дерунів

Досвідчені господині радять натирати цибулю після кожної картоплини.

Цей метод не тільки покращує смак дерунів, але й запобігає потемнінню картоплі, забезпечуючи її золотистий відтінок.

Ще один спосіб зберегти привабливий колір дерунів – додати до тіста дві столові ложки сметани.

Її зазвичай використовують для подачі страви, додавши до неї трохи зелені та часнику.

Однак додавання сметани безпосередньо до картоплі дуже позитивно вплине на смак.

Також варто пам’ятати, що картопля темніє від контакту з повітрям. Відповідно, смажити деруни потрібно негайно після того, як картопляна суміш буде готова.

Джерело

Навігація записів

Тyреччина дoлучиться до вiдбyдови України: пeрші тeндери з’являться нaвесні
Який жaх… Стaли відомі iмена подpужжя, яке зaгuнуло від атаки дрона сьoгодні на Київщині…

Related Articles

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Viktor
25 Грудня, 202525 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Цікаве за сьогодні

  • — Навіщо тобі таке дороге житло? Купи квартиру скромнішу, а різницю нам віддай, — зажадала свекруха.
  • Що ми скажемо Насті? — запитала вона, відчуваючи, як горло стискає спазм. — Правду. Що ми дорослі люди, які більше не можуть робити одне одного щасливими. — Ти справді думаєш, що дитині потрібна така правда? — Їй потрібні щасливі батьки окремо, ніж нещасні разом. Не роби з цього трагедію, Олено. Це просто кінець одного розділу. Сказати Насті було найважчим випробуванням. Вони сиділи втрьох за столом. Олена приготувала борщ — такий, як Сергій любить, з часником і пампушками. Це було схоже на останню вечерю перед стратою. Сергій почав говорити. Його голос був рівним, майже механічним. Він пояснював Насті, що вони тепер житимуть у різних квартирах, але завжди будуть поруч. Що вона ні в чому не винна. Настя слухала, опустивши голову. Її маленькі пальці крутили край серветки. Коли Сергій замовк, вона підняла на них очі. В них не було сліз. Там була така глибина розуміння, яка не личить дванадцятирічній дитині. — Я знала, — сказала вона тихо
  • Це було в обід, коли він сидів у їдальні зі своїми колегами. Поряд з ним була дівчина, яку я знала, її звали Марія, і вона працювала у бухгалтерії. Нормальна, загалом, дівчинка, і до неї в мене не було жодних претензій. – Це значить, так ти працюєш? – Запитала я.
  • Лаврентій дивився на дружину з нерозумінням.— Що значить — як її чоловік? — здивовано перепитав він. — А то й значить, — спокійно відповіла Вікторія, схрестивши руки на грудях. — Ти хочеш, щоб я була як Анжела? Тоді й ти повинен бути як Матвій. — Та яке це має значення? — Лаврентій роздратовано знизав плечима. — Просто прикро, коли в людей вдома чисто, дружина красива, а у нас…
  • – Ось що я вигадала, –  я віддам цю квартиру Наді. – Їй уже двадцять сім, час свою сім’ю будувати, а де? Все ж таки дівчині з квартирою легше знайти собі чоловіка. – Мамо, а як же я? – обурилася Віра. – А ти поки що з нами поживеш. Тобі лише двадцять два, рано ще самостійно жити
  • Іване! Я що гроші в ванній ночами друкую? — Ярина з глухим звуком кинула порожній гаманець на дерев’яний стіл. Звук вийшов сухим і якимсь безнадійним, точно як залишок на її банківській картці після оплати садочка. Іван навіть не повів бровою. Він напівлежав на дивані, втупившись у екран планшета. Там, виблискуючи хромом та ідеальними формами, красувався якийсь надсучасний електробайк — мрія, що коштувала як половина їхньої квартири. — Ой, знову гроші, — ліниво процідив він, не відриваючи погляду від екрана. — Починається стара пісня про головне. Куди вони поділися, Яринко? Ми ж обоє гаруємо, наче прокляті. — Ми «гаруємо» на твій автокредит, на гуртки для малого і на комуналку, яка в Корсуні росте швидше, ніж бур’ян на городі твоєї мами! — Ярина відчула, як всередині підіймається гаряча хвиля гніву, яку вона стримувала вже тижнями. — Слухай, ну не треба оцих драматичних вистав, — сердито мовив чоловік. — У нас на двох виходить майже сорок тисяч. Сорок тисяч, Ярина! У моєму дитинстві батько на копійки нас трьох годував, і ми ще щоліта в Одесу їздили, кавуни там їли
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes