Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Чому котлети потрібно не смажити, а запікати? Соковиті котлети в духовці

Чому котлети потрібно не смажити, а запікати? Соковиті котлети в духовці

Viktor
12 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Чому котлети потрібно не смажити, а запікати? Соковиті котлети в духовці

Спробуйте приготувати котлетки в духовці, і ви будете вражені! Якщо їх випікати в духовці, то смак буде трохи іншим, набагато приємнішим. Котлетки будуть соковитішими, м’якшими, ніжнішими і кориснішими!

Як приготувати котлети в духовці

Насамперед задумайтесь над цим рецептом, якщо ви дбаєте про своє здоров’я і фігуру. Всі відомо, що типові котлетки, які треба смажити на олії, просочуються цією шкідливою гарячою олією і додають сотні кілокалорій вашій страві. Ще одна перевага котлет в духовці в тому, що за один раз можна приготувати аж 15-20 котлеток, тобто не треба довго стояти біля плити й знімати, накладати нові, обертати. Найкращим же рішенням будуть запечені котлетки з смачним соусом на ваш смак.

Інгредієнти:

  •  200 г яловичини;
  •  300 г свинини;
  •  1 цибулина;
  •  2 невеликих картоплини;
  •  2 яйця;
  •  3 зубчики часнику;
  •  0,5 ст. молока;
  •  3 скибочки білого хліба;
  •  зелень за смаком;
  •  сіль і перець за смаком;
  •  200 мл нежирної сметани для соусу (за бажанням).

Спосіб приготування:

1. На невеликі шматки поріжте м’ясо, після цього прокрутіть його через м’ясорубку разом із цибулею.

2. На середній тертці натріть картоплю, завдяки якій котлетки будуть дуже соковитими.

3. Тепер до миски з натертою картоплею додайте яйце, вичавлений часник, сіль та перець. Добре вимішайте.

4. Приготуйте хліб: залийте молоком і подрібніть в кашку блендером.

5. Додайте до хліба фарш і зелень. Якщо відчуваєте, що котлетки не будуть добре ліпитись, то можна ще додати манки або борошна.

6. Краще залишити готову суміш для ліплення котлеток на годину в холодильнику, так всі інгредієнти змішаються, просочаться один одним. Через годину в холодильнику починайте ліпити котлетки.

7. Духовку заздалегідь підготуйте: розігрійте до 180 градусів, а деко застеліть пергаментним папером і змастіть олією.

8. Змочіть руки, сформуйте котлетки і викладіть на деко.

9. Випікайте котлетки при вищевказаній температур    і 30-40 хвилин, не перевертаючи.

10. Приготуйте соус або підливу, щоб звершити страву. Обирайте той варіант, який найбільше смакує вашій родині, а ми ще запропонуємо свій сметанний соус: вичавіть часник, додайте трохи води і склянку нежирної сметани. За 5 хвилин до готовності вилийте соус на котлетки, вони просочаться ним і потішать вас своїм ніжним і водночас гостреньким смаком.

Порада: якщо фарш сухий, то додайте ложку жирних вершків, вершкового масла. Під час випікання ці інгредієнти будуть танути, а ваші котлетки стануть ще смачніші!

Навігація записів

Київ та вcя Укpаїна у тpаурі. Загuнув відомий футбoльний тpенер. Фото
Нaрдеп “Слуги народу” Пoтyраєв про рейд поліції і ТЦК після концерту “Океану Ельзи”: Вітaю такі пeревірки, вони мають бути поcтійними 

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Вона уважно оглянула мене, зробила ковток кави й граціозно поправила шовковий комір на своїй шиї, немов цей жест був її природним правом. — Ви, напевно, Наталія Миколаївна? — м’яким оксамитовим голосом, трохи хрипкуватим, промовила вона. — Максим казав, що ви іноді приходите прибирати. Я — Жанна. У цей момент у моїй голові зіткнулися два потоки думок: «що, в біса, тут відбувається» і «вона що, назвала мене прибиральницею?»
  • Що це, доню? — прошепотіла бабуся. — Полуниця? Зараз? На Великдень? Її очі округлилися від подиву…
  • Стефцю, — сказав якось Василь, коли ми сиділи так, — може, вже не будемо мучити одне одного цим «кум-кума»? Ми ж знаємо одне одного все життя. Хіба погано нам разом? Я подивилася на нього. Його очі світилися теплотою і надією. Я знала, що він має на увазі. Я теж відчувала, що між нами з’являється щось більше, ніж просто дружба. — Не погано, Василю. Зовсім не погано, — тихо відповіла я. — Мені з тобою спокійно. Але ти знаєш, що скажуть діти… І люди в селі… — Скажуть, — кивнув він. — Пліткуватимуть. Але вони далеко. А ми тут. І старість у нас теж тут. І кому, як не нам, знати, яка вона — самотня. Нам не треба питати дозволу ні в кого. Ми маємо право на щастя. Навіть тепер. Навіть на схилі літ. Його слова прозвучали так переконливо, що я не могла не погодитися. Ми вирішили спробувати. Просто бути разом. Не оформляти ніяких паперів, не робити гучних заяв. Просто жити поруч і підтримувати одне одного. Новина про наше «зближення» пішла по селі, як вітер по стерні. Я бачила, як сусіди шепочуться за моєю спиною, як вони дивляться на нас з Василем, коли ми йдемо разом вулицею. Хтось засуджував, хтось просто дивувався. Але мені було байдуже. Мені було добре з Василем. І не минуло й тижня, як пролунав дзвінок від Наталки. Я побачила її ім’я на екрані телефону, і моє серце стиснулося. Я знала, що цей розмова буде важкою
  • Я виростила немовля, яке знайшла покинутим у під’їзді. Через сімнадцять років повернулася його біологічна мати — заможна мільйонерка. У суді він заговорив, і ніхто не міг повірити в те, що почув.
  • — Яка частка? Квартира моя. — А твій чоловік де живе? Тут. Значить, має право на частку. І я теж маю право відвідувати сина. Розмова закінчилася нічим. Свекруха пішла пізно ввечері, грюкнувши дверима. Ольга сиділа на кухні, дивлячись у вікно. Коли чоловік повернувся, Ольга розповіла про розмову. Сподівалася, що він підтримає її, скаже матері, щоб та рідше з’являлася. — Допомогти? — Ольга не стрималася. — Вона тут живе, а не допомагає!
  • Ірина більше не готувала запас, але щовечора зустрічала сина та невістку свіжою вечерею, намагаючись усім догодити. Ромці вона готувала сніданок, синові з невісткою намагалася збирати з собою обід, а ввечері вважала своїм обов’язком смачно їх нагодувати. Євген все поїдав з великим апетитом, невістка носом крутила і не висловлювала прямо, поки Ірина не просила, чому вона так погано їсть.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes