У моєї мами великий двоповерховий будинок. І вона не була проти, аби ми з чоловіком переїхали жити. Навіть ремонт зробила на 2 поверсі та окремий вихід.

Після весілля я завагітніла та народила донечку Олександру. І моя мама нам дуже допомагала, постійно няньчилася з Сашунею, брала її на прогулянку:

– Ти поспи, дитино. Тобі треба набратися сил. А я поки малечу поняньчу.

А от свекруху, Ольгу Борисівну, ніяк наші справи не цікавили.

Наче от вона знала, що ми під крилом у моєї мами і не треба за нас хвилюватися. Але пані Ольга навіть не питала, як онучка Сашуня.

– Так ви хоча б приїхали до нас на вихідні, з малюком побачилися.

– Та вона ще мала, тільки кричить, спить і їсть. І чого я буду їхати? Тим паче, твоя мама збоку он живе та може допомогти.

Я вже і сама якось змирилася з думкою, що ми у свекрухи на останньому місці. Однак, десь місяць тому поведінка пані Ольги змінилася.

То почала нам телефонувати з села, гостинці передавала автобусом, раз навіть скинула 500 гривень на подарунок онучці.

А от виявилося, що молодший брат мого Мирона, Юрко, скоро женитися буде. Бо його “нєвєста” вагітна. З тою дівчиною він зустрічався десь 6 чи 7 місяців. Ну і от вона залетіла

Квартирка у свекрухи невеличка, 2 манюсінькі кімнатки з звичайним ремонтом. І от пані Ольга хоче віддати ту квартиру Юркові. 

– А де вона житиме?

– Як де? У нас.

– Тобто у нас? Не забувай, що це будинок моєї мами, ти з нею навіть не порадився. Куди ми твою маму помістимо?

– Та щось придумаємо. Може я взагалі потім візьму кредит та куплю мамі однушку.

– Ти? А чому не брат? То ж через нього твоя мама залишається по суті без даху над головою!

На наші крики прийшла моя мама:

– Що тут у вас трапилося? 

– А в наші родині скоро поповнення буде – свекруха переїде!

– Дуже “чудова” новина. А мене ніхто попередити не хотів? Я нічого не маю проти свахи, але от вона вам ні копійки не давала. Навіть до онучки не приїздила. А зараз хоче тут жити?

Чоловік на нас дуже образився та вже декілька днів не розмовляє. Щось бубонить під носа, типу його тут, як мужика не поважають. Але я не можу командувати в чужому будинку!

І чому свекруха згадала про нас саме тоді, коли може опинитися без даху над головою?

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!