Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Через 20 років на зустрічі випускників вчителька запитала: “А ти, Павлику, як? Підлоги хоч не миєш, аби заробити собі на хліб?” А я мовчати не став – так відповів, що у всіх аж очі на лоба полізли!

Через 20 років на зустрічі випускників вчителька запитала: “А ти, Павлику, як? Підлоги хоч не миєш, аби заробити собі на хліб?” А я мовчати не став – так відповів, що у всіх аж очі на лоба полізли!

Viktor
23 Березня, 202523 Березня, 2025 Коментарі Вимкнено до Через 20 років на зустрічі випускників вчителька запитала: “А ти, Павлику, як? Підлоги хоч не миєш, аби заробити собі на хліб?” А я мовчати не став – так відповів, що у всіх аж очі на лоба полізли!

Разом зі мною навчався один хлопець, на ім’я Павло. Він був середнячком і обожнював математику. На олімпіадах з цього предмету він часто отримував призові місця.

Його мама працювала прибиральницею у нашій школі. Спочатку це викликало насмішки в однокласників, але згодом усі до цього звикли. Син завжди допомагав матері мити підлогу, чистити стіни чи носити воду.

Особливо ненавиділа його вчителька біології. Роза Йосипівна зневажливо ставилася до більшості учнів, а улюбленцями були лише діти багатих батьків. Учні також не любили її, тому за спиною кликали вчительку Розя-Йося або просто Йоська.

Вона ніколи не втрачала нагоди висміяти Павла. Жінка завжди твердила, що з нього не виросте нічого путнього і він не зможе в житті чогось досягти. Усі в класі стали свідками того, як Роза Йосипівна сказала: “Прибиральниця не може розраховувати на посаду директора. А дитина директора не впаде до рівня прибиральника”. Хлопець ніколи не реагував на провокації вчительки і намагався пропускати її слова повз вуха.

Цього року ми святкували 20-ту річницю з нагоди закінчення школи. Усі однокласники і деякі вчителі зібралися в ресторані. Прийшла й біологиня. За цей час на її обличчі з’явилося багато зморшок, але характер жінки не змінився. Роза Йосипівна одразу почала розпитувати, хто чим займається в житті і хто чого зміг досягти.

– А у тебе що, Павлику? Надіюся, ти не став прибиральником, – саркастично запитала Йоська.

– Та ні. Я займаюся будівництвом будинків, – урівноважено й рівно відказав хлопець.

– Виходить, ти будівельник? Нормальна професія, – продовжувала вчителька.

– Я не будівельник, а генеральний директор власної будівельної компанії, – уточнив Павло.

У Рози Йосипівни буквально відібрало дар мови. Ще більше колишній учень зміг вразити вчительку тоді, коли запропонував підвезти її додому. На неї чекав розкішний мерседес люкс-класу з особистим водієм. Йоська кипіла від злості.

Не варто оцінювати людей через їхнє матеріальне й соціальне становище, адже ніколи не знаєш як обернеться життя.

А що ви думаєте про позицію вчительки? Чи судите ви оточуючих, опираючись на їхнє матеріальне становище?

Навігація записів

Якщо буде мирна угода, то Україна не стане членом НАТО, – Віткофф. Подробиці…
В Україні з 24 березня запрацюють нові комплекси автофіксації порушень ПДP: список по областях

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Дзвін розбитої тарілки змусив Софію здригнутися. Вийшовши із задуми, вона побачила уламки фаянсу, що розлетілися по кухонному лінолеуму.
  • Я навіть не знала, що чоловік оформив заповіт на Марину. Він явно не припускав, що донька зможе «вигнати» мене з дому…
  • Я навіть не знала, що чоловік оформив заповіт на Марину. Він явно не припускав, що донька зможе «вингати» мене з дому…
  • Надя вже змирилася зі своїм життям, але зустріч однокласників її повністю змінила. Прийшов на зустріч її однокласник Павло. Вони сиділи за однією партою і між ними завжди були дружні стосунки. Павло тоді був непоказним. А тепер це був хлопець, який нещодавно повернувся з служби. Вони згадували шкільні роки, багато сміялися та раділи як діти. А потім Павло почав заходити в гості, потоваришував із її сином і зробив їй пропозицію.
  • — Катруся, а чому на десерт лише один тортик? Це замало для всіх!
  • Мамо, посунься, бо хлопці зараз шафу виноситимуть, — сказав мені син, навіть не дивлячись у вічі. Я стояла в коридорі власної квартири, де прожила сорок років, і не вірила власним вухам. У дверях стояли двоє міцних чоловіків, які вже придивлялися до моїх меблів, а за ними маячила невістка Галина. Вона тримала в руках телефон і щось швидко там занотовувала, оглядаючи стелю та стіни. Жодного «добрий день», жодного погляду в мій бік. — Тарасе, що це означає? — мій голос тремтів, і я намагалася вхопитися за одвірок, щоб не втратити рівновагу. Син нарешті глянув на мене, але в його погляді не було ні жалю, ні любові. Лише якесь дивне роздратування. — Ми ж обговорювали це минулого тижня, — відмахнувся він, кивнувши вантажникам, щоб ті заходили. — Мені треба десь відкрити офіс. Ти сама казала, що тобі важко прибирати таку велику квартиру. Три кімнати на одну пенсіонерку — це занадто. От ми й вирішили: ти переїдеш у будиночок за містом, там спокійно, повітря чисте, город є. А тут ми зробимо ремонт під робочий простір. Я мовчала, намагаючись згадати хоч слово з того «обговорення». Ми нічого такого не вирішували. Була лише коротка розмова за чаєм про те, що в нього справи в бізнесі йдуть не дуже добре. Я тоді ще запропонувала йому трохи грошей зі своїх заощаджень, щоб підтримати, бо серце краялося за рідну дитину. А він прийшов забирати все
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes