Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Page 30

Категорія: ЖИТТЯ

«Давай розлучимося, я тебе не витягую», — сказав мені чоловік (43 роки)… «що означає “не витягуєш”? Ми ж не в магазині, щоб мене тягнути чи не тягнути. Поясни нормально, що взагалі відбувається у твоїй голові?» І тут він видав фразу..

«Давай розлучимося, я тебе не витягую», — сказав мені чоловік (43 роки)… «що означає “не витягуєш”? Ми ж не в магазині, щоб мене тягнути чи не тягнути. Поясни нормально, що взагалі відбувається у твоїй голові?» І тут він видав фразу..

Viktor
15 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до «Давай розлучимося, я тебе не витягую», — сказав мені чоловік (43 роки)… «що означає “не витягуєш”? Ми ж не в магазині, щоб мене тягнути чи не тягнути. Поясни нормально, що взагалі відбувається у твоїй голові?» І тут він видав фразу..

Минулий вівторок став для мене справжньою точкою, після якої вже не можна було повернути все до попереднього стану. Андрій повернувся…

– На мої гуляєш? – Колишній хвалився молодою дружиною, поки не побачив, хто прийшов до мене

– На мої гуляєш? – Колишній хвалився молодою дружиною, поки не побачив, хто прийшов до мене

Viktor
15 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – На мої гуляєш? – Колишній хвалився молодою дружиною, поки не побачив, хто прийшов до мене

– На мої гуляєш? – Колишній хвалився молодою дружиною, поки не побачив, хто прийшов до мене – Затишно. По-пенсіонерськи так….

⁃ Скажи, а моє здоров’я для тебе щось вартує? Я вже не питаю тебе про мої бажання…

⁃ Скажи, а моє здоров’я для тебе щось вартує? Я вже не питаю тебе про мої бажання…

Viktor
15 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до ⁃ Скажи, а моє здоров’я для тебе щось вартує? Я вже не питаю тебе про мої бажання…

⁃ Скільки ж можна лежати. Гості мають завтра бути. А ти тут влаштувала цирк, – крізь зуби промовив Іван. Яні…

— А що стосується моєї онуки, Олени… — нотаріус зробив паузу, подивившись на дівчину поверх окулярів. — «Їй я залишаю маєток “Старий Дуб” у Карпатах, разом із прилеглими землями»

— А що стосується моєї онуки, Олени… — нотаріус зробив паузу, подивившись на дівчину поверх окулярів. — «Їй я залишаю маєток “Старий Дуб” у Карпатах, разом із прилеглими землями»

Viktor
15 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — А що стосується моєї онуки, Олени… — нотаріус зробив паузу, подивившись на дівчину поверх окулярів. — «Їй я залишаю маєток “Старий Дуб” у Карпатах, разом із прилеглими землями»

У кабінеті нотаріуса пахло дорогою шкірою, поліролем для меблів і ледь вловимим ароматом застарілої ненависті. За вікном шумів дощовий Київ,…

Чаку було зовсім не зрозуміло, чому двері під’їзду, через які вони стільки разів поверталися – зачинені.– Може, все-таки помилився? – подумав він. – Просто треба ще трохи почекати й господар згадає, Це гра! Але я знайшов. Тепер чекаю!

Чаку було зовсім не зрозуміло, чому двері під’їзду, через які вони стільки разів поверталися – зачинені.– Може, все-таки помилився? – подумав він. – Просто треба ще трохи почекати й господар згадає, Це гра! Але я знайшов. Тепер чекаю!

Viktor
15 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Чаку було зовсім не зрозуміло, чому двері під’їзду, через які вони стільки разів поверталися – зачинені.– Може, все-таки помилився? – подумав він. – Просто треба ще трохи почекати й господар згадає, Це гра! Але я знайшов. Тепер чекаю!

Чаку було зовсім не зрозуміло, чому двері під’їзду, через які вони стільки разів поверталися з прогулянки – зачинені. Він сидів…

Чоловік сказав «назад не прийму», а після розлучення запитав, чи не хоче Марина повернутися

Чоловік сказав «назад не прийму», а після розлучення запитав, чи не хоче Марина повернутися

Viktor
15 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Чоловік сказав «назад не прийму», а після розлучення запитав, чи не хоче Марина повернутися

– Ну, розвела болото! – невдоволено сказав Віктор. – Ех, одружитися б мені знову… Вибрав би нормальну жінку, яка знає…

— Заходь. У тебе є шанс пояснити, чому я досі не подала на розлучення. Ілля зайшов. Надто спокійно. Наче досі вірив, що зможе викрутитись. — Ну і що? Де пояснення? Де каяття? Де, чорт забирай, хоча б тінь розуму на обличчі?

— Заходь. У тебе є шанс пояснити, чому я досі не подала на розлучення. Ілля зайшов. Надто спокійно. Наче досі вірив, що зможе викрутитись. — Ну і що? Де пояснення? Де каяття? Де, чорт забирай, хоча б тінь розуму на обличчі?

Viktor
15 Березня, 202615 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Заходь. У тебе є шанс пояснити, чому я досі не подала на розлучення. Ілля зайшов. Надто спокійно. Наче досі вірив, що зможе викрутитись. — Ну і що? Де пояснення? Де каяття? Де, чорт забирай, хоча б тінь розуму на обличчі?

Квартира дісталась Анастасії від діда. Старого, буркотливого, але справедливого, який не довіряв нікому, крім своєї єдиної онуки. Дім стояв на…

— Так, справді! Я вже й квартиру вибрав. Трикімнатна, не новобудова, але будинок не старий. Там зроблено ремонт, поки що заселимося в таку, а потім потихеньку все зробимо. Женя трохи засмутилася, почувши, що чоловік вибрав квартиру, не порадившись із нею. Адже їм там жити разом. Але радість від того, що скоро вони переїдуть у власне житло, переважила цю легку образу. Залишилося взяти іпотеку в банку й оформити угоду. Жінка навіть почала потихеньку збирати речі, бо вони протягом двох тижнів планували переїхати.

— Так, справді! Я вже й квартиру вибрав. Трикімнатна, не новобудова, але будинок не старий. Там зроблено ремонт, поки що заселимося в таку, а потім потихеньку все зробимо. Женя трохи засмутилася, почувши, що чоловік вибрав квартиру, не порадившись із нею. Адже їм там жити разом. Але радість від того, що скоро вони переїдуть у власне житло, переважила цю легку образу. Залишилося взяти іпотеку в банку й оформити угоду. Жінка навіть почала потихеньку збирати речі, бо вони протягом двох тижнів планували переїхати.

Viktor
15 Березня, 202615 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Так, справді! Я вже й квартиру вибрав. Трикімнатна, не новобудова, але будинок не старий. Там зроблено ремонт, поки що заселимося в таку, а потім потихеньку все зробимо. Женя трохи засмутилася, почувши, що чоловік вибрав квартиру, не порадившись із нею. Адже їм там жити разом. Але радість від того, що скоро вони переїдуть у власне житло, переважила цю легку образу. Залишилося взяти іпотеку в банку й оформити угоду. Жінка навіть почала потихеньку збирати речі, бо вони протягом двох тижнів планували переїхати.

Женя не працювала вже п’ять років. Як пішла з сином у декрет, так з нього й не вийшла. Це не…

Катерина сиділа з колежанкою в кафе. Обідня перерва добігала кінця, настав час повертатися на роботу. – Давай із собою пампушок візьмемо? – сказала Катя. – Пити одну каву вже набридло. Кожен на своїй дієті сидить, але ж ми не винні. – Давай, хай заздрять! – погодилася колега. На столі завібрував телефон. Номер був невідомий. – Катерино… – почувся незнайомий чоловічий голос. – Не знаю ваше по-батькові… Ваш чоловік потрапив в пригоду на дорозі. Він у третій міській лікарні. – Це жарт?! – ахнула Катя. – Яка може бути пригода?! Він не має прав, не має машини! Катерина не вірила своїм вухам.

Катерина сиділа з колежанкою в кафе. Обідня перерва добігала кінця, настав час повертатися на роботу. – Давай із собою пампушок візьмемо? – сказала Катя. – Пити одну каву вже набридло. Кожен на своїй дієті сидить, але ж ми не винні. – Давай, хай заздрять! – погодилася колега. На столі завібрував телефон. Номер був невідомий. – Катерино… – почувся незнайомий чоловічий голос. – Не знаю ваше по-батькові… Ваш чоловік потрапив в пригоду на дорозі. Він у третій міській лікарні. – Це жарт?! – ахнула Катя. – Яка може бути пригода?! Він не має прав, не має машини! Катерина не вірила своїм вухам.

Viktor
15 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Катерина сиділа з колежанкою в кафе. Обідня перерва добігала кінця, настав час повертатися на роботу. – Давай із собою пампушок візьмемо? – сказала Катя. – Пити одну каву вже набридло. Кожен на своїй дієті сидить, але ж ми не винні. – Давай, хай заздрять! – погодилася колега. На столі завібрував телефон. Номер був невідомий. – Катерино… – почувся незнайомий чоловічий голос. – Не знаю ваше по-батькові… Ваш чоловік потрапив в пригоду на дорозі. Він у третій міській лікарні. – Це жарт?! – ахнула Катя. – Яка може бути пригода?! Він не має прав, не має машини! Катерина не вірила своїм вухам.

Катерина сиділа з колежанкою в кафе. Обідня перерва добігала кінця, настав час повертатися на роботу. – Давай із собою пампушок…

Завтра мені виповниться 24роки. Я збиралася відзначити — як і всі попередні… тихо й «таємно», в орендованій квартирі, поки його дружина впевнена, що він на роботі. Так триває вже 5 років. Відтоді, як мені було дев’ятнадцять. Що я зрозуміла за ці роки…

Завтра мені виповниться 24роки. Я збиралася відзначити — як і всі попередні… тихо й «таємно», в орендованій квартирі, поки його дружина впевнена, що він на роботі. Так триває вже 5 років. Відтоді, як мені було дев’ятнадцять. Що я зрозуміла за ці роки…

Viktor
15 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Завтра мені виповниться 24роки. Я збиралася відзначити — як і всі попередні… тихо й «таємно», в орендованій квартирі, поки його дружина впевнена, що він на роботі. Так триває вже 5 років. Відтоді, як мені було дев’ятнадцять. Що я зрозуміла за ці роки…

Завтра мені виповниться двадцять чотири. Я збиралася відзначити цей день разом із ним — як і всі попередні роки, тихо…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Надя вже змирилася зі своїм життям, але зустріч однокласників її повністю змінила. Прийшов на зустріч її однокласник Павло. Вони сиділи за однією партою і між ними завжди були дружні стосунки. Павло тоді був непоказним. А тепер це був хлопець, який нещодавно повернувся з служби. Вони згадували шкільні роки, багато сміялися та раділи як діти. А потім Павло почав заходити в гості, потоваришував із її сином і зробив їй пропозицію.
  • — Катруся, а чому на десерт лише один тортик? Це замало для всіх!
  • Мамо, посунься, бо хлопці зараз шафу виноситимуть, — сказав мені син, навіть не дивлячись у вічі. Я стояла в коридорі власної квартири, де прожила сорок років, і не вірила власним вухам. У дверях стояли двоє міцних чоловіків, які вже придивлялися до моїх меблів, а за ними маячила невістка Галина. Вона тримала в руках телефон і щось швидко там занотовувала, оглядаючи стелю та стіни. Жодного «добрий день», жодного погляду в мій бік. — Тарасе, що це означає? — мій голос тремтів, і я намагалася вхопитися за одвірок, щоб не втратити рівновагу. Син нарешті глянув на мене, але в його погляді не було ні жалю, ні любові. Лише якесь дивне роздратування. — Ми ж обговорювали це минулого тижня, — відмахнувся він, кивнувши вантажникам, щоб ті заходили. — Мені треба десь відкрити офіс. Ти сама казала, що тобі важко прибирати таку велику квартиру. Три кімнати на одну пенсіонерку — це занадто. От ми й вирішили: ти переїдеш у будиночок за містом, там спокійно, повітря чисте, город є. А тут ми зробимо ремонт під робочий простір. Я мовчала, намагаючись згадати хоч слово з того «обговорення». Ми нічого такого не вирішували. Була лише коротка розмова за чаєм про те, що в нього справи в бізнесі йдуть не дуже добре. Я тоді ще запропонувала йому трохи грошей зі своїх заощаджень, щоб підтримати, бо серце краялося за рідну дитину. А він прийшов забирати все
  • Софіє! Невдячна ти така! — закричала мати в телефон. — Ти куди зникла? Де гроші? Гроші де, я питаю?! — Добрий день, мамо. Я ж сказала: грошей більше не буде. Раз десяти тисяч вам було замало — я більше не дам ні копійки. — Нема на неї ради! — репетувала Ірина Олегівна. — Сашко, Борисе, йдіть сюди! Більше цукерок не буде — сестриця ваша жадібна відмовилася давати кошти! Чоловіче, ти був правий — вона невдячна дитина! Гроші переказуй, нам їсти нічого! — Ні, — твердо відрізала Софія. Мати миттєво змінила тон на плаксивий: — Сонечко, ну невже тобі малих, братів своїх, не шкода? Вони фруктів тижнями не бачать. Ну хоча б по п’ять тисяч надсилай, ми вже якось проживемо. Соню? Ти чуєш? Софія просто скинула виклик і заблокувала номер матері назавжди
  • — І уяви собі, заходжу я, а вона у вечірній сукні! Вдома! Зустрічає гостей свого чоловіка! — Лаврентій захоплено розмахнувся руками. — Накритий стіл, свічки, музика… І все це у звичайний вівторок!
  • Я, наприклад, на будинок претендую. У мене дітей четверо, нам у нашій хатинці тісно, – сказала Світлана. -Ну, а мені тоді все господарство. Корову з теличкою, поросят і гусей з качками. Ніхто не проти, я сподіваюся, – ствердно підсумувала Ганна. -Я проти, – пролунав тоненький голосок
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes