ЖИТТЯ

— Ага, в дружини, — Антон криво посміхнувся. — І куди я її приведу? У гуртожиток? У мене ж ні кола ні двора! Я всі гроші, що збирав, вгатив у ремонт квартири Соньчиної, колишньої моєї. Хто ж знав, що так вийде! — Але ж ти можеш хоч щось там повернути. Чеки потрібні тільки… — Чеки! — він знову засміявся, махнувши рукою. — Які чеки? Я там усе через хлопців купував, щоб дешевше вийшло. Без чеків, без нічого! Щоб зекономити.

by

— Та облиш, Аню, тобі що, шкода? Просто в Антохи зараз складний період… — А у твого Антохи все життя — це суцільний складний період! Чоловік мій, Андрій, як міг вигороджував свого молодшого брата. А я просто кипіла від обурення, бо Антон перетворив нашу квартиру на безкоштовну їдальню, і це вже виводило мене з себе. … Read more

– Моя Христиночка заміж виходить! Давай твою трикімнатну їм відпишемо! – запропонувала мачуха. Батько кивнув, не знаючи, що документи давно переоформлені.

by

– Моя Христиночка заміж виходить! Давай твою трикімнатну їм відпишемо! – запропонувала мачуха. Батько кивнув, не знаючи, що документи давно переоформлені. – Моя Христиночка заміж виходить! Давай твою трикімнатну їм відпишемо! – натхненно запропонувала Віра, розставляючи тарілки на кухонному столі. Олексій повільно кивнув, не дивлячись на дружину. Осінній вітер жбурляв жовте листя у вікно, наче … Read more

Рита пішла викинути сміття. Раптом до контейнерів під’їхала вантажівка. З кабіни вийшло двоє хлопців. Вони витягли старе крісло, сіли в машину й поїхали. Рита оглянула крісло. – Яке гарне, тільки підремонтувати треба, – подумала вона. – Візьму я його. Рита затягла крісло в квартиру. – Ти навіщо це притягла?! – здивовано запитав її чоловік Сергій. – Подивися, яке гарне! Зараз підремонтуємо, і сидітимеш телевізор дивитимешся. – Ну давай спробуємо, – погодився Сергій і потягнув крісло в кімнату. Чоловік став знімати стару оббивку. – Рито, дивись! – раптом вигукнув він. Рита глянула на крісло й очам своїм не повірила

by

Рита пішла викинути сміття. Раптом до контейнерів під’їхала вантажівка. З кабіни вийшло двоє хлопців. Вони витягли старе крісло, сіли в машину й поїхали. Рита оглянула крісло. – Яке гарне, тільки підремонтувати треба, – подумала вона. – Візьму я його. Рита затягла крісло в квартиру. – Ти навіщо це притягла?! – здивовано запитав її чоловік Сергій. … Read more

Надія саме себе звинувачувала в тому, що їхня хата не наповнена дитячим сміхом і тупотом маленьких ніжок. Вона планувала ще раз пройти обстеження у платному медичному центрі, але якщо спочатку чоловік віддавав їй усю зарплату, то тепер гроші на витрати суттєво скоротилися. На що збирав, чоловік не говорив. Він просто давав дружині певну суму із незадоволеним виглядом і казав, що їм не вистачає на життя.

by

– Надько, чому ти все вдома сидиш? Не боїшся, що одного разу пне тебе чоловік, а ти без досвіду роботи, що не звикла працею своєю заробляти, – говорила подружка практично щоразу, коли вони зустрічалися. – Не кине він мене, Олен. Ну, як ти можеш таке говорити? Льоша мене любить, а я його. Він одразу сказав, … Read more

  — Ти заздриш братові, у нього сім’я, а ти одна! — кричала мати. Але я виставила її з валізами зі свого дому

by

— Ти заздриш братові, у нього сім’я, а ти одна! — кричала мати. Але я виставила її з валізами зі свого дому. Нова квартира пахла фарбою і ще чимось — сумішшю свіжої плитки та дешевого лінолеуму, хоча я намагалася вибрати «задорожче і попрактичніше». Двері глухо зачинилися за спиною, і настала тиша. Така тиша, про яку … Read more

Тільки гроші зникли, квартири не було. Ірина тоді спробувала видати чужу квартиру за свою, але обман розкрився. Вона плакала, говорила, виправдовувалась, але було непереконливо. Діти з’явилися, а своєї квартири так і не було, винаймали. Потім стало зрозуміло, що її й не передбачається.

by

Ніна зайшла в будинок, помила руки, увімкнула чайник. Вона давно нікого не чекала, чоловік покійний, а єдина дочка заміжня, живе в місті й не збирається повертатися, тільки дзвонить, і то не щодня. У неї двоє дітей школярів, їм місто потрібніше. Ніна справлялася з усім сама, нікого не просила, нікому не скаржилась. Дожила до пенсії, але … Read more

Я ще не встигла оговтатися від цього відкриття, як сталося щось іще неймовірніше

by

Не думала, що колись писатиму щось подібне, але сьогодні сталося щось абсолютно неймовірне. Поділитися цим просто необхідно, адже навіть через кілька годин я досі під враженням! Десять років тому мені подарували сережки. Дорогі, за моїми мірками, і неймовірно гарні! Я одягала їх лише кілька разів, бо дуже берегла. І от, під час одного з виходів … Read more

А в лісі, самі розумієте, благодать! Природа дихає, синички цвірінькають, білочки стрибають… Єдине, що мене завжди обурює, — це коли собачники відпускають своїх улюбленців без намордників. Ще й так спокійно заявляють: — Та ви не бійтеся, вона не вкусить

by

Я вважаю, що мені неймовірно пощастило: я встигла вийти на пенсію ще в п’ятдесят п’ять. Щоправда, до шістдесяти ще трохи попрацювала, але на цьому поставила жирну крапку. Тепер я вільна, як пташка в небі: що хочу, те й роблю! Звісно, у мене є чоловік, дорослі діти й онуки. Але вони розлетілися й живуть кілометрів за … Read more

— Людочка, ну що, ти подумала? Дениска вже й квиток дивиться, квітень не за горами. — Голос бадьорий, впевнений — голос людини, яка не допускає, що їй відмовлять. — Ми ж рідні, це ж не чужі люди. Він хороший хлопчик, акуратний, вам не буде тягарем. — Іра, — сказала Людмила, — можна я спершу задам тобі одне питання? — Ти пам’ятаєш, як мама просила прийняти мене на літо?

by

Людмила не любила згадувати те літо. Не тому, що було зовсім страшно — у дев’яносто четвертому багатьом було гірше. Просто був один конкретний спогад, який вона відсунула подалі і не чіпала: мама в поїзді, вікно, ніч за склом — і мамині плечі, які тихо тремтіли від ридань, щоб дочка не бачила. Людмилі було одинадцять років. … Read more

Він сам нещодавно проголосив, що устами дитини промовляє істина (коли Рома порадив мамі фарбувати й підкручувати вії самостійно, а не витрачатися на салонні процедури), і тепер у тата не було жодного козиря в рукаві. І ось коли батьки дійшли спільного висновку, що син реально загрався зі своїми економічними переслідуваннями, у поштову скриньку впали квитанції за комунальні послуги.

by

Батьки самі винні, що відразу не взяли кредит і не купили Ромі цю приставку, коли хлопчик приніс п’ятірку за рік з математики. Мама на прикладі чеків і квитанцій намагалася пояснити п’ятикласникові, що в родині немає коштів. Газ, світло, вода, їжа в холодильнику, бензин, перукарні, мобільний зв’язок, одяг, татове пінна (куди ж без нього) — все … Read more