ЖИТТЯ

Ой, Лесю, — гукала Вікторія з коридору, — ми так поспішали, що навіть не пообідали. У тебе там залишилося щось у холодильнику? Ми не вибагливі, нам аби щось перекусити. «Аби щось» зазвичай перетворювалося на повноцінну вечерю з трьох страв, яку Леся мала готувати після восьми годин в офісі. Ванна кімната займалася на пів вечора — Вікторія обожнювала приймати довгі ванни з піною, яку Леся купувала для своїх рідкісних моментів відпочинку. Коли ж гості нарешті виходили з ванної, рушники лежали мокрою купою на підлозі, а полиці з косметикою виглядали так, ніби по них пройшовся буревій. — Я не проти гостей, Романе, — нарешті тихо сказала Леся, зупинивши руку з ганчіркою. — Але чому вони ніколи не питають? Просто ставлять перед фактом. Чому ми маємо підлаштовувати свої плани, скасовувати вечори, бігти в магазин за делікатесами, бо «гості на порозі»? Чоловік лише знизав плечима. Він мав на це одну універсальну відповідь, яка діяла на Лесю як червона ганчірка на бика: — Вони ж не зі зла. У Віки зараз важкий період. Кредит за машину, на роботі начальник прискіпується… Їм треба трохи розвіятися, змінити обстановку. Хіба тобі шкода тарілки супу? — Справа не в супі, Романе. Справа в повазі до нашого простору, — Леся відвернулася до вікна

by

— Збирайте речі, я вдруге повторювати не буду, — голос Лесі не здригнувся, хоча всередині все пекло від образи. Вона стояла посеред власної кухні, яка ще годину тому була її затишним місцем сили. Тепер тут панував хаос. На стільниці лежали напівпорожні пакети з чіпсами, на плиті парувала каструля, яку Вікторія витягла без дозволу, а в … Read more

Михайло зник із радарів. Знайомі казали, що він повернувся до будинку до батьків, потім багато пив, потім робив якийсь проект і прогорів… Потім знову багато пив… Потім лікувався від алкоголізму. За рік після пологів Аліса привела себе в порядок і почала воістину розкішно виглядати. Ще через півроку вона познайомилася з успішним підприємцем Сергієм та вийшла за нього заміж.

by

— Пожили на всьому готовому, треба і совість мати. Ви маєте тиждень, щоб з’їхати. — Ніна Борисівна з порога приголомшила Михайла, котрий зовсім не очікував такого повороту подій. — Ніно Борисівно, але ж це наша квартира. Ви її самі нам подарували на весілля… Це були ваші слова… Всі гості їх чули… — Збентежено промовив чоловік, … Read more

Баланс накопичувального рахунку дивився на неї з екрана: двісті двадцять тисяч гривень. Історія операцій показувала регулярні щомісячні надходження — рівно по дванадцять тисяч. Багато років… Вхідні двері грюкнули. Юлія Сергіївна впурхнула до кімнати, вже на ходу розповідаючи про жахливий смак сусідки Тамари. — Мамо, — прошепотіла Поліна, — у тебе є друга квартира?

by

— Мамо, заспокойся, будь ласка, не нервуй. Просто поясни, що трапилося, — Поліна мимоволі потерла перенісся, намагаючись опанувати себе. Юлія Сергіївна торохтіла в слухавку швидко, ледь не задихаючись: — Я тільки-но розписала всю свою пенсію до останньої копієчки, а тут раптом потік кран на кухні. Прийшов сантехнік, покрутився, замінив якусь там прокладку і здер п’ятсот … Read more

Вона тоді подумала: «Погано в домі без господаря, та й хлопцям батько потрібен», — не стала його проганяти. Сашко був хорошим, добрим. І на роботі мав хорошу репутацію, його там вважали непитущим. А він прикладався до чарки з п’ятниці до понеділка. А як прийме на душу, то розпускає руки. Вона терпіла. Він почав ображати хлопчиків. Тоді-то вона його й вигнала. А вже потім дізналася, що чекає дитину.

by

Ірина бігла по перону слідом за електричкою, що від’їжджала. Це була остання надія дістатися додому. Був ще автобус, але він від’їхав пів години тому. Тепер вона повернеться додому лише вранці. У місті немає знайомих, а грошей на готель не залишилося. Ірина втомлено опустилася на лавку, розклавши поруч покупки. — Вітаю, — почула вона в темряві … Read more

Треба всім усе розповісти, таємне завжди стає явним, і на Юлю чекає розплата за брехню

by

Чоловікові вона зрадила всього один раз, ще до весілля. Він назвав її товстою і сказав, що Юля не влізе у весільну сукню. Вона образилася і поїхала з подружками в клуб. Перебравши там, прокинулася в незнайомій квартирі з блакитнооким красунчиком. Соромно було страшенно! Вона нічого не сказала Миколі, одразу ж пробачила йому всі образи і навіть … Read more

Ігорю, а що це за витрати були вчора о дванадцятій ночі? — Ой, це я хлопцям допоміг. У Сергія машина зламалася посеред траси, треба було евакуатор викликати терміново. Він віддасть, не хвилюйся, — відповів він, не піднімаючи очей від тарілки з омлетом. Катерина кивнула. Допомога друзям — це святе. Але Сергій чомусь не віддавав, а через тиждень з’явилася нова витрата: “Магазин електроніки — 12 000 грн”. — Це що? — знову запитала вона. — Люба, мій ноутбук просто “помер”. Ти ж знаєш, я без нього як без рук. Це ж мій інструмент для роботи. Я знайшов з великою знижкою, гріх було не взяти. Це ж вклад у наш майбутній бюджет! — Гроші повернуться на рахунок до вечора, або твої речі чекатимуть під дверима, — Катерина сказала це настільки спокійно, що Ігор навіть не одразу відірвався від екрана свого телефона

by

— Гроші повернуться на рахунок до вечора, або твої речі чекатимуть під дверима, — Катерина сказала це настільки спокійно, що Ігор навіть не одразу відірвався від екрана свого телефона. Він сидів у своєму улюбленому кріслі, закинувши ногу на ногу, і щось захоплено гортав у стрічці новин. Його обличчя освітлював синюватий екран, і на мить здалося, … Read more

Того вечора тато мовчки посунув мій лист про вступ назад через стіл, оплатив навчання моєї сестри-близнючки просто на місці й сказав: «У Дарини це хороше вкладення. У тебе…». А через чотири роки мої батьки прийшли на випуск із квітами для неї, сіли в перший ряд і навіть не здогадувалися, який сюрприз зараз пролунає на весь стадіон.

by

Два тижні тому я стояла на сцені університетського стадіону в Києві й дивилася в сонячне світло так, ніби воно могло сховати від мене перший ряд. Але сховати нічого не вдалося. Там сиділи мої батьки — з квітами, камерою і гордими усмішками, які призначалися не мені. Вони приїхали на випуск моєї сестри-близнючки Дарини й не мали … Read more

 Мені ж, мамо, не продукти з бази були потрібні, мені сім’я була потрібна, щоб у Андрійка був батько, а у мене — чоловік

by

Люба привезла до села свого нареченого, а він поставив їй умову… Андрійко побачив автобус, що наближався по сільській гравійній дорозі, і, кинувши м’яч, щодуху побіг до зупинки. Сорочка розстібнулася, світле волосся розвівалося на вітрі. «Мама, мама приїхала» — тільки про це міг думати Андрійко на бігу. Але Люба вийшла з автобуса не одна — поруч … Read more

Заходьте швидше! Ви запізнилися на три хвилини, — процідила свекруха. — Час — це єдиний актив, який неможливо відновити, — промовила вона замість привітання. Стіл був накритий з елегантною точністю. Кожна тарілка стояла на рівній відстані від краю, серветки були складені під лінійку. Обід розпочався з фірмового борщу, який Маргарита Степанівна готувала за складною калькуляційною картою, де кожен грам буряка був врахований. — Як твоя робота, Оксано? — запитала вона невістку, елегантно тримаючи ложку. — Чула, у вашій фірмі змінили систему преміювання. Сподіваюся, ти вже розрахувала свій новий податковий поріг? — Намагаюся тримати все під контролем, — ухильно відповіла Оксана. — Контроль — це ілюзія, якщо він не зафіксований на папері, — свекруха відклала ложку. — Андрію, я переглянула твій останній звіт щодо витрат на обслуговування автомобіля. Ти переплатив за заміну масла. У сервісі на околиці ціна на вісім відсотків нижча. Це чистий збиток, ти станеш бідніший

by

Івано-Франківськ у квітні завжди здається трохи сором’язливим. Він повільно знімає з себе сірий плащ зимових туманів, залишаючи витончену архітектуру стометрівки та затишок площі Ринок. Для Оксани це місто було домом, але щоразу, коли наближалася неділя, вулиці здавалися їй вужчими, а повітря — важчим. Неділя була днем візиту до Маргарити Степанівни. — Ти знову перевіряєш цінник? … Read more

– Заселяйся, – сказала Христина, показуючи Валерії кімнату з диваном, який розкладався з третьої спроби. – Заодно потренуємось жити без чоловіків. Хоча в мене вже третій рік виходить. Ти підтягайся.– Стараюся, – видихнула Валерія, кидаючи валізу в кут. – Лер, ну ти чого як дитина? Ну посварились, ну буває… Мамка спалахнула, ти спалахнула… Давай нормально поговоримо. Повертайся. Нам треба все обговорити.

by

— А можна я задам одне питання? — Валерія поставила перед свекрухою тарілку з борщем і подивилась суворо, навіть, мабуть, занадто суворо. — Ви навіщо до нас щодня приходите? У нас тут безкоштовна їдальня відкрилась чи гурток «Принизь невістку»? Надія Петрівна, пані шістдесяти чотирьох років з обличчям, що вічно виражало здивування, наче світ навколо її … Read more