Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Page 13

Категорія: ЖИТТЯ

Андрію! Швидко прокидайся, — тихо мовила дружина. — Тобі хтось телефонує. Мабуть, щось термінове. Андрій розплющив очі, кілька секунд вдивлявся в стелю, а потім, побачивши телефон, різко підхопився. Він взяв слухавку і вийшов на балкон. Вона бачила крізь скло. Його спина напружилася, він почав міряти балкон кроками, різко киваючи головою. — Так. Я зрозумів. Коли? Ні, сьогодні ніяк. Добре, завтра вранці буду. Зрозумів, — долетіли до Олени уривки фраз. Олена відчула, як у середині зав’язався тугий вузол. У його тоні була напруга, яку вона не чула вже дуже давно. — Хто це був, Андрію? — запитала вона. — Робота, Оленко. Керівництво вимагає, щоб я був на місці завтра о дев’ятій ранку. Треба збиратися. Поїду нічним експресом у Київ. Він почав швидко збирати речі. — Може, я з тобою поїду? Давно хотіла відвідати подругу в Києві, — раптом запропонувала вона. Андрій завмер. На мить у його очах промайнув страх. — Ні, Олено, не вигадуй. Я буду бігати по кабінетах, мені буде не до прогулянок. Сиди вдома, відпочивай. Я повернуся за два дні. Але в душі дружини поселився серйозний неспокій

Андрію! Швидко прокидайся, — тихо мовила дружина. — Тобі хтось телефонує. Мабуть, щось термінове. Андрій розплющив очі, кілька секунд вдивлявся в стелю, а потім, побачивши телефон, різко підхопився. Він взяв слухавку і вийшов на балкон. Вона бачила крізь скло. Його спина напружилася, він почав міряти балкон кроками, різко киваючи головою. — Так. Я зрозумів. Коли? Ні, сьогодні ніяк. Добре, завтра вранці буду. Зрозумів, — долетіли до Олени уривки фраз. Олена відчула, як у середині зав’язався тугий вузол. У його тоні була напруга, яку вона не чула вже дуже давно. — Хто це був, Андрію? — запитала вона. — Робота, Оленко. Керівництво вимагає, щоб я був на місці завтра о дев’ятій ранку. Треба збиратися. Поїду нічним експресом у Київ. Він почав швидко збирати речі. — Може, я з тобою поїду? Давно хотіла відвідати подругу в Києві, — раптом запропонувала вона. Андрій завмер. На мить у його очах промайнув страх. — Ні, Олено, не вигадуй. Я буду бігати по кабінетах, мені буде не до прогулянок. Сиди вдома, відпочивай. Я повернуся за два дні. Але в душі дружини поселився серйозний неспокій

Viktor
7 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Андрію! Швидко прокидайся, — тихо мовила дружина. — Тобі хтось телефонує. Мабуть, щось термінове. Андрій розплющив очі, кілька секунд вдивлявся в стелю, а потім, побачивши телефон, різко підхопився. Він взяв слухавку і вийшов на балкон. Вона бачила крізь скло. Його спина напружилася, він почав міряти балкон кроками, різко киваючи головою. — Так. Я зрозумів. Коли? Ні, сьогодні ніяк. Добре, завтра вранці буду. Зрозумів, — долетіли до Олени уривки фраз. Олена відчула, як у середині зав’язався тугий вузол. У його тоні була напруга, яку вона не чула вже дуже давно. — Хто це був, Андрію? — запитала вона. — Робота, Оленко. Керівництво вимагає, щоб я був на місці завтра о дев’ятій ранку. Треба збиратися. Поїду нічним експресом у Київ. Він почав швидко збирати речі. — Може, я з тобою поїду? Давно хотіла відвідати подругу в Києві, — раптом запропонувала вона. Андрій завмер. На мить у його очах промайнув страх. — Ні, Олено, не вигадуй. Я буду бігати по кабінетах, мені буде не до прогулянок. Сиди вдома, відпочивай. Я повернуся за два дні. Але в душі дружини поселився серйозний неспокій

Місто Трускавець завжди мало свій особливий ритм. Тут час не біжить, а повільно тече, наче мінеральна вода по тонких трубках…

Андрій Михайлович викликав Марину до себе. В його кабінеті панувала напружена атмосфера. За столом сиділа дружина начальника, Інна, яка з неприхованою ворожістю дивилася на Марину. Андрій, не звертаючи на дівчину уваги, стояв біля вікна. Інна, не витримавши, звинуватила Марину в тому, що та заграє з її чоловіком. Марина була мяко кажучи здивована такими звинуваченнями…

Андрій Михайлович викликав Марину до себе. В його кабінеті панувала напружена атмосфера. За столом сиділа дружина начальника, Інна, яка з неприхованою ворожістю дивилася на Марину. Андрій, не звертаючи на дівчину уваги, стояв біля вікна. Інна, не витримавши, звинуватила Марину в тому, що та заграє з її чоловіком. Марина була мяко кажучи здивована такими звинуваченнями…

Viktor
7 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Андрій Михайлович викликав Марину до себе. В його кабінеті панувала напружена атмосфера. За столом сиділа дружина начальника, Інна, яка з неприхованою ворожістю дивилася на Марину. Андрій, не звертаючи на дівчину уваги, стояв біля вікна. Інна, не витримавши, звинуватила Марину в тому, що та заграє з її чоловіком. Марина була мяко кажучи здивована такими звинуваченнями…

 Маринко, зайди до мене, – голос Андрія Михайловича у слухавці звучав тихо і якось не так як завжди. Такого тону…

Олексій приїхав один раз у червні, без Христини. У тієї знайшлися якісь справи. Ольга не стала розпитувати, просто зраділа – нагодувала борщем, видала старі батьківські шльопанці, і вони вдвох до вечора підв’язували помідори, розмовляючи ні про що. Альоша сміявся, жартував, і Ольга думала: ну ось, нормальний хлопець, просто дружина молода, не розуміє ще нічого.

Олексій приїхав один раз у червні, без Христини. У тієї знайшлися якісь справи. Ольга не стала розпитувати, просто зраділа – нагодувала борщем, видала старі батьківські шльопанці, і вони вдвох до вечора підв’язували помідори, розмовляючи ні про що. Альоша сміявся, жартував, і Ольга думала: ну ось, нормальний хлопець, просто дружина молода, не розуміє ще нічого.

Viktor
7 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Олексій приїхав один раз у червні, без Христини. У тієї знайшлися якісь справи. Ольга не стала розпитувати, просто зраділа – нагодувала борщем, видала старі батьківські шльопанці, і вони вдвох до вечора підв’язували помідори, розмовляючи ні про що. Альоша сміявся, жартував, і Ольга думала: ну ось, нормальний хлопець, просто дружина молода, не розуміє ще нічого.

– Синку, коли приїдете? – Запитала Ольга. – Я вже все підготувала. Розсаду, підгодовування, інструменти. Тільки на вас чекаю. На…

От докінчимо із будівництвом хати і повезу я тебе, Марієчко, на відпочинок. Та згас чоловік, як та свічка

От докінчимо із будівництвом хати і повезу я тебе, Марієчко, на відпочинок. Та згас чоловік, як та свічка

Viktor
7 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до От докінчимо із будівництвом хати і повезу я тебе, Марієчко, на відпочинок. Та згас чоловік, як та свічка

Ще ніколи Марія не відчувала себе такою самотньою. І наче велика рідня є у неї, та й, зрештою, сім’я. Щоправда,…

Катя вийшла з роботи, але додому їй не хотілося йти. Вона пройшла кілька метрів і сіла на лавку у невеликому сквері.

Катя вийшла з роботи, але додому їй не хотілося йти. Вона пройшла кілька метрів і сіла на лавку у невеликому сквері.

Viktor
7 Травня, 20267 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Катя вийшла з роботи, але додому їй не хотілося йти. Вона пройшла кілька метрів і сіла на лавку у невеликому сквері.

Катя вийшла з роботи, але додому їй не хотілося йти. Вона пройшла кілька метрів і сіла на лавку у невеликому…

— Просто приїхали! — сестра по-господарськи вмостилася на гойдалці, яку я купила минулого місяця. — До рідної сестри вже й заїхати не можна? Батьки дзвонили, сказали, ти тут райський сад влаштувала. Ось, привезла племінників на свіже повітря. — Свіже повітря — це чудово. Але ти пам’ятаєш, що відмовилася від цієї дачі? — Ой, ну почалося… — Надя махнула рукою. — Хто знає, що я сказала два роки тому. Це ж батьківський дім, наше спільне гніздо.

— Просто приїхали! — сестра по-господарськи вмостилася на гойдалці, яку я купила минулого місяця. — До рідної сестри вже й заїхати не можна? Батьки дзвонили, сказали, ти тут райський сад влаштувала. Ось, привезла племінників на свіже повітря. — Свіже повітря — це чудово. Але ти пам’ятаєш, що відмовилася від цієї дачі? — Ой, ну почалося… — Надя махнула рукою. — Хто знає, що я сказала два роки тому. Це ж батьківський дім, наше спільне гніздо.

Viktor
7 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Просто приїхали! — сестра по-господарськи вмостилася на гойдалці, яку я купила минулого місяця. — До рідної сестри вже й заїхати не можна? Батьки дзвонили, сказали, ти тут райський сад влаштувала. Ось, привезла племінників на свіже повітря. — Свіже повітря — це чудово. Але ти пам’ятаєш, що відмовилася від цієї дачі? — Ой, ну почалося… — Надя махнула рукою. — Хто знає, що я сказала два роки тому. Це ж батьківський дім, наше спільне гніздо.

— Варя, ти з глузду з’їхала, віддавати за цей сарай свої останні заощадження? — Надія з презирством відсунула носком туфлі…

– Ви не отримаєте за неї жодної гривні! – Аліна дивилася прямо на нього. – Це каблучка мого батька. Моя молодша сестра Юля поцупила її, щоб сплатити собі губиUncategorized– Ви не отримаєте за неї жодної гривні! – Аліна дивилася прямо на нього. – Це каблучка мого батька. Моя молодша сестра Юля поцупила її, щоб сплатити собі губи

– Ви не отримаєте за неї жодної гривні! – Аліна дивилася прямо на нього. – Це каблучка мого батька. Моя молодша сестра Юля поцупила її, щоб сплатити собі губиUncategorized– Ви не отримаєте за неї жодної гривні! – Аліна дивилася прямо на нього. – Це каблучка мого батька. Моя молодша сестра Юля поцупила її, щоб сплатити собі губи

Viktor
7 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ви не отримаєте за неї жодної гривні! – Аліна дивилася прямо на нього. – Це каблучка мого батька. Моя молодша сестра Юля поцупила її, щоб сплатити собі губиUncategorized– Ви не отримаєте за неї жодної гривні! – Аліна дивилася прямо на нього. – Це каблучка мого батька. Моя молодша сестра Юля поцупила її, щоб сплатити собі губи

Аліна до болю вдавила пальці в екран смартфона. Серед десятків оголошень про продаж старої техніки та поношеного одягу яскраво виділялася…

Я більше не злюся. Я просто зробила висновки. У вас є своя земля — ось на ній і тренуйтеся у майстерності володіння лопатою. А мій город тепер — зона, закрита для відвідувань

Я більше не злюся. Я просто зробила висновки. У вас є своя земля — ось на ній і тренуйтеся у майстерності володіння лопатою. А мій город тепер — зона, закрита для відвідувань

Viktor
6 Травня, 20266 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я більше не злюся. Я просто зробила висновки. У вас є своя земля — ось на ній і тренуйтеся у майстерності володіння лопатою. А мій город тепер — зона, закрита для відвідувань

— Іване, ти зараз серйозно хочеш сказати, що мій кущ елітної чорної смородини «переїхав» до вас на ділянку з власної…

– Їй вісімнадцять два місяці тому виповнилося, вважає себе дорослою, – Ірина прибрала телефон, – думає, батьки їй не указ. Знаєте, кажуть, що народжені у травні вередливі, ось тут я не погоджуся. Ось моя тітка… Нінна знову не слухала її. Як просто все виявилось! Навіть дуже просто. Таких випадків тисячі, заможні чоловіки захоплюються молоденькими дівчатами, нікого цим не здивувати.

– Їй вісімнадцять два місяці тому виповнилося, вважає себе дорослою, – Ірина прибрала телефон, – думає, батьки їй не указ. Знаєте, кажуть, що народжені у травні вередливі, ось тут я не погоджуся. Ось моя тітка… Нінна знову не слухала її. Як просто все виявилось! Навіть дуже просто. Таких випадків тисячі, заможні чоловіки захоплюються молоденькими дівчатами, нікого цим не здивувати.

Viktor
6 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Їй вісімнадцять два місяці тому виповнилося, вважає себе дорослою, – Ірина прибрала телефон, – думає, батьки їй не указ. Знаєте, кажуть, що народжені у травні вередливі, ось тут я не погоджуся. Ось моя тітка… Нінна знову не слухала її. Як просто все виявилось! Навіть дуже просто. Таких випадків тисячі, заможні чоловіки захоплюються молоденькими дівчатами, нікого цим не здивувати.

Ніна прокинулася о восьмій ранку. Вчора до півночі вони з друзями відзначали ювілей її чоловіка Бориса. П’ятдесят років – солідна…

Дзвінок від матері пролунав не вчасно: Ганна збиралася на роботу і шукала у шафі білу блузку.

Дзвінок від матері пролунав не вчасно: Ганна збиралася на роботу і шукала у шафі білу блузку.

Viktor
6 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Дзвінок від матері пролунав не вчасно: Ганна збиралася на роботу і шукала у шафі білу блузку.

Дзвінок від матері пролунав не вчасно: Ганна збиралася на роботу і шукала у шафі білу блузку. – Так, мамо, слухаю…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • — Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…
  • «Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…
  • Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…
  • Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини
  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
  • Ключі від хати давай швидше, Аліно, діти змерзли, а в нас ще м’ясо на вогні не дійшло! — дядько Степан сказав це таким буденним тоном, ніби я була не господаркою садиби, а випадковою людиною, яка просто завадила його планам.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes