Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Page 120

Категорія: ЖИТТЯ

Так сталося, що я зі своєю подругою пішла до магазину, їй щось купити треба було. І там же лоб у лоб зустрілася зі своїм сватом. -А що ви тут робите, ви ж зазвичай у вихідні за продуктами приїжджаєте? – Запитала я. -А на ці вихідні велике свято намічається, у суботу народ ження онука святкуватимемо. Ось і накупили всього, м’ясо, солодке, овочі. -А чому в суботу та чому ви продуктами закуповуєтесь, а не діти? -Так Оленка після kесаревого ще слабко почувається, а ми вирішили такий подарунок зробити – стіл накрити. -Багато гостей чекаєте? -Так, тут ще сестри Олени приїдуть, подруги.

Так сталося, що я зі своєю подругою пішла до магазину, їй щось купити треба було. І там же лоб у лоб зустрілася зі своїм сватом. -А що ви тут робите, ви ж зазвичай у вихідні за продуктами приїжджаєте? – Запитала я. -А на ці вихідні велике свято намічається, у суботу народ ження онука святкуватимемо. Ось і накупили всього, м’ясо, солодке, овочі. -А чому в суботу та чому ви продуктами закуповуєтесь, а не діти? -Так Оленка після kесаревого ще слабко почувається, а ми вирішили такий подарунок зробити – стіл накрити. -Багато гостей чекаєте? -Так, тут ще сестри Олени приїдуть, подруги.

Viktor
22 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Так сталося, що я зі своєю подругою пішла до магазину, їй щось купити треба було. І там же лоб у лоб зустрілася зі своїм сватом. -А що ви тут робите, ви ж зазвичай у вихідні за продуктами приїжджаєте? – Запитала я. -А на ці вихідні велике свято намічається, у суботу народ ження онука святкуватимемо. Ось і накупили всього, м’ясо, солодке, овочі. -А чому в суботу та чому ви продуктами закуповуєтесь, а не діти? -Так Оленка після kесаревого ще слабко почувається, а ми вирішили такий подарунок зробити – стіл накрити. -Багато гостей чекаєте? -Так, тут ще сестри Олени приїдуть, подруги.

Так сталося, що я зі своєю подругою пішла до магазину, їй щось купити треба було. І там же лоб у…

— Дитина від тебе мені не потрібна, — відрізав він, сунувши в руки пачку грошей. Він навіть не здогадувався, що доля вже приготувала для нього жорстоку відплату.

— Дитина від тебе мені не потрібна, — відрізав він, сунувши в руки пачку грошей. Він навіть не здогадувався, що доля вже приготувала для нього жорстоку відплату.

Viktor
22 Січня, 202622 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Дитина від тебе мені не потрібна, — відрізав він, сунувши в руки пачку грошей. Він навіть не здогадувався, що доля вже приготувала для нього жорстоку відплату.

— Дитина від якоїсь сірої миші мені не потрібна, — відрізав він, сунувши в руки пачку грошей. Він навіть не…

— Наталя, ось яка справа… У мами скоро ювілей, гостей буде багато, а у неї в двокімнатній квартирі всі не помістяться.

— Наталя, ось яка справа… У мами скоро ювілей, гостей буде багато, а у неї в двокімнатній квартирі всі не помістяться.

Viktor
22 Січня, 202622 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Наталя, ось яка справа… У мами скоро ювілей, гостей буде багато, а у неї в двокімнатній квартирі всі не помістяться.

— Наталя, ось яка справа… У мами скоро ювілей, гостей буде багато, а у неї в двокімнатній квартирі всі не…

— Павло, — терпляче пояснила Марина, — мої батьки потребують ремонту, тому що у них немає грошей на найнеобхідніше. А твоя мама витрачає гроші на розваги і влізає в борги. — І що з того? — не зрозумів чоловік. — Вона теж сім’я. — Сім’я, — погодилася Марина, — але я не збираюся спонсорувати її марнотратство. — Марнотратство? — обурився Павло. — Жінка має право жити красиво! — Має, — кивнула дружина, — але на свої гроші.

— Павло, — терпляче пояснила Марина, — мої батьки потребують ремонту, тому що у них немає грошей на найнеобхідніше. А твоя мама витрачає гроші на розваги і влізає в борги. — І що з того? — не зрозумів чоловік. — Вона теж сім’я. — Сім’я, — погодилася Марина, — але я не збираюся спонсорувати її марнотратство. — Марнотратство? — обурився Павло. — Жінка має право жити красиво! — Має, — кивнула дружина, — але на свої гроші.

Viktor
22 Січня, 202622 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Павло, — терпляче пояснила Марина, — мої батьки потребують ремонту, тому що у них немає грошей на найнеобхідніше. А твоя мама витрачає гроші на розваги і влізає в борги. — І що з того? — не зрозумів чоловік. — Вона теж сім’я. — Сім’я, — погодилася Марина, — але я не збираюся спонсорувати її марнотратство. — Марнотратство? — обурився Павло. — Жінка має право жити красиво! — Має, — кивнула дружина, — але на свої гроші.

— Та хоч золотом стіни у своїх батьків обкладу — це мої гроші! А твоя мати свої борги нехай сама…

— Що це? — Іра перебирала документи, їй знадобився паспорт чоловіка, який вона шукала в його сумці. Але паспорт «зачепив» ще дещо.

— Що це? — Іра перебирала документи, їй знадобився паспорт чоловіка, який вона шукала в його сумці. Але паспорт «зачепив» ще дещо.

Viktor
22 Січня, 202622 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Що це? — Іра перебирала документи, їй знадобився паспорт чоловіка, який вона шукала в його сумці. Але паспорт «зачепив» ще дещо.

— Що це? — Іра перебирала документи, їй знадобився паспорт чоловіка, який вона шукала в його сумці. Але паспорт «зачепив»…

– Чоловік має бути здобувачем! – Нарешті видала мати. – А твій Юрій? Хіба він здобувач? Кинь його…

– Чоловік має бути здобувачем! – Нарешті видала мати. – А твій Юрій? Хіба він здобувач? Кинь його…

Viktor
22 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Чоловік має бути здобувачем! – Нарешті видала мати. – А твій Юрій? Хіба він здобувач? Кинь його…

– Чоловік має бути здобувачем! – Нарешті видала мати. – А твій Юрій? Хіба він здобувач? Кинь його… – Олено,…

– Рома, а де продукти? – Катя зупинилася біля столу, не вірячи своїм очам. – Чому ти їх не купив? – Я купив те, що вважав за потрібне. У чому проблема? – невдоволений, навіть трохи роздратований тон чоловіка вибив її з колії

– Рома, а де продукти? – Катя зупинилася біля столу, не вірячи своїм очам. – Чому ти їх не купив? – Я купив те, що вважав за потрібне. У чому проблема? – невдоволений, навіть трохи роздратований тон чоловіка вибив її з колії

Viktor
22 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Рома, а де продукти? – Катя зупинилася біля столу, не вірячи своїм очам. – Чому ти їх не купив? – Я купив те, що вважав за потрібне. У чому проблема? – невдоволений, навіть трохи роздратований тон чоловіка вибив її з колії

– Рома, а де продукти? – Катя зупинилася біля столу, не вірячи своїм очам. – Чому ти їх не купив?…

Тепер точно знаю: немає гіршого, ніж та рідня. Яка згадує про сім’ю лише тоді, коли їй щось потрібно

Тепер точно знаю: немає гіршого, ніж та рідня. Яка згадує про сім’ю лише тоді, коли їй щось потрібно

Viktor
22 Січня, 202622 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тепер точно знаю: немає гіршого, ніж та рідня. Яка згадує про сім’ю лише тоді, коли їй щось потрібно

Я завжди думала, що найгірше у шлюбі – це фінансові труднощі або побутові дрібниці, але помилялася. Найгірше – це коли…

Вона ще ніяк не могла оговтатися від того, як рік тому до них на тиждень приїжджали її далекі родичі. Анжела цей час згадувала з тремтінням. А тут така юрба! Жінка навіть з рахунку збилася і точно не могла сказати, скільки в цій орді, що насувається на їхнє життя і квартиру, передбачалося людей.

Вона ще ніяк не могла оговтатися від того, як рік тому до них на тиждень приїжджали її далекі родичі. Анжела цей час згадувала з тремтінням. А тут така юрба! Жінка навіть з рахунку збилася і точно не могла сказати, скільки в цій орді, що насувається на їхнє життя і квартиру, передбачалося людей.

Viktor
22 Січня, 202622 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Вона ще ніяк не могла оговтатися від того, як рік тому до них на тиждень приїжджали її далекі родичі. Анжела цей час згадувала з тремтінням. А тут така юрба! Жінка навіть з рахунку збилася і точно не могла сказати, скільки в цій орді, що насувається на їхнє життя і квартиру, передбачалося людей.

– Я не зрозуміла! Повтори зараз же! На твій ювілей із села їде вся твоя родина? – уточнила ошелешена дружина….

Катя на мить навіть повірила в ту щирість, але швидко отямилася. Вона помітила, як «подруга» нишком обмацує поглядом кожен куток, як усміхається сама собі… Господиня більше мовчала, а мама з гостею все гомоніли про своє. Інна встигла кілька разів бідкнутися, що ще не зустріла «того самого». Трохи посиділа і втекла.

Катя на мить навіть повірила в ту щирість, але швидко отямилася. Вона помітила, як «подруга» нишком обмацує поглядом кожен куток, як усміхається сама собі… Господиня більше мовчала, а мама з гостею все гомоніли про своє. Інна встигла кілька разів бідкнутися, що ще не зустріла «того самого». Трохи посиділа і втекла.

Viktor
22 Січня, 202622 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Катя на мить навіть повірила в ту щирість, але швидко отямилася. Вона помітила, як «подруга» нишком обмацує поглядом кожен куток, як усміхається сама собі… Господиня більше мовчала, а мама з гостею все гомоніли про своє. Інна встигла кілька разів бідкнутися, що ще не зустріла «того самого». Трохи посиділа і втекла.

— Катрусю, ти й не уявляєш, кого я щойно зустріла, як до вас ішла! — І кого ж, мамо? —…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • — Наталю, тут така справа… — голос Кирила в телефонній трубці звучав напружено.
  • У ресторані? — здивовано перепитала свекруха. — Але ж це так дорого і абсолютно не по-домашньому! Я вже і м’ясо купила, і рецепт нового салату знайшла… Я могла б наготувати всього найкращого, зекономили б гроші на щось корисне. Навіщо годувати чужих людей, коли вдома є своя кухня? — Мамо, ми хочемо, щоб ви цього дня просто відпочили і розділили з нами радість, — м’яко сказав Павло, який тепер частіше брав ініціативу в розмовах. — Ми хочемо побути з вами, поговорити, а не дивитися, як ви весь вечір бігаєте від кухні до столу, подаєте гаряче і миєте тарілки. Ми хочемо бачити вашу усмішку, а не втому. На тому кінці дроту виникла пауза. Довга, майже нескінченна. Було чути тільки рівномірне дихання. — Ну що ж… якщо ви так вирішили… я прийду, — тихо відповіла вона. Вечір у ресторані почався з напруги. Марія Степанівна прийшла в гарній синій сукні, яку не одягала роками. Вона зробила зачіску, але очі її залишалися настороженими. Вона сіла на краєчок стільця, оцінюючи сервіровку, колір серветок та якість води в келихах
  • Я якось не витримала, зайшла під приводом, що хочу їй тиск виміряти. Заходжу, а там така картина: сидить це вовченя за столом, пальцем по жовтій сторінці водить і по складах, з затримками, з червоним від напруги обличчям, читає. А Людмила Василівна сидить навпроти, в’яже шкарпетку з грубої овечої вовни і виправляє його, якщо він помиляється. Суворо, але без крику.
  • Запросила кавалера на вечерю. Він прийшов з порожніми руками і розкритикував мій борщ: «Мама нарізає капусту тонше»… Перший тривожний сигнал у голові задзвенів, як дзвін у церковне свято.
  • — Мамо, це буквально на два місяці, — Юля, її єдина донька, виглядала втомленою і трохи винуватою. — Вадим каже, що орендодавець підняв ціну, а нам треба трохи підтягнути хвости по кредиту. Ми пересидимо у тебе, заощадимо, і до весни з’їдемо. Ти ж не проти?
  • Це він? — тихо спитала Олена. Мотря здригнулася. — Це пам’ять, дитино. А пам’ять — річ небезпечна. Вона може зігріти, а може й спалити вщент. — Я теж тікала від пам’яті, — зітхнула Олена. — Але вона наздогнала мене тут, у цій тиші. — Від себе не втечеш, — Мотря поклала свою суху руку на руку Олени. — Але можна навчитися жити поруч зі своїми тінями. Слухай, Олено, ти молода, у тебе комп’ютер є, інтернет. Ти вмієш з цим працювати? Олена здивовано підняла брови. — Вмію. Я бухгалтер за освітою. А що? Мотря встала, важко спираючись на стіл, і підійшла до своєї дубової скрині. Вона відсунула подвійне дно — таємницю, про яку не знав ніхто в селі. Там лежали останні папки, які вона не встигла вивезти. — Тут імена, Олено. Імена людей, яких наше село забуло. Тут записи про те, хто насправді збудував нашу церкву, хто віддавав останнє зерно, щоб врятувати сусідських дітей. Це те, що Андрій збирав по крихтах. Я вже стара, ноги не слухаються. Боюся, не встигну. Олена взяла до рук пожовклий аркуш
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes