Категорія: НОВИНИ

Нас у батьків двоє: я та молодший на п’ять років брат. Батьківська хата у спадок залишилася нам обом. На той час я встигла накопичити на власну маленьку квартиру, а брат ще мав знайти собі житло, тому я сказала йому, що він може переоформити весь будинок на себе, мені він потрібен менше, ніж йому.

Коментарі Вимкнено до Нас у батьків двоє: я та молодший на п’ять років брат. Батьківська хата у спадок залишилася нам обом. На той час я встигла накопичити на власну маленьку квартиру, а брат ще мав знайти собі житло, тому я сказала йому, що він може переоформити весь будинок на себе, мені він потрібен менше, ніж йому.

Нас у батьків двоє: я та молодший на п’ять років брат. Батьківська хата у спадок залишилася нам обом. На той…

– Подзвоню сестрі, позичу гроші. Думаю не відмовить. Увечері Іван взяв телефон, подзвонив сестрі. – Що сказала? – запитала Віра, коли чоловік закінчив розмову. – Відмовила, – сумно сказав Іван. Раптом пролунав телефонний дзвінок, Іван глянув хто дзвонить і застиг від несподіванки

Коментарі Вимкнено до – Подзвоню сестрі, позичу гроші. Думаю не відмовить. Увечері Іван взяв телефон, подзвонив сестрі. – Що сказала? – запитала Віра, коли чоловік закінчив розмову. – Відмовила, – сумно сказав Іван. Раптом пролунав телефонний дзвінок, Іван глянув хто дзвонить і застиг від несподіванки

– Подзвоню сестрі, позичу гроші. Думаю не відмовить. Увечері Іван взяв телефон, подзвонив сестрі. – Що сказала? – запитала Віра,…

Я вийшла у коридор, не знаючи як перевірити, що він говорить правду. Ані імені, ані адреси тої жінки у мене не було, ще й не зрозуміло, чи справді мій чоловік до неї ходить. Як я шкодувала, що не спитала, як її звати, могла б у соцмережах її знайти.

Коментарі Вимкнено до Я вийшла у коридор, не знаючи як перевірити, що він говорить правду. Ані імені, ані адреси тої жінки у мене не було, ще й не зрозуміло, чи справді мій чоловік до неї ходить. Як я шкодувала, що не спитала, як її звати, могла б у соцмережах її знайти.

— Звідки у Вас мій браслет? – Я випадково побачила на незнайомій жінці дорогий подарунок своєї прабабусі, коли пішла у…

Я полізла в шафу, грошей на продукти на Різдво бракувало. Та раптом побачила, що наші заощадження кудись зникли

Коментарі Вимкнено до Я полізла в шафу, грошей на продукти на Різдво бракувало. Та раптом побачила, що наші заощадження кудись зникли

Різдво – завжди було нашим улюбленим святом. Новий рік ми святкуємо скромно, а от на Святвечір столи гарні накриваємо. Тож…

— Все, коханий, досить. Мені все набридло. — Що тобі набридло? — з тугою запитав Ваня, передчуваючи біду. — Життя таке набридло. А особливо набридли твої тварини. Собаки, кішки, папуги. Хочу жити спокійно, без зайвого тягаря. — А я? Я що, теж тягар?

Коментарі Вимкнено до — Все, коханий, досить. Мені все набридло. — Що тобі набридло? — з тугою запитав Ваня, передчуваючи біду. — Життя таке набридло. А особливо набридли твої тварини. Собаки, кішки, папуги. Хочу жити спокійно, без зайвого тягаря. — А я? Я що, теж тягар?

У суботу від Івана пішла дружина. Спокійно так пішла, без скандалу. Зібрала речі і сказала: — Все, коханий, досить. Мені…

Марія вдяглася, накинула теплу вовняну хустку — подарунок сина з Америки — і вийшла на ґанок. Повітря було таке чисте, що його хотілося пити. Сніг під чоботами скрипів так голосно, ніби розповідав старі казки. — З Різдвом, Маріє! — почула вона голос сусідки Ганни. Та вже розчищала стежку біля свого тину. — З прийдешнім, Ганнусю! — відгукнулася Марія. — Нехай у хаті буде повно, а на серці ясно. Вона пішла до криниці. Вода в цей день здавалася особливою — холодною до болю, але солодкою. Повернувшись, Марія взялася за господарство. У неї не було дванадцяти страв, як колись, коли за столом сиділо десять душ. Але кутя — головна гостя — була обов’язковою. Вона дістала стару глиняну макітру. Кожен рух був наповнений спогадами. Ось тут, на краєчку, була невеличка щербинка — це син Юрко малим намагався поцупити розтертий мак. А цей товкач ще пам’ятав руки її матері. Марія терла мак повільно, і по хаті розливався густий, солодкий аромат дитинства

Коментарі Вимкнено до Марія вдяглася, накинула теплу вовняну хустку — подарунок сина з Америки — і вийшла на ґанок. Повітря було таке чисте, що його хотілося пити. Сніг під чоботами скрипів так голосно, ніби розповідав старі казки. — З Різдвом, Маріє! — почула вона голос сусідки Ганни. Та вже розчищала стежку біля свого тину. — З прийдешнім, Ганнусю! — відгукнулася Марія. — Нехай у хаті буде повно, а на серці ясно. Вона пішла до криниці. Вода в цей день здавалася особливою — холодною до болю, але солодкою. Повернувшись, Марія взялася за господарство. У неї не було дванадцяти страв, як колись, коли за столом сиділо десять душ. Але кутя — головна гостя — була обов’язковою. Вона дістала стару глиняну макітру. Кожен рух був наповнений спогадами. Ось тут, на краєчку, була невеличка щербинка — це син Юрко малим намагався поцупити розтертий мак. А цей товкач ще пам’ятав руки її матері. Марія терла мак повільно, і по хаті розливався густий, солодкий аромат дитинства

У маленькому селі, де хати взимку нагадували цукрові голови під шапками снігу, жила Марія. Її будинок стояв на самому краї,…

Свою єдину дочку Любу я ростила одна. Свого часу я приїхала з села в обласний центр вступати до інституту, поки вчилася, жила в гуртожитку, а потім пішла працювати, і вже квартиру знімала. Коли зустріла свого майбутнього чоловіка, закохалася, мріяла про сім’ю, але сім’я не входила в його плани. Я наpoдила дитину і залишилася одна. Тоді мені дуже допомагали батьки, перший час я жила у них, а потім вони залишили на деякий час Любу у себе, а я поїхала в місто робити кар’єру. Мама любила завжди повторювати:»донечка, що б не сталося, ти повинна пам’ятати, що у тебе є ми».

Коментарі Вимкнено до Свою єдину дочку Любу я ростила одна. Свого часу я приїхала з села в обласний центр вступати до інституту, поки вчилася, жила в гуртожитку, а потім пішла працювати, і вже квартиру знімала. Коли зустріла свого майбутнього чоловіка, закохалася, мріяла про сім’ю, але сім’я не входила в його плани. Я наpoдила дитину і залишилася одна. Тоді мені дуже допомагали батьки, перший час я жила у них, а потім вони залишили на деякий час Любу у себе, а я поїхала в місто робити кар’єру. Мама любила завжди повторювати:»донечка, що б не сталося, ти повинна пам’ятати, що у тебе є ми».

Свою єдину дочку Любу я ростила одна. Свого часу я приїхала з села в обласний центр вступати до інституту, поки…

– Куди її відправили? Хто? І що з нею було? – Куди? Знаємо куди! До найближчого міста забрали і там залишили. І це рідна дочка

Коментарі Вимкнено до – Куди її відправили? Хто? І що з нею було? – Куди? Знаємо куди! До найближчого міста забрали і там залишили. І це рідна дочка

– Вибачте, а чий це будинок? Дзвінкий дівочий голос відволік Антоніну від роботи в саду. Квітів у неї було багато,…

Дівчина їй зовні не сподобалася. Син у неї хоч куди! Червоніший за червоне сонечко, ясніший за ясний місяць. Будь-яка піде за нього! А тут якась… замарашка.  Прикро за Вітеньку стало. Хотілося б гарних онуків, а не рудоволосих. Перша зустріч пройшла не дуже добре.

Коментарі Вимкнено до Дівчина їй зовні не сподобалася. Син у неї хоч куди! Червоніший за червоне сонечко, ясніший за ясний місяць. Будь-яка піде за нього! А тут якась… замарашка.  Прикро за Вітеньку стало. Хотілося б гарних онуків, а не рудоволосих. Перша зустріч пройшла не дуже добре.

Анна ніколи не довіряла своєму чоловікові. Тому їй доводилося розраховувати тільки на себе. Так вже склалося в їхньому сімейному житті….

24 гpудня – Різдвяний Святвечір. Що cуворо забоpонено pобити в це вeлике cвято

Коментарі Вимкнено до 24 гpудня – Різдвяний Святвечір. Що cуворо забоpонено pобити в це вeлике cвято

Розповідаємо, яке церковне свято відзначають 24 грудня за новим  стилем, що не можна робити, у кого іменини. 24 грудня за…