МИнулого тижня були з чоловіком на хрестинах. Не зовсім розумію, для чого нас покликали, адже ми не є друзями батькам новонародженої дитини, але відмовити було якось незручно.

При цьому ми з чоловіком вирішили на банкет не йти – тільки під’їхати до церкви, привітати і уважити. Не більше. Адже з нами були двоє маленьких дітей, залишити яких з бабусями немає можливості, а зі сторонніми людьми – бажання.

Скажу відразу, сім’я цієї дівчини живе в селі. Самі розумієте, які там звичаї. Коли я побачила біля маленького храму натовп людей, то подумала, що прийшло все село. Напевно, так і було. Зрозуміло, що після обряду всі ці люди пішли веселою юрбою в ресторан святкувати. А бенкет влаштували винуватці торжества на весь світ.

Наш кум розповідав, що будь-яке весілля відпочиває – там буде все. І поросята на столах, і тамада і танці до ранку. Ось такий сільський варіант хрестин малюка, якого мені не зрозуміти.

Але найбільше вразило не це, а те, як батьки назвали дівчинку. Те, що я почула, було вище мого розуміння. Я вже готова до різних Евелін, Адель і Глорій. Але дане ім’я я чула вперше. Табіта … Як вам? Особисто я кілька разів перепитувала, так як не могла зрозуміти до кінця, як правильно воно звучить. Спочатку ми з чоловіком подумали, що це ім’я має японські корені. Але вчора в Інтернеті я прочитала, що воно грецьке.

Зрозуміло, що хрестити Табітою дівчинку священик відмовився. Тому вибрали їй в святцях ім’я Тетяна. Чесно скажу, не люблю засуджувати батьків за те, як вони назвали своїх дітей. Вважаю, що це їх особиста справа. І ніхто не має права нав’язувати їм свої варіанти. У даній ситуації я теж не засуджую, а просто дивуюся. Не більше. А ще дивуюся багатій батьківській фантазії. І співчуваю дівчині, яка буде все життя жити під ім’ям Табіта.

Коли моя однокласниця назвала дочку Франческою в честь Папи Римського Франциска (!!!!!!!), я думала, що крутіше варіантів більше не почую. А ось і ні) Життя прекрасне і завжди здатне здивувати нас більше. В даному випадку ім’я Табіта зробило мій день. Звичайно, якщо довго так називати дитину, то до імені можна звикнути. Можливо, з часом воно навіть мені не буде здаватися таким вже безглуздим.