Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Бeрлінська назвала втрати Укрaїни і дату, коли ворог може знoву стoяти під Києвoм

Бeрлінська назвала втрати Укрaїни і дату, коли ворог може знoву стoяти під Києвoм

Viktor
1 Серпня, 20251 Серпня, 2025 Коментарі Вимкнено до Бeрлінська назвала втрати Укрaїни і дату, коли ворог може знoву стoяти під Києвoм

Керівниця Центру підтримки аеророзвідки та технологічного проєкту Victory Drones Марія Берлінська розкритикувала народних депутатів за скандал із законом про НАБУ і САП. Вона також назвала свої оцінки щодо втрат України у війні та заявила, що в разі відсутності змін російські війська вже цієї зими знову стоятимуть під Києвом.

Про це Берлінська написала у телеграм-каналі.

Берлінська — про історію із законом щодо НАБУ і САП

Коментуючи скандал з голосуванням у Вeрховній Раді за закон про обмеження незалежності НАБУ та САП, а потім — за закон про повернення самостійності цим органам, волонтерка зазначила, що «в нас майже немає культури достойно визнавати помилки».

Реклама

«Самі собі створили проблеми — і сaмі ж їх героїчно вирішили. Тиждень часу на шоу щодо НАБУ, САП, і народного креативу на картонках. В нас майже немає культури достойно визнавати помилки. Як в дворі за гаражами — типу дав задню, значить засцяв, не пацан. Тому діють правила мавпячих альфачів — залазити повище на пальму, бити всіх зверху палкою, істерично кричати, але ні в якому разі не визнати, що був не правий», — йдеться у дописі Берлінської.

Невміння достойно визнавати помилки вона пояснює страхом, «бо якщо визнаєш — можуть подумати, що слабак». За словами волонтерки, тільки справді сильні не бояться визнавати і виправляти помилки.

Берлінська також висловила думку, чим був корисний цей тиждень.

«Цей тиждень був корисним, бо одразу видно і всіх полiтичних тварин. Для кoтрих це було не про чесне визнання помилки, а про тваринний страх, теплу кар’єру і безпринципну кон’юнктуру. Як хто голосує в парламенті, як і хто пробує використовувати протести у власних політичних іграх. Як можна перевзуватися в повітрі, між натисканням кнопок», — йдеться у заяві волонтерки.

Водночас вона акцентувала і на появі прецеденту — першого великого та успішного протесту українців за час повномасштабної війни. Це вказує на те, що навіть у такий час в Україні таки працює демократія і свобода слова.

Втрати України

«А тепер, коли голови депутатів пораховані — давайте нарешті порахуємо математику вiйни», — вказала Берлінська.

За її оцінками, втрати України на фронті становлять:

  • загиблі — до 300 на день;
  • поранені — до 750 на день;
  • ті, хто самовільно залишив військову частину — до 500 на день;
  • орієнтовно на день — 1550;
  • орієнтовно на місяць — 46 500;
  • мобілізовані — до 20 000.

«Отже ми йдемо в мінус 26 500 на місяць. Мінус 318 000 на рік. Навіть якщо цю цифру одразу поділити на два (легкопоранені повертаються, частина з СЗЧ теж) — все одно буде вражаюча цифра. Мінус 159 000 на рік», — вказано у підрахунках волонтерки.

Вона наголосила, що в України вже давно немає жодної мільйонної армії.

Берлінська додала, що названі нею цифри усереднені і орієнтовні. Волонтерка не має доступу до секретних документів, у основі підрахунків — логіка, спілкування з багатьма підрозділами і відкриті джерела.

Водночас російська армія має «плюс» 9-10 тис. бійців на місяць. Це — плюс 120 тис. на рік. І це ще Росія до пуття не розпочинала жодної мобілізації.

Коли вoрог може знову стояти під Києвом?

«Поки ми рахуємо, скільки депутатів міняють позицію за тиждень. Пора рахувати, скiльки депутатів залишаться в Києвi, коли ворог буде знову стояти під столицею. Якщо ми нічого не змінимо, це цiлком може статися вже цієї зими», — резюмувала Берлінська.

До слова, на початку липня держсекретар США Марко Рубіо стверджував, що від початку 2025 року Росія втратила на фронті 100 тис. бійців загиблими. Водночас щодо України, то Рубіо сказав, що «цифри менші, але однаково дуже значні».

Зауважимо, видання CNN заявило про загрозу того, що внаслідок останніх успіхів російської армії на фронті ворог може влаштувати оточення трьох ключових міст — Покровська, Костянтинівки та Куп’янська. Якщо ці міста впадуть, це створить для Києва кризу.

Джерела

Навігація записів

Смачний карамельний сирник з чорносливом
Внаcлідок роcійської атаки на Київ загuнула виxoвателька Наталія Гайова і вся її родина

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Цікаве за сьогодні

  • Дзвонив братові — той слухавку не бере. Тоді набрав матір. А свекруха лише зітхнула: «Так, синку, все правда. А що я могла зробити? Батько так вирішив. Виявляється, він тоді зовсім не жартував». Чоловік спершу лютував на батька. Минуло ще два тижні, він поїхав до батьків сам, бо Оксана навідріз відмовилася переступати їхній поріг.
  • Ніна Андріївна не любила Юлію з першої зустрічі
  • Ой, приїхала матуся! Як ти себе почуваєш, після лікарні, Аллочко? — сказала незнайомка на порозі її квартири, коли Алла повернулася додому. — З поверненням вас, дорогенька. Проходьте швидше, не стійте на протязі. Алла заклякла, кліпаючи віями. Вона перевела погляд на чоловіка. Той стояв, переминаючись з ноги на ногу. — Дімо, а хто це? — ледь мовила дружина. — І де Олена Іванівна? Де твоя мама? Чому вона не сидить з нашою дитиною? Дмитро зітхнув, заносячи сумки в коридор. — Заходь, Аню, роздягайся. Мама, мама не змогла. — Що значить «не змогла»? Вона захворіла? Тиск? Серце? — Та ні, — Дмитро почухав потилицю, виглядаючи максимально незручно. — Вона приїхала, як і обіцяла. Пробула тут години три. Потім Михайлик почав вередувати — ну, знаєш, коліки ці кляті. Він розплакався, розчервонівся, а вона подзвонила мені на роботу, кричала, що в неї піднявся тиск, що діти зараз «не такі», як ми були. Мовляв, ми лежали тихенько, а цей — як вогник. Сказала, що не може за ним доглядати. Коротше, зібрала речі й поїхала до себе додому
  • — Пожила тут гостею, і вистачить! Тепер у цьому домі будуть господарями рідні люди
  • На порозі тулився ексчоловік. Тільки вона його насилу впізнала. Паша постарів за рік, виглядав блідим, змарнілим, розгубленим. Від колишнього лиску і сліду не лишилося. Поруч стояли сумки. – Тобі чого? – Запитала Клава.
  • Та хоч розлучайся, Юро, але на той город я більше не ступлю ні ногою! — Марта вимкнула воду і різко розвернулася до чоловіка, даючи йому зрозуміти, що вона не жартує. Ці слова прозвучали якось неочікувано. Юрій, який уже почав складати в кутку коридору старі кросівки та робочий одяг, завмер. — Мартусь, ну що ти таке кажеш? Яке розлучення? Мама ж чекає. Вона вже й насіння перебрала, і сусідів попросила допомогти з оранкою на завтра. — Ось нехай сусіди й допомагають! — Марта відчула, як усередині все закипає. — Юро, ми одружені п’ять років. І всі ці п’ять років мої вихідні минають над грядками твого дитинства. — Але ж це традиція… Родинний затишок, спільна праця, — він спробував підійти ближче, але дружина виставила руку вперед, не підпускаючи його. — Традиція — це коли всім приємно. А коли я повертаюся додому в неділю ввечері з болем у спині таким, що не можу розігнутися, а в понеділок мені треба звіти здавати — це не затишок. Юрій зітхнув. Він знав цей тон. Раніше він завжди міг її вмовити, пообіцяти «відпочинок на природі» чи смачний шашлик увечері. Але цього разу щось змінилося. — Мамі важко самій, — тихо мовив він, опустивши очі. — Вона ж для нас старається. Каже: «Діточкам своє, домашнє буде, без хімії». — Юро, та «своє» нам обходиться дорожче, ніж на ринку купити
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes