Автор: Viktor

– Ой, синку, зараз взагалі немає грошей, – відповіла Іванові мати, коли він у неї попросив 3 тисячі в борг на кілька днів, – Квартиранти затримують із оплатою! Дуже б і рада допомогти, але сам розумієш, нічим!

Коментарі Вимкнено до – Ой, синку, зараз взагалі немає грошей, – відповіла Іванові мати, коли він у неї попросив 3 тисячі в борг на кілька днів, – Квартиранти затримують із оплатою! Дуже б і рада допомогти, але сам розумієш, нічим!

– Ой, синку, зараз взагалі немає грошей, – відповіла Іванові мати, коли він у неї попросив 3 тисячі в борг…

У селі їхній двір вважали зразковим. Високий паркан без жодної гнилої дошки, ідеально побілені стовбури яблунь, різьблені лиштви, які Іван випилював ночами, поки Катя спала. Усе в цьому домі дихало надійністю. Тільки третя сходинка на ґанку зрадницьки рипіла ще з весни. Іван усе збирався її прибити, але руки не доходили.

Коментарі Вимкнено до У селі їхній двір вважали зразковим. Високий паркан без жодної гнилої дошки, ідеально побілені стовбури яблунь, різьблені лиштви, які Іван випилював ночами, поки Катя спала. Усе в цьому домі дихало надійністю. Тільки третя сходинка на ґанку зрадницьки рипіла ще з весни. Іван усе збирався її прибити, але руки не доходили.

Шістнадцять років шлюбу. Син Пашка перейшов у дев’ятий, Оленка — в третій клас. Іван працював механізатором, Катя стояла за прилавком…

— Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?

Коментарі Вимкнено до — Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?

— Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана… …Квартира пахла вологим рушником і кавою. Оксана стояла…

Ганно! Добрий день! Я щойно оформила велике замовлення продуктів з доставкою на вашу адресу. Там на шістсот вісімдесят гривень. Оплати кур’єру готівкою, бо в мене на картці зараз нуль, пенсію затримують. Увечері забіжу до вас, заберу пакунки. Будь вдома, не вештайся ніде, бо кур’єр приїде між другою та третьою! Ганна повільно опустилася на край матраца, стискаючи смартфон. Жодного «привіт», жодного «як справи?», жодного натяку на запитання, чи зручно їй це. Просто констатація факту, з яким вона мусила змиритися. — Олеже, йди сюди зараз. Це терміново. Твоя мама знову «ощасливила» нас новинами, — крикнула Ганна чоловікові. — Що знову? Знову тиск? Чи вона знову вирішила пересадити наші квіти, поки нас немає? — Гірше, Олеже. Вона замовила продукти. На нашу адресу. І я маю їх оплатити сама

Коментарі Вимкнено до Ганно! Добрий день! Я щойно оформила велике замовлення продуктів з доставкою на вашу адресу. Там на шістсот вісімдесят гривень. Оплати кур’єру готівкою, бо в мене на картці зараз нуль, пенсію затримують. Увечері забіжу до вас, заберу пакунки. Будь вдома, не вештайся ніде, бо кур’єр приїде між другою та третьою! Ганна повільно опустилася на край матраца, стискаючи смартфон. Жодного «привіт», жодного «як справи?», жодного натяку на запитання, чи зручно їй це. Просто констатація факту, з яким вона мусила змиритися. — Олеже, йди сюди зараз. Це терміново. Твоя мама знову «ощасливила» нас новинами, — крикнула Ганна чоловікові. — Що знову? Знову тиск? Чи вона знову вирішила пересадити наші квіти, поки нас немає? — Гірше, Олеже. Вона замовила продукти. На нашу адресу. І я маю їх оплатити сама

Ранок у Вінниці видався лагідним, з тих, що обіцяють спокійний і продуктивний день. Крізь прочинене вікно квартири на Вишеньці долинав…

Дверцята дорогого позашляховика відчинилися, і в салон увірвався крижаний вітер з дощем.

Коментарі Вимкнено до Дверцята дорогого позашляховика відчинилися, і в салон увірвався крижаний вітер з дощем.

Дверцята дорогого позашляховика відчинилися, і в салон увірвався крижаний вітер з дощем. — Виходь! Я через тебе спізнююся на зустріч!…

– Я тобі швидку викликала, тільки не надумай нікому розповідати, що тебе чоловік розфарбував! Скажеш, що впала, – суворо сказала Емма Рустамівна своїй невістці.

Коментарі Вимкнено до – Я тобі швидку викликала, тільки не надумай нікому розповідати, що тебе чоловік розфарбував! Скажеш, що впала, – суворо сказала Емма Рустамівна своїй невістці.

– Жаліти тебе все одно ніхто не буде, а ось сама тільки зганьбишся. І чоловіка зганьбиш, який, між іншим, тебе…

— Ну що ти як малий, чесне слово! — роздратовано форкнула дівчина. — Ну яка зараз може бути дитина?! У нас же весілля на носі! Я не збираюся з пузом до РАЦСу пертися! Та й путівки у весільну подорож уже викуплені. Мучитися токсикозом увесь медовий місяць? Ні вже, красно дякую…

Коментарі Вимкнено до — Ну що ти як малий, чесне слово! — роздратовано форкнула дівчина. — Ну яка зараз може бути дитина?! У нас же весілля на носі! Я не збираюся з пузом до РАЦСу пертися! Та й путівки у весільну подорож уже викуплені. Мучитися токсикозом увесь медовий місяць? Ні вже, красно дякую…

…Стоячи перед дверима своєї власної квартири, Леонід вагався, ніяк не наважуючись натиснути на кнопку дзвінка. За той рік, що він…

На моє весілля він не прийшов, нічого не подарував. Коли ми з сестрами збирали гроші мамі на лікування, він купував Олесі машину. Коли мама по мирала від раку, Танька пів року доглядала за нею, я й Люда прилітали з різних міст. На похорон мами він не приїхав. Дізнався й сказав: «Шкода. Олена була хороша жінка». І не приїхав.

Коментарі Вимкнено до На моє весілля він не прийшов, нічого не подарував. Коли ми з сестрами збирали гроші мамі на лікування, він купував Олесі машину. Коли мама по мирала від раку, Танька пів року доглядала за нею, я й Люда прилітали з різних міст. На похорон мами він не приїхав. Дізнався й сказав: «Шкода. Олена була хороша жінка». І не приїхав.

Мама з татом прожили разом п’ятнадцять років. Я — старша, потім Люда, потім Танька. Мені було дванадцять, коли батько пішов…

На її день народження місяць тому він подарував їй кухонний комбайн. «Тобі ж так буде легше готувати, кохана», — сказав він тоді

Коментарі Вимкнено до На її день народження місяць тому він подарував їй кухонний комбайн. «Тобі ж так буде легше готувати, кохана», — сказав він тоді

Запах запеченого з яблуками м’яса наповнив простору кухню. Олена звично витерла руки об фартух і поглянула на годинник. Сьома вечір….

Ніколи не думала, що в Португалії доведеться зустріти нового чоловіка. І тут ми приїхали до України на свята.. Педро, до речі, сам напросився у гості. Дуже йому кортіло познайомитися з моєю донькою, зятем.. І тут Педро дістав з гаманця і зробив «подарунок» для онуків. У мене аж дар мови пропав, донька і зять так само були в…Тільки Педро посміхався на всі 32 зуби і наминав борщ…

Коментарі Вимкнено до Ніколи не думала, що в Португалії доведеться зустріти нового чоловіка. І тут ми приїхали до України на свята.. Педро, до речі, сам напросився у гості. Дуже йому кортіло познайомитися з моєю донькою, зятем.. І тут Педро дістав з гаманця і зробив «подарунок» для онуків. У мене аж дар мови пропав, донька і зять так само були в…Тільки Педро посміхався на всі 32 зуби і наминав борщ…

Я працюю в Португалії вже добрих 10 років. Поїхала сюди на заробітки, бо зрозуміла, що в Україні мізерна зарплата. Тоді…