Автор: Viktor

П’ятдесят вісім — цифра у паспорті, але аж ніяк не на обличчі. Акуратна зачіска, легкий штрих туші на віях і те саме плаття, яке вдало підкреслює фігуру й додає загадковості. Чоловік запросив на«романтичне» побачення. Не на швидку каву, а саме на«романтичне» побачення. та замість «романтичного» столу….Я застала «романтичний сюрприз» на який там зовсім не чекала…Він подивився мені прямо в очі й сказав декілька слів, від яких я просто замніміла…

Коментарі Вимкнено до П’ятдесят вісім — цифра у паспорті, але аж ніяк не на обличчі. Акуратна зачіска, легкий штрих туші на віях і те саме плаття, яке вдало підкреслює фігуру й додає загадковості. Чоловік запросив на«романтичне» побачення. Не на швидку каву, а саме на«романтичне» побачення. та замість «романтичного» столу….Я застала «романтичний сюрприз» на який там зовсім не чекала…Він подивився мені прямо в очі й сказав декілька слів, від яких я просто замніміла…

П’ятничний вечір. Ви стоїте перед дзеркалом і уважно вдивляєтеся у відображення, наче суворий критик. П’ятдесят вісім — цифра у паспорті,…

У селі, язиками чесали: «Двічі в ту саму річку лізуть». Весілля було тихим. Тільки діти, куми та декілька найближчих друзів. Ганна була не в білій сукні, а в гарній вишиванці з блакитними квітами — символом надії

Коментарі Вимкнено до У селі, язиками чесали: «Двічі в ту саму річку лізуть». Весілля було тихим. Тільки діти, куми та декілька найближчих друзів. Ганна була не в білій сукні, а в гарній вишиванці з блакитними квітами — символом надії

Ганна та Іван розлучалися гучно, як весняна гроза, що зносить старі тини. У селі потім ще довго гомоніли: «Така ж…

— Ну треба ж, характер прорізався, — сказала вона вголос. — Нічого. Погуляє пару днів, гроші закінчаться — приповзе. Куди він подінеться? Він же безпорадний. Він же без мене — нуль

Коментарі Вимкнено до — Ну треба ж, характер прорізався, — сказала вона вголос. — Нічого. Погуляє пару днів, гроші закінчаться — приповзе. Куди він подінеться? Він же безпорадний. Він же без мене — нуль

– Ну що ти бурмотиш, Андрію? Скажи вже тост голосніше! Господи, все життя його тягну, як валізу без ручки. Важко,…

Її очам відкрилася дивна картина: за столом сиділи племінники і з задоволенням облизували морозиво в стаканчиках. Навпроти них на стільці сидів Єгор і із заздрістю ковтав слину, спостерігаючи за тим, з якими емоціями їдять діти Артема.Хлопчик настільки був захоплений цим видовищем, що не відразу помітив матір, яка зайшла в будинок.

Коментарі Вимкнено до Її очам відкрилася дивна картина: за столом сиділи племінники і з задоволенням облизували морозиво в стаканчиках. Навпроти них на стільці сидів Єгор і із заздрістю ковтав слину, спостерігаючи за тим, з якими емоціями їдять діти Артема.Хлопчик настільки був захоплений цим видовищем, що не відразу помітив матір, яка зайшла в будинок.

Після одруження Марія взяла за правило приїжджати в гості до свекрів із подарунками для кожного члена родини. Вона не забувала…

Ми з сестрою скинулися порівну на мотоблок — але він «ламається» тільки тоді, коли потрібен мені

Коментарі Вимкнено до Ми з сестрою скинулися порівну на мотоблок — але він «ламається» тільки тоді, коли потрібен мені

Зоя поклала телефон на стіл і кілька секунд дивилася у вікно. За склом квітень уже по-справжньому вступив у свої права:…

– Так йому й треба! – Відрізала мати. – Це називається справедливість! Як постелився, так і виспиться! Чому ви вирішили, що маєте право скасовувати цей закон?

Коментарі Вимкнено до – Так йому й треба! – Відрізала мати. – Це називається справедливість! Як постелився, так і виспиться! Чому ви вирішили, що маєте право скасовувати цей закон?

– Я їх ростила не для того, щоб вони тебе доглядали, – підійшла Лариса ближче. – Ти їм не все…

— Делікатесами? Марино Миколаївно, загляньте в морозилку. Там кістки для супу та прострочені продукти з кулінарії. Ваша сестра пакети з «Сільпо » приносить тільки для фотографій. Сфотографує на столі, у сімейну групу чоловікові надішле — мовляв, дивіться, як я про тата й доглядальницю піклуюся, — і назад у машину забирає. Каже, татові шкідливо, а мені й каші вистачить. — А ліки? Люда вчора привезла упаковку за три тисячі.

Коментарі Вимкнено до — Делікатесами? Марино Миколаївно, загляньте в морозилку. Там кістки для супу та прострочені продукти з кулінарії. Ваша сестра пакети з «Сільпо » приносить тільки для фотографій. Сфотографує на столі, у сімейну групу чоловікові надішле — мовляв, дивіться, як я про тата й доглядальницю піклуюся, — і назад у машину забирає. Каже, татові шкідливо, а мені й каші вистачить. — А ліки? Люда вчора привезла упаковку за три тисячі.

Ключ у замку повертався важко, видаючи пронизливий металевий стогін, ніби за п’ятнадцять років метал остаточно зрісся з дверною коробкою. Я…

Це ж мої батьки, вони допоможуть, — заспокоювала себе тоді Соломія. — Мама вже на пенсії, тато працює позмінно. Буде легше

Коментарі Вимкнено до Це ж мої батьки, вони допоможуть, — заспокоювала себе тоді Соломія. — Мама вже на пенсії, тато працює позмінно. Буде легше

Соломії виповнилося тридцять, коли на світ з’явився маленький Матвій. Це була довгоочікувана, але складна дитина. Перші місяці життя сина злилися…

– А соус є? Гострий?..Свекруха 5 років їздила на шашлики з порожніми руками. Цього разу я накрила стіл, і вона ,«збілдла » побачивши, що на ньому…довелося піти тієї ж миті..

Коментарі Вимкнено до – А соус є? Гострий?..Свекруха 5 років їздила на шашлики з порожніми руками. Цього разу я накрила стіл, і вона ,«збілдла » побачивши, що на ньому…довелося піти тієї ж миті..

– А соус є? Гостріший? Галина Петрівна стояла біля мангала й розглядала шампури так, ніби перед нею лежало щось абсолютно…

Що ж ти накоїв, Сину? Значить, машину купив, ти дружині своїй? — вицідила свекруха. — Їй купив. А мати твоя на старому Lanos їздить, де пороги вже наскрізь прогнили? Чи мати в тебе вже не людина? Чи я на тебе життя не поклала, поки батька твого рідного не стало? — Мамо, ну що ти таке кажеш? У тебе ж дядько Степан є, він за машиною доглядає, підшаманює її постійно, — почав виправдовуватися Микола, раптом відчувши себе маленьким хлопчиком, який розбив улюблену вазу. — Ми ж сім’я, ми з Оленою давно про це мріяли. — Сім’я? — Тамара Петрівна різко перевела крижаний погляд на невістку, яка саме зайшла в кімнату. — Оця «сім’я» тобі мізки так запудрила, що ти рідну матір перестав помічати? Я для тебе — додаток до квартири, чи як? Микола намагався щось пояснити, заспокоїти її, довести, що він любить матір не менше, ніж дружину. В результаті, аби хоч трохи загасити пожежу роздратування, йому довелося просто так «подарувати» матері значну суму грошей — ніби відкупитися за власний успіх

Коментарі Вимкнено до Що ж ти накоїв, Сину? Значить, машину купив, ти дружині своїй? — вицідила свекруха. — Їй купив. А мати твоя на старому Lanos їздить, де пороги вже наскрізь прогнили? Чи мати в тебе вже не людина? Чи я на тебе життя не поклала, поки батька твого рідного не стало? — Мамо, ну що ти таке кажеш? У тебе ж дядько Степан є, він за машиною доглядає, підшаманює її постійно, — почав виправдовуватися Микола, раптом відчувши себе маленьким хлопчиком, який розбив улюблену вазу. — Ми ж сім’я, ми з Оленою давно про це мріяли. — Сім’я? — Тамара Петрівна різко перевела крижаний погляд на невістку, яка саме зайшла в кімнату. — Оця «сім’я» тобі мізки так запудрила, що ти рідну матір перестав помічати? Я для тебе — додаток до квартири, чи як? Микола намагався щось пояснити, заспокоїти її, довести, що він любить матір не менше, ніж дружину. В результаті, аби хоч трохи загасити пожежу роздратування, йому довелося просто так «подарувати» матері значну суму грошей — ніби відкупитися за власний успіх

Успіх не завжди приходить з гуркотом барабанів чи спалахами феєрверків над головою. Для Миколи він завітав тихо, наче ранковий туман…