Автор: Viktor

А через пів року, коли животик у Тетяни став добре помітний, Микола став її ніби навіть цуратися. Не цілував, як раніше, і часто їздив до матері допомагати, та ще й із ночівлею, залишаючи дружину одну. – Та чого тобі трястись у цьому автобусі зі мною? А мати твоя днями приїжджала, он яблука тобі привезла. Тож ти з нею вже побачилася! Тепер уже згодом у село разом поїдемо, вдома краще сиди, – ніби відмовлявся від неї Микола.

Коментарі Вимкнено до А через пів року, коли животик у Тетяни став добре помітний, Микола став її ніби навіть цуратися. Не цілував, як раніше, і часто їздив до матері допомагати, та ще й із ночівлею, залишаючи дружину одну. – Та чого тобі трястись у цьому автобусі зі мною? А мати твоя днями приїжджала, он яблука тобі привезла. Тож ти з нею вже побачилася! Тепер уже згодом у село разом поїдемо, вдома краще сиди, – ніби відмовлявся від неї Микола.

– Виходь за мене? Я поки що з матір’ю живу, але мене на роботу в райцентр кличуть, обіцяли дати житло….

– Василь, а де Зоряна? Де діти? – Ольга вийшла з автобуса, який довіз її прямо до воріт, і не могла зрозуміти, чому дочка її не зустрічає і на порозі стоїть лише зять. – Давайте сумки, зараз все розповім, – сухо кинув Василь. Поки Ольга оглядалася, дивлячись, що змінилося довкола, Василь підхопив її сумки і одразу попрямував до старого будинку. – Василю, ти що робиш? Чому до старого будинку? – Ольга не встигла домовити, як зять перебив її: – На час вашої відпустки житимете у старому будинку. Ольга, яка пропрацювала в Італії цілих 18 років заради того, щоб у її дочки та її сім’ї було краще життя, раптом зрозуміла, що всі її зусилля виявилися марними. Зять так просто зачинив перед нею двері нового будинку, побудованого на її тяжко зароблені євро. – Макарони можете собі залишити, а гроші одразу віддайте. Справа є: до зими гараж треба добудувати, – скомандував Василь.

Коментарі Вимкнено до – Василь, а де Зоряна? Де діти? – Ольга вийшла з автобуса, який довіз її прямо до воріт, і не могла зрозуміти, чому дочка її не зустрічає і на порозі стоїть лише зять. – Давайте сумки, зараз все розповім, – сухо кинув Василь. Поки Ольга оглядалася, дивлячись, що змінилося довкола, Василь підхопив її сумки і одразу попрямував до старого будинку. – Василю, ти що робиш? Чому до старого будинку? – Ольга не встигла домовити, як зять перебив її: – На час вашої відпустки житимете у старому будинку. Ольга, яка пропрацювала в Італії цілих 18 років заради того, щоб у її дочки та її сім’ї було краще життя, раптом зрозуміла, що всі її зусилля виявилися марними. Зять так просто зачинив перед нею двері нового будинку, побудованого на її тяжко зароблені євро. – Макарони можете собі залишити, а гроші одразу віддайте. Справа є: до зими гараж треба добудувати, – скомандував Василь.

– Василь, а де Зоряна? Де діти? – Ольга вийшла з автобуса, який довіз її прямо до воріт будинку, і…

Він був практикантом. Практику проходив у міській ліkарні, в дитячому відділенні. Добре вчився, думав, що готовий до роботи в якості дитячого лікаря. Але реальність іноді не збігається з нашими уявленнями. Головлікар показав кабінет, познайомив з хво рими і підкреслила, що у відділенні є діти з дитячого будинку. І сказала, що до них потрібен особливий підхід. Роботи було багато. Йому було нелегко. Від дитячого nлачу у нього стискалося серце. Одного разу він увійшов до палати, де лежала блакитноока дівчинка зі світлим волоссям. Вона посміхнулася. Дівчинка не nлакала, а великими блакитними очима дивилася на нього.

Коментарі Вимкнено до Він був практикантом. Практику проходив у міській ліkарні, в дитячому відділенні. Добре вчився, думав, що готовий до роботи в якості дитячого лікаря. Але реальність іноді не збігається з нашими уявленнями. Головлікар показав кабінет, познайомив з хво рими і підкреслила, що у відділенні є діти з дитячого будинку. І сказала, що до них потрібен особливий підхід. Роботи було багато. Йому було нелегко. Від дитячого nлачу у нього стискалося серце. Одного разу він увійшов до палати, де лежала блакитноока дівчинка зі світлим волоссям. Вона посміхнулася. Дівчинка не nлакала, а великими блакитними очима дивилася на нього.

Він був практикантом. Практику проходив у міській ліkарні, в дитячому відділенні. Добре вчився, думав, що готовий до роботи в якості…

Ольга знала, що одне питання, поставлене вчасно, може змінити все! Не лише угоду. Не лише кар’єру. Все життя…

Коментарі Вимкнено до Ольга знала, що одне питання, поставлене вчасно, може змінити все! Не лише угоду. Не лише кар’єру. Все життя…

Ольга знала, що одне питання, поставлене вчасно, може змінити все! Не лише угоду. Не лише кар’єру. Все життя… Станіслав увійшов…

Тож у перший же день, коли Роман не прийшов у вуз, Ірина вирішила завітати до нього. У друзів розпитала адресу і наважилася постукати у двері хлопця. Той здивувався, але запросив Ірину до квартири: – Думаєш, зaхвoрів? Я просто зanив. Так, зanив. Що дивишся? Шкода? Прості сільські істини Роман сприймав як велику премудрість.

Коментарі Вимкнено до Тож у перший же день, коли Роман не прийшов у вуз, Ірина вирішила завітати до нього. У друзів розпитала адресу і наважилася постукати у двері хлопця. Той здивувався, але запросив Ірину до квартири: – Думаєш, зaхвoрів? Я просто зanив. Так, зanив. Що дивишся? Шкода? Прості сільські істини Роман сприймав як велику премудрість.

Того дня Роман з Іринкою поверталися дуже пізно додому, були вони дуже зморені, але на душі було радісно та спокійно….

Так, я в Італії вже два роки скоро буде. Поїхала, щоб забутися, після того, як Степана не стало. В мене там кума працювала багато років, але коли їй прийшлось терміново повертатися в Україну, бо її мама занедужала, я поїхала, як вона каже, на “пригріте місце”.Гроші я не висилала, бо які за тих два роки можуть бути гроші?

Коментарі Вимкнено до Так, я в Італії вже два роки скоро буде. Поїхала, щоб забутися, після того, як Степана не стало. В мене там кума працювала багато років, але коли їй прийшлось терміново повертатися в Україну, бо її мама занедужала, я поїхала, як вона каже, на “пригріте місце”.Гроші я не висилала, бо які за тих два роки можуть бути гроші?

– Мамо, з пам’ятником для тата мусиш трішки почекати, сказав мені син. – Я дружину і дітей за гроші, які…

— З Андрієм розлучилися. Він її кинув, виїхав, забрав свою частку з орендованої квартири. Свєта одна не потягне оренду, та й робота у неї не склалася. Обіцяли золоті гори, а фактично — копійки. Вона повертається до мами. Ольга повільно поклала виделку на тарілку. — До мами? Тамарі Іванівні майже сімдесят років. Вона ж на пенсії.

Коментарі Вимкнено до — З Андрієм розлучилися. Він її кинув, виїхав, забрав свою частку з орендованої квартири. Свєта одна не потягне оренду, та й робота у неї не склалася. Обіцяли золоті гори, а фактично — копійки. Вона повертається до мами. Ольга повільно поклала виделку на тарілку. — До мами? Тамарі Іванівні майже сімдесят років. Вона ж на пенсії.

Підвищення прийшло в кінці березня, коли за вікном ще лежав брудний сніг, але в повітрі вже відчувалося наближення весни. Ольга…

– А що, я мушу тебе любити? Ти мені ніхто! – Огризнулася Лєра, – у мене є мама!

Коментарі Вимкнено до – А що, я мушу тебе любити? Ти мені ніхто! – Огризнулася Лєра, – у мене є мама!

– Ігорю, а про мене ти подумав? – Тихо запитала Аня чоловіка, – я розумію, що ти любиш дочку. Я…

– Вам кого?… – Я так розумію, що у вас є розмова ..: дуже скоро від вас піде чоловік. – Сергій? Хм. І куди ж він піде? – До мене. Я його кохана жінка. – А… – нарешті доходить.. – ви його кохана жінка. Розумію. Знаєте, а я теж його кохана жінка, принаймні він сам так говорить. Треба ж якийсь збіг. Слухайте, Любов, а давайте з цього приводу вип’ємо. – Ви що? Не питиму я з вами. З чого це?! – Та ви не лякайтесь.

Коментарі Вимкнено до – Вам кого?… – Я так розумію, що у вас є розмова ..: дуже скоро від вас піде чоловік. – Сергій? Хм. І куди ж він піде? – До мене. Я його кохана жінка. – А… – нарешті доходить.. – ви його кохана жінка. Розумію. Знаєте, а я теж його кохана жінка, принаймні він сам так говорить. Треба ж якийсь збіг. Слухайте, Любов, а давайте з цього приводу вип’ємо. – Ви що? Не питиму я з вами. З чого це?! – Та ви не лякайтесь.

Дзвінок у двері. Відкриваю. За дверима красуня – молода років тридцять з невеликим хвостиком…  Тоненька фігурка, яку облягає червона сукня-міні…