Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Viktor
  • Page 28

Автор: Viktor

Всі звикли скаржитися на свекрух, а от мені вкрай не пощастило зі свекром. Щоразу, як приїздить у гості, то йде не до онуків, а за стіл пити. І зараз я вагітна, не можна нервуватися. Але свекор таке утнув за столом, що я не стрималася та прогнала його за двері!

Всі звикли скаржитися на свекрух, а от мені вкрай не пощастило зі свекром. Щоразу, як приїздить у гості, то йде не до онуків, а за стіл пити. І зараз я вагітна, не можна нервуватися. Але свекор таке утнув за столом, що я не стрималася та прогнала його за двері!

Viktor
13 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Всі звикли скаржитися на свекрух, а от мені вкрай не пощастило зі свекром. Щоразу, як приїздить у гості, то йде не до онуків, а за стіл пити. І зараз я вагітна, не можна нервуватися. Але свекор таке утнув за столом, що я не стрималася та прогнала його за двері!

Всі звикли скаржитися на свекрух, а от мені вкрай не пощастило зі свекром. Степан Васильович дуже любить перехилити чарку-другу. От…

– Лідія Федорівно, я одружена з вашим сином вже дев’ять років. Перші три роки я вітала вас і дарувала подарунки і на Новий рік, і на 8 березня, і на день народження. Ви не привітали мене жодного разу. Та й я перестала. Пам’ятається, це вас раніше не дивувало. Що ж трапилося сьогодні?

– Лідія Федорівно, я одружена з вашим сином вже дев’ять років. Перші три роки я вітала вас і дарувала подарунки і на Новий рік, і на 8 березня, і на день народження. Ви не привітали мене жодного разу. Та й я перестала. Пам’ятається, це вас раніше не дивувало. Що ж трапилося сьогодні?

Viktor
13 Січня, 202613 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Лідія Федорівно, я одружена з вашим сином вже дев’ять років. Перші три роки я вітала вас і дарувала подарунки і на Новий рік, і на 8 березня, і на день народження. Ви не привітали мене жодного разу. Та й я перестала. Пам’ятається, це вас раніше не дивувало. Що ж трапилося сьогодні?

– Лідія Федорівно, я одружена з вашим сином вже дев’ять років. Перші три роки я вітала вас і дарувала подарунки…

Я сказала, йди на свою кухню і знай своє місце!!! — гримнула свекруха у відповідь Вікторії. — Я тобі зараз піду!!! — закричала Віка.

Я сказала, йди на свою кухню і знай своє місце!!! — гримнула свекруха у відповідь Вікторії. — Я тобі зараз піду!!! — закричала Віка.

Viktor
13 Січня, 202613 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я сказала, йди на свою кухню і знай своє місце!!! — гримнула свекруха у відповідь Вікторії. — Я тобі зараз піду!!! — закричала Віка.

— Я сказала, йди на свою кухню і знай своє місце!!! — гримнула свекруха у відповідь Вікторії. — Я тобі…

– 3200 грн. на ліки? Мені ж доведеться до кінця місяця голодній сидіти! – я пішла з аптеки ні з чим і в сльозах! Де ж 74-річна пенсіонерка такі гроші візьме. Та і сиділа біля свого під’їзду й плакала. І тут до мене підійшла сусідка, вона взяла рецепт і зареготала… Я нічого не зрозуміла. А тоді вона пояснила. Люди добрі, це не вкладається в голові! Як так можна з нещасними пенсіонерами?

– 3200 грн. на ліки? Мені ж доведеться до кінця місяця голодній сидіти! – я пішла з аптеки ні з чим і в сльозах! Де ж 74-річна пенсіонерка такі гроші візьме. Та і сиділа біля свого під’їзду й плакала. І тут до мене підійшла сусідка, вона взяла рецепт і зареготала… Я нічого не зрозуміла. А тоді вона пояснила. Люди добрі, це не вкладається в голові! Як так можна з нещасними пенсіонерами?

Viktor
13 Січня, 202613 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – 3200 грн. на ліки? Мені ж доведеться до кінця місяця голодній сидіти! – я пішла з аптеки ні з чим і в сльозах! Де ж 74-річна пенсіонерка такі гроші візьме. Та і сиділа біля свого під’їзду й плакала. І тут до мене підійшла сусідка, вона взяла рецепт і зареготала… Я нічого не зрозуміла. А тоді вона пояснила. Люди добрі, це не вкладається в голові! Як так можна з нещасними пенсіонерами?

От зараз мене всі пенсіонери зрозуміють. Хочу почути думку інших. Як зараз жити? Як хворіти? Бо я для себе зрозуміла,…

– Тут така ситуація, – син зніяковів. – Ну розповідай! Що там сталося? Третій рік Ліда жила одна в селі. Син жив у місті, але час від часу приїжджав. Якось Ліда поверталась ввечері з магазину і помітила біля хати машину. – Денис приїхав! – раділа та і побігла обійматися. – Привіт, мамо! Слухай, маю до тебе серйозну розмову! Я раніше тобі не казав, але я розписався минулого року. – Ого! Сину, і хто ж вона? – Її звати Марія, вона хороша людина, а це її син. – з машини вийшов хлопчик років 8. – А чому вона не приїхала з тобою?

– Тут така ситуація, – син зніяковів. – Ну розповідай! Що там сталося? Третій рік Ліда жила одна в селі. Син жив у місті, але час від часу приїжджав. Якось Ліда поверталась ввечері з магазину і помітила біля хати машину. – Денис приїхав! – раділа та і побігла обійматися. – Привіт, мамо! Слухай, маю до тебе серйозну розмову! Я раніше тобі не казав, але я розписався минулого року. – Ого! Сину, і хто ж вона? – Її звати Марія, вона хороша людина, а це її син. – з машини вийшов хлопчик років 8. – А чому вона не приїхала з тобою?

Viktor
13 Січня, 202613 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Тут така ситуація, – син зніяковів. – Ну розповідай! Що там сталося? Третій рік Ліда жила одна в селі. Син жив у місті, але час від часу приїжджав. Якось Ліда поверталась ввечері з магазину і помітила біля хати машину. – Денис приїхав! – раділа та і побігла обійматися. – Привіт, мамо! Слухай, маю до тебе серйозну розмову! Я раніше тобі не казав, але я розписався минулого року. – Ого! Сину, і хто ж вона? – Її звати Марія, вона хороша людина, а це її син. – з машини вийшов хлопчик років 8. – А чому вона не приїхала з тобою?

Минав третій рік як у Ліди не стало чоловіка. Вона жила одна у гарненькому селі. Сина мала, от тільки після навчання він…

Раніше вони втрьох жили на дві зарплати, а тепер залишилася лише одна, і то дуже невелика, – зарплата Ольги Миколаївни, і жити на неї треба було вдвох із молодшою дочкою – Вікою, яка ніяк не могла знайти собі роботи. Ось тоді, отримавши квитанції, мати й вирішила, що оплачувати їх має Дарина, бо вона має частку у їхній мікроскопічній квартирці. – Май на увазі, у мене грошей немає, значить, за квартплату будуть збиратися борги, – сказала Ольга Миколаївна дочці.

Раніше вони втрьох жили на дві зарплати, а тепер залишилася лише одна, і то дуже невелика, – зарплата Ольги Миколаївни, і жити на неї треба було вдвох із молодшою дочкою – Вікою, яка ніяк не могла знайти собі роботи. Ось тоді, отримавши квитанції, мати й вирішила, що оплачувати їх має Дарина, бо вона має частку у їхній мікроскопічній квартирці. – Май на увазі, у мене грошей немає, значить, за квартплату будуть збиратися борги, – сказала Ольга Миколаївна дочці.

Viktor
13 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Раніше вони втрьох жили на дві зарплати, а тепер залишилася лише одна, і то дуже невелика, – зарплата Ольги Миколаївни, і жити на неї треба було вдвох із молодшою дочкою – Вікою, яка ніяк не могла знайти собі роботи. Ось тоді, отримавши квитанції, мати й вирішила, що оплачувати їх має Дарина, бо вона має частку у їхній мікроскопічній квартирці. – Май на увазі, у мене грошей немає, значить, за квартплату будуть збиратися борги, – сказала Ольга Миколаївна дочці.

Захар і Дарина не мали багатих родичів, які могли б подарувати їм на весілля квартиру або хоча б кімнату. Їм…

– Не така гарна? Після того, що я для нього зробила? – промайнуло в голові. – У день нашого весілля? Вона згадала, як прала його сорочки, готувала вечерю після зміни, терпіла його друзів з їхніми безглуздими жартами. А він… отак?

– Не така гарна? Після того, що я для нього зробила? – промайнуло в голові. – У день нашого весілля? Вона згадала, як прала його сорочки, готувала вечерю після зміни, терпіла його друзів з їхніми безглуздими жартами. А він… отак?

Viktor
13 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Не така гарна? Після того, що я для нього зробила? – промайнуло в голові. – У день нашого весілля? Вона згадала, як прала його сорочки, готувала вечерю після зміни, терпіла його друзів з їхніми безглуздими жартами. А він… отак?

…Аня стояла біля дзеркала у своїй маленькій квартирі, поправляючи білу сукню, яку купила на розпродажі у центрі міста. Вона була…

– У хаті господиня бабуся. Але вже нічого не може. Тяжко їй. А мати… Вона давно нічого не робила. Раз на місяць у неї генеральне прибирання і все. Але це просто назва, а не прибирання. Тож можеш спитати у бабусі. А можеш і не питати, вона й так буде рада. Нам із батьком теж цей безлад набрид. Я тобі допоможу. Прикрутити щось, пофарбувати, винести. Все найважче.

– У хаті господиня бабуся. Але вже нічого не може. Тяжко їй. А мати… Вона давно нічого не робила. Раз на місяць у неї генеральне прибирання і все. Але це просто назва, а не прибирання. Тож можеш спитати у бабусі. А можеш і не питати, вона й так буде рада. Нам із батьком теж цей безлад набрид. Я тобі допоможу. Прикрутити щось, пофарбувати, винести. Все найважче.

Viktor
13 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – У хаті господиня бабуся. Але вже нічого не може. Тяжко їй. А мати… Вона давно нічого не робила. Раз на місяць у неї генеральне прибирання і все. Але це просто назва, а не прибирання. Тож можеш спитати у бабусі. А можеш і не питати, вона й так буде рада. Нам із батьком теж цей безлад набрид. Я тобі допоможу. Прикрутити щось, пофарбувати, винести. Все найважче.

Після весілля Павло та Валя стали жити у будинку батьків чоловіка. Свого житла нема, а жити десь треба. Мама Павла…

А потім була яма – щоранку Лариса запитувала себе, навіщо їй взагалі жити? Вона схудла на десять кілограмів, припинила фарбуватись, а дзеркала в будинку завісила простирадлами. Їй здавалося, що на чолі у неї величезними літерами написано: «Покинута».

А потім була яма – щоранку Лариса запитувала себе, навіщо їй взагалі жити? Вона схудла на десять кілограмів, припинила фарбуватись, а дзеркала в будинку завісила простирадлами. Їй здавалося, що на чолі у неї величезними літерами написано: «Покинута».

Viktor
13 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до А потім була яма – щоранку Лариса запитувала себе, навіщо їй взагалі жити? Вона схудла на десять кілограмів, припинила фарбуватись, а дзеркала в будинку завісила простирадлами. Їй здавалося, що на чолі у неї величезними літерами написано: «Покинута».

– Ох, дострибалася вона, – зітхнула мати. – Вадим цей… Лар, він же її ні в що не ставить.Виявляється, він…

Очі пса були такі сумні, ніби він ось-ось заплаче…

Очі пса були такі сумні, ніби він ось-ось заплаче…

Viktor
12 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Очі пса були такі сумні, ніби він ось-ось заплаче…

Якось, перебуваючи на зміні, я випадково почув телефонну розмову колеги. Він роздратовано повторював: – Та заберіть його куди хочете, робіть…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • – Як ви не хочете мені гроші на утеплення хати дати, то я з вами житиму! – Свекруха прийшла до нас з валізами. Її обурило, що я відмовилась допомагати з ремонтом. Та я запропонувала інакший варіант, як заробити. Щоправда, мамі мого чоловіка він не сподобався.
  • 2 роки тому я поїхала на заробітки і все, що заробляла переказувала сину з невісткою – на оренду, на техніку, на ремонт, на відпочинок. Хотіла їм допомогти, чим могла. Нещодавно діти повідомили, що стану бабусею і я щиро зраділа, але щастя тривало не довго. Бо у них були плани, які мала виконати я. Мало того не просили, а вимагали.
  • Синку, — промовила бабуся тихо. — Сьогодні ти на коні, а завтра шлях може стати дуже крутим. Земля під усіма нами однакова. Спробуй бути людиною, поки маєш на це сили. Максим розреготався. Це був сухий, зверхній сміх людини, яка вірила у власну недоторканність. — Поради від жебрачки? Оце вже справді смішно. Хочеш грошей? Ну, тримай, відчуй смак успіху. Він засунув руку в кишеню, вигріб жменю дріб’язку, що залишився після ранкової кави, і з розмаху жбурнув його в бік жінки. Монети з металевим дзвоном розлетілися по плитці, деякі покотилися у щілини, інші впали в калюжу. Одна монета боляче зачепила суху руку жінки, залишивши на шкірі помітну червону мітку. — Збирай, не лінуйся. Тут на кілька батонів вистачить, — Максим підморгнув Світлані, яка тонко хіхікнула, прикриваючи рота долонею. Вони зайшли всередину, залишивши по собі шлейф дорогого одеколону та тихий звук металу, що завмер на асфальті
  • – Ти взагалі з дуба звалився?! Тобто твоїх батьків я впущу в свою квартиру, яка чекає на орендарів, а рідну дочку залишу без грошей? Типу, крутись, дочко, як хочеш! Так, чи що?
  • “– Мамо, я тебе прошу, благаю, будь ласка! Допоможи мені врятувати мого чоловіка! Всього п’ятдесят тисяч! В нас же син… Він же залишиться без батька! – Світлано… Тут я можу допомогти тільки порадою. Візьміть кредит або зверніться до його друзів
  • Приїхавши до чоловіка в лікарню в День народження, Алла застала там його перше кохання. Вся лікарня сміялася з того, що трапилося далі.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes