Автор: Viktor

Марія вдяглася, накинула теплу вовняну хустку — подарунок сина з Америки — і вийшла на ґанок. Повітря було таке чисте, що його хотілося пити. Сніг під чоботами скрипів так голосно, ніби розповідав старі казки. — З Різдвом, Маріє! — почула вона голос сусідки Ганни. Та вже розчищала стежку біля свого тину. — З прийдешнім, Ганнусю! — відгукнулася Марія. — Нехай у хаті буде повно, а на серці ясно. Вона пішла до криниці. Вода в цей день здавалася особливою — холодною до болю, але солодкою. Повернувшись, Марія взялася за господарство. У неї не було дванадцяти страв, як колись, коли за столом сиділо десять душ. Але кутя — головна гостя — була обов’язковою. Вона дістала стару глиняну макітру. Кожен рух був наповнений спогадами. Ось тут, на краєчку, була невеличка щербинка — це син Юрко малим намагався поцупити розтертий мак. А цей товкач ще пам’ятав руки її матері. Марія терла мак повільно, і по хаті розливався густий, солодкий аромат дитинства

Коментарі Вимкнено до Марія вдяглася, накинула теплу вовняну хустку — подарунок сина з Америки — і вийшла на ґанок. Повітря було таке чисте, що його хотілося пити. Сніг під чоботами скрипів так голосно, ніби розповідав старі казки. — З Різдвом, Маріє! — почула вона голос сусідки Ганни. Та вже розчищала стежку біля свого тину. — З прийдешнім, Ганнусю! — відгукнулася Марія. — Нехай у хаті буде повно, а на серці ясно. Вона пішла до криниці. Вода в цей день здавалася особливою — холодною до болю, але солодкою. Повернувшись, Марія взялася за господарство. У неї не було дванадцяти страв, як колись, коли за столом сиділо десять душ. Але кутя — головна гостя — була обов’язковою. Вона дістала стару глиняну макітру. Кожен рух був наповнений спогадами. Ось тут, на краєчку, була невеличка щербинка — це син Юрко малим намагався поцупити розтертий мак. А цей товкач ще пам’ятав руки її матері. Марія терла мак повільно, і по хаті розливався густий, солодкий аромат дитинства

У маленькому селі, де хати взимку нагадували цукрові голови під шапками снігу, жила Марія. Її будинок стояв на самому краї,…

Свою єдину дочку Любу я ростила одна. Свого часу я приїхала з села в обласний центр вступати до інституту, поки вчилася, жила в гуртожитку, а потім пішла працювати, і вже квартиру знімала. Коли зустріла свого майбутнього чоловіка, закохалася, мріяла про сім’ю, але сім’я не входила в його плани. Я наpoдила дитину і залишилася одна. Тоді мені дуже допомагали батьки, перший час я жила у них, а потім вони залишили на деякий час Любу у себе, а я поїхала в місто робити кар’єру. Мама любила завжди повторювати:»донечка, що б не сталося, ти повинна пам’ятати, що у тебе є ми».

Коментарі Вимкнено до Свою єдину дочку Любу я ростила одна. Свого часу я приїхала з села в обласний центр вступати до інституту, поки вчилася, жила в гуртожитку, а потім пішла працювати, і вже квартиру знімала. Коли зустріла свого майбутнього чоловіка, закохалася, мріяла про сім’ю, але сім’я не входила в його плани. Я наpoдила дитину і залишилася одна. Тоді мені дуже допомагали батьки, перший час я жила у них, а потім вони залишили на деякий час Любу у себе, а я поїхала в місто робити кар’єру. Мама любила завжди повторювати:»донечка, що б не сталося, ти повинна пам’ятати, що у тебе є ми».

Свою єдину дочку Любу я ростила одна. Свого часу я приїхала з села в обласний центр вступати до інституту, поки…

— Не зрозумів, ти що, змінила замки? — обурено почав він. — Я пів години не міг…

Коментарі Вимкнено до — Не зрозумів, ти що, змінила замки? — обурено почав він. — Я пів години не міг…

— Не зрозумів, ти що, змінила замки? — обурено почав він. — Я пів години не міг… — Твої речі…

Я, мабуть, не одна така. Покинута матір-одиначка. Василь залишив мене, коли Віці було всього 2 рочки. Сказав, що знайшов більш достойну кандидатуру, а я вже його минуле. Однак, чесно кажучи – дуже рада, що це трапилося в житті. Так, була чорна смуга. Але якби ви тільки знали, які подарунки приготував мені Бог!

Коментарі Вимкнено до Я, мабуть, не одна така. Покинута матір-одиначка. Василь залишив мене, коли Віці було всього 2 рочки. Сказав, що знайшов більш достойну кандидатуру, а я вже його минуле. Однак, чесно кажучи – дуже рада, що це трапилося в житті. Так, була чорна смуга. Але якби ви тільки знали, які подарунки приготував мені Бог!

Я, мабуть, не одна така. Покинута матір-одиначка. Василь залишив мене, коли Віці було всього 2 рочки. Сказав, що знайшов більш…

– Доню, нас відрізали від світла за борги. Ми померзнемо, опалення ж на електроенергії! Допоможи! – В розпачі я подзвонила донечці в Німеччину. Вона вислухала мене, а тоді сказала, що грошей зовсім не має. І це після того, як я віддала їй усі заощадження. Після цього всього я прийняла остаточне рішення.

Коментарі Вимкнено до – Доню, нас відрізали від світла за борги. Ми померзнемо, опалення ж на електроенергії! Допоможи! – В розпачі я подзвонила донечці в Німеччину. Вона вислухала мене, а тоді сказала, що грошей зовсім не має. І це після того, як я віддала їй усі заощадження. Після цього всього я прийняла остаточне рішення.

Коли почалась війна моя єдина донечка Ілона вирішила виїхати до Німеччини. Та на той момент чоловік її вже не мав…

— Забирайся! — нарешті видихнула вона, опускаючи палицю. — Щоб духу твого тут не було, поки не протверезієш! А якщо ще раз… — Вона перевела подих. — Якщо ще хоч раз торкнешся її — я тебе сама … Павло, хитаючись, вибрався з кімнати. Грюкнули вхідні двері.

Коментарі Вимкнено до — Забирайся! — нарешті видихнула вона, опускаючи палицю. — Щоб духу твого тут не було, поки не протверезієш! А якщо ще раз… — Вона перевела подих. — Якщо ще хоч раз торкнешся її — я тебе сама … Павло, хитаючись, вибрався з кімнати. Грюкнули вхідні двері.

— Анно, донечко! — сплеснула руками Марія Петрівна, виглядаючи у віконце. — Ти чого так рано? Сонце ще й не…

— Вже восьмий раз за тиждень! Восьмий! Скільки можна? — голос Марини тремтів від обурення.

Коментарі Вимкнено до — Вже восьмий раз за тиждень! Восьмий! Скільки можна? — голос Марини тремтів від обурення.

— Вже восьмий раз за тиждень! Восьмий! Скільки можна? — голос Марини тремтів від обурення. Сергій намагався зберігати спокій, хоч…

У маленької Валі було харчове отруєння. Тетяна допомогла дитині – поставила крапельницю і пояснила Анастасії, як далі доглядати за дівчинкою. Коли звістка про лікаря дійшла до керівництва, Таню запросили на роботу в районну поліклініку.

Коментарі Вимкнено до У маленької Валі було харчове отруєння. Тетяна допомогла дитині – поставила крапельницю і пояснила Анастасії, як далі доглядати за дівчинкою. Коли звістка про лікаря дійшла до керівництва, Таню запросили на роботу в районну поліклініку.

Про зраду чоловіка Тетяна дізналася випадково. Як це зазвичай буває, дружини дізнаються про невірність чоловіків останніми. Тільки потім Тетяна зрозуміла,…

– Куди її відправили? Хто? І що з нею було? – Куди? Знаємо куди! До найближчого міста забрали і там залишили. І це рідна дочка

Коментарі Вимкнено до – Куди її відправили? Хто? І що з нею було? – Куди? Знаємо куди! До найближчого міста забрали і там залишили. І це рідна дочка

– Вибачте, а чий це будинок? Дзвінкий дівочий голос відволік Антоніну від роботи в саду. Квітів у неї було багато,…

Дівчина їй зовні не сподобалася. Син у неї хоч куди! Червоніший за червоне сонечко, ясніший за ясний місяць. Будь-яка піде за нього! А тут якась… замарашка.  Прикро за Вітеньку стало. Хотілося б гарних онуків, а не рудоволосих. Перша зустріч пройшла не дуже добре.

Коментарі Вимкнено до Дівчина їй зовні не сподобалася. Син у неї хоч куди! Червоніший за червоне сонечко, ясніший за ясний місяць. Будь-яка піде за нього! А тут якась… замарашка.  Прикро за Вітеньку стало. Хотілося б гарних онуків, а не рудоволосих. Перша зустріч пройшла не дуже добре.

Анна ніколи не довіряла своєму чоловікові. Тому їй доводилося розраховувати тільки на себе. Так вже склалося в їхньому сімейному житті….