Автор: Viktor

Я ходила на роботу, готувала собі сніданки та вечері, прості, без вишукувань, бо тепер мені не треба було догоджати смакам дочки. Фільми я теж дивилася які хотіла … Життя потихеньку налагоджувалося. А в якийсь момент я взяла та зателефонувала Ігорю. Він виявився вільним. Ми трохи поговорили, а потім він запропонував зустрітися. Я погодилася, і ми довго гуляли

Коментарі Вимкнено до Я ходила на роботу, готувала собі сніданки та вечері, прості, без вишукувань, бо тепер мені не треба було догоджати смакам дочки. Фільми я теж дивилася які хотіла … Життя потихеньку налагоджувалося. А в якийсь момент я взяла та зателефонувала Ігорю. Він виявився вільним. Ми трохи поговорили, а потім він запропонував зустрітися. Я погодилася, і ми довго гуляли

– Мамо, ти мене взагалі чуєш? – Вигукнула дочка. – Я не можу так жити! Розумієш? Не можу! Лєра жбурнула…

Мамочко, живи сто років! — син Дмитро підняв свій келих, і кришталь відгукнувся тонким дзвоном.

Коментарі Вимкнено до Мамочко, живи сто років! — син Дмитро підняв свій келих, і кришталь відгукнувся тонким дзвоном.

— Мамочко, живи сто років! — син Дмитро підняв свій келих, і кришталь відгукнувся тонким дзвоном. Його дружина Ліля віддано…

— Ти чия, мала? ..— Давай-но я тебе додому занесу, зігрієшся.Підняла її на руки.Принесла додому, сусіди тут як тут — новини в селі швидко розлітаються. — Господи, Ганно, де ти її взяла?— А що ж із нею робитимеш?— Ти що, Ганно, зовсім з розуму зійшла? — Куди тобі дитину? На що годувати будеш?

Коментарі Вимкнено до — Ти чия, мала? ..— Давай-но я тебе додому занесу, зігрієшся.Підняла її на руки.Принесла додому, сусіди тут як тут — новини в селі швидко розлітаються. — Господи, Ганно, де ти її взяла?— А що ж із нею робитимеш?— Ти що, Ганно, зовсім з розуму зійшла? — Куди тобі дитину? На що годувати будеш?

Моїй доньці було три роки, коли я її під мостом знайшла в багнюці. Виховала як рідну, хоча люди й перешіптувалися…

— Мамо, відкрий! Це я!… Ліза? Не може бути…— Зараз, донечко, зараз….Вона розчахнула двері — і перед нею стояла її дівчинка. Та сама Лізонька, тільки… інша. Доросла…— Можна зайти? — Звичайно, рідна, звичайно! — Я… я так рада, що ти прийшла…За вікном падав сніг.Тільки щось було не так…

Коментарі Вимкнено до — Мамо, відкрий! Це я!… Ліза? Не може бути…— Зараз, донечко, зараз….Вона розчахнула двері — і перед нею стояла її дівчинка. Та сама Лізонька, тільки… інша. Доросла…— Можна зайти? — Звичайно, рідна, звичайно! — Я… я так рада, що ти прийшла…За вікном падав сніг.Тільки щось було не так…

— Мамо, відкрий! Це я! Голос за дверима пролунав так несподівано, що Ольга Миколаївна завмерла з тарілкою в руках. Серце…

— Тату… — ледь чутно прошепотіла Ліза, з трудом повертаючи голову, немов навіть цей маленький жест давався їй з неймовірним зусиллям.

Коментарі Вимкнено до — Тату… — ледь чутно прошепотіла Ліза, з трудом повертаючи голову, немов навіть цей маленький жест давався їй з неймовірним зусиллям.

— Тату… — ледь чутно прошепотіла Ліза, з трудом повертаючи голову, немов навіть цей маленький жест давався їй з неймовірним…

– Кать, ти чого тут? Чого не попередила? – Я зрозуміла, що мене в батьківському домі ніхто не чекав

Коментарі Вимкнено до – Кать, ти чого тут? Чого не попередила? – Я зрозуміла, що мене в батьківському домі ніхто не чекав

Моя мама — добра жінка. Тому, як їй розповісти те, що я нещодавно дізналась я й не уявляю. Боюсь, це…

Іти на конфлікт я зовсім не хотіла, але донька мого коханця все вирішила за мене

Коментарі Вимкнено до Іти на конфлікт я зовсім не хотіла, але донька мого коханця все вирішила за мене

У мене зав’язалися стосунки з чоловіком, який був в рази старшим від мене. Наше знайомство відбулося абсолютно випадково. Якось я…

Ганна набрала у велику клітчасту сумку картоплі,  та інших сільських гостинців. Жінка поїхала до дочки та зятя у гості. – Оленко, я вже в поїзді. Нехай Василь мене зустріне на вокзалі, бо в мене сумка важка, – сказала вона доньці. – Добре мамо, зустрінемо, – відповіла Олена. Наступного ранку Ганна вийшла з поїзда. – Мамо, ми тут! – почула вона, як гукає її Олена. Ганна обернулася, і помітила, що донька приїхала з якимось чоловіком, не схожим на її зятя. Жінка придивилася до незнайомця, і застигла від здивування

Коментарі Вимкнено до Ганна набрала у велику клітчасту сумку картоплі,  та інших сільських гостинців. Жінка поїхала до дочки та зятя у гості. – Оленко, я вже в поїзді. Нехай Василь мене зустріне на вокзалі, бо в мене сумка важка, – сказала вона доньці. – Добре мамо, зустрінемо, – відповіла Олена. Наступного ранку Ганна вийшла з поїзда. – Мамо, ми тут! – почула вона, як гукає її Олена. Ганна обернулася, і помітила, що донька приїхала з якимось чоловіком, не схожим на її зятя. Жінка придивилася до незнайомця, і застигла від здивування

Ганна набрала у велику клітчасту сумку картоплі,  та інших сільських гостинців. Жінка поїхала до дочки та зятя у гості. –…

Коли Олександр виставив на стіл куплені в магазині лотки, свекруха аж очі округлила. — Ти оцим збираєшся нас годувати? Ми з Петром таку гидоту їсти не будемо! Ну й дружина в тебе — мало того, що на гульки втекла, так ще й чоловіка голодним покинула. — Та що ж вам купити? Я можу знову в магазин збігати

Коментарі Вимкнено до Коли Олександр виставив на стіл куплені в магазині лотки, свекруха аж очі округлила. — Ти оцим збираєшся нас годувати? Ми з Петром таку гидоту їсти не будемо! Ну й дружина в тебе — мало того, що на гульки втекла, так ще й чоловіка голодним покинула. — Та що ж вам купити? Я можу знову в магазин збігати

Юлія в червоному шовковому халатику сиділа перед дзеркалом і зосереджено підводила очі. Кожен рух був точним, адже сьогодні особливий вечір….

– І тоді я зрозуміла – немає ніякого «потім». Ми живемо тут і зараз. І потрібно цінувати цю мить, використовувати кожну можливість порадувати себе і близьких

Коментарі Вимкнено до – І тоді я зрозуміла – немає ніякого «потім». Ми живемо тут і зараз. І потрібно цінувати цю мить, використовувати кожну можливість порадувати себе і близьких

— Скільки ж ви на це витратили? — Людмила Петрівна окинула несхвальним поглядом вишукані страви, блискучі прибори та вигадливі композиції…