Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Viktor
  • Page 127

Автор: Viktor

– Ігоре, ти вдома, – вигукнула Ліля з коридору. – Підійди будь-ласка. Чоловік підійшов і, побачивши усміхнену Лілю, дуже здивувався. – Дістань на балконі, велику сумку, – попросила вона. Чоловік швидко приніс сумку, і передав її дружині. Ліля почала поспіхом збирати речі. – А ти кудись їдеш? – запитав Ігор. – Так, дорогий, – засміялася вона, – Їду. Назовсім їду! Ігор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

– Ігоре, ти вдома, – вигукнула Ліля з коридору. – Підійди будь-ласка. Чоловік підійшов і, побачивши усміхнену Лілю, дуже здивувався. – Дістань на балконі, велику сумку, – попросила вона. Чоловік швидко приніс сумку, і передав її дружині. Ліля почала поспіхом збирати речі. – А ти кудись їдеш? – запитав Ігор. – Так, дорогий, – засміялася вона, – Їду. Назовсім їду! Ігор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Viktor
31 Грудня, 202531 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Ігоре, ти вдома, – вигукнула Ліля з коридору. – Підійди будь-ласка. Чоловік підійшов і, побачивши усміхнену Лілю, дуже здивувався. – Дістань на балконі, велику сумку, – попросила вона. Чоловік швидко приніс сумку, і передав її дружині. Ліля почала поспіхом збирати речі. – А ти кудись їдеш? – запитав Ігор. – Так, дорогий, – засміялася вона, – Їду. Назовсім їду! Ігор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

– Все, – сказала про себе Ліля, – я так більше не можу!  Наче прочитавши за її виразом обличчя безвихідь,…

– Зовсім ми не бідні! – заперечила мати. – Квартира у нас, хоч і двокімнатна, але своя. Я працюю бухгалтеркою. Зарплата цілком нормальна. Так, ми ніколи не шикували, але й у злиднях ніколи не жили. А скоро ти підеш працювати, і ми житимемо ще краще

– Зовсім ми не бідні! – заперечила мати. – Квартира у нас, хоч і двокімнатна, але своя. Я працюю бухгалтеркою. Зарплата цілком нормальна. Так, ми ніколи не шикували, але й у злиднях ніколи не жили. А скоро ти підеш працювати, і ми житимемо ще краще

Viktor
31 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Зовсім ми не бідні! – заперечила мати. – Квартира у нас, хоч і двокімнатна, але своя. Я працюю бухгалтеркою. Зарплата цілком нормальна. Так, ми ніколи не шикували, але й у злиднях ніколи не жили. А скоро ти підеш працювати, і ми житимемо ще краще

Наталя Петрівна прийшла додому. Вона відкрила двері своєї квартири й ахнула від несподіванки – на порозі стояла її донька і…

Що не можна готувати на Новий 2026 рік: Вогняному Коню це не сподобається

Що не можна готувати на Новий 2026 рік: Вогняному Коню це не сподобається

Viktor
31 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Що не можна готувати на Новий 2026 рік: Вогняному Коню це не сподобається

Які страви не можна ставити на новорічний стіл у рік Вогняного Коня Підготовка до зустрічі 2026 року проходить під знаком…

Олена влаштувалася доглядальницею в своєї сусідки, бабусі Віри. Вона зайшла, як завжди вранці до Віри, приготувати сніданок, і прибрати в квартирі. – Оленко, підійди, – гукнула бабуся Віра. Олена витерла руки і зайшла в кімнату. – Мене скоро не стане, – раптом почала старенька. – І я маю тобі дещо передати. Віра встала з ліжка і підійшла до старої шафи,  відсунула одяг і вказала на ще одні дверцята в задній стінці. – Ось, дивись, – сказала Віра. Олена підійшла, заглянула всередину і ахнула

Олена влаштувалася доглядальницею в своєї сусідки, бабусі Віри. Вона зайшла, як завжди вранці до Віри, приготувати сніданок, і прибрати в квартирі. – Оленко, підійди, – гукнула бабуся Віра. Олена витерла руки і зайшла в кімнату. – Мене скоро не стане, – раптом почала старенька. – І я маю тобі дещо передати. Віра встала з ліжка і підійшла до старої шафи,  відсунула одяг і вказала на ще одні дверцята в задній стінці. – Ось, дивись, – сказала Віра. Олена підійшла, заглянула всередину і ахнула

Viktor
31 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Олена влаштувалася доглядальницею в своєї сусідки, бабусі Віри. Вона зайшла, як завжди вранці до Віри, приготувати сніданок, і прибрати в квартирі. – Оленко, підійди, – гукнула бабуся Віра. Олена витерла руки і зайшла в кімнату. – Мене скоро не стане, – раптом почала старенька. – І я маю тобі дещо передати. Віра встала з ліжка і підійшла до старої шафи,  відсунула одяг і вказала на ще одні дверцята в задній стінці. – Ось, дивись, – сказала Віра. Олена підійшла, заглянула всередину і ахнула

Олена влаштувалася доглядальницею в своєї сусідки, бабусі Віри. Вона зайшла, як завжди вранці до Віри, приготувати сніданок, і прибрати в…

Звертатися до ворожок – тяжкий гріх: священик пояснив, чим це загрожує

Звертатися до ворожок – тяжкий гріх: священик пояснив, чим це загрожує

Viktor
31 Грудня, 202531 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Звертатися до ворожок – тяжкий гріх: священик пояснив, чим це загрожує

Відомий священник-блогер Олексій Філюк з Тернопільщини пояснив, чому православна церква забороняє звертатися до різноманітних ворожок. Про це він розповів у…

Клава ще раз подивилась на колишнього. І тут двері відчинилися. Визирнув стурбований Володимир Всеволодович зі словами: – Клавочко! Допомога потрібна? Ви, чоловіче, з якого питання? – А ви взагалі хто?

Клава ще раз подивилась на колишнього. І тут двері відчинилися. Визирнув стурбований Володимир Всеволодович зі словами: – Клавочко! Допомога потрібна? Ви, чоловіче, з якого питання? – А ви взагалі хто?

Viktor
31 Грудня, 202531 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Клава ще раз подивилась на колишнього. І тут двері відчинилися. Визирнув стурбований Володимир Всеволодович зі словами: – Клавочко! Допомога потрібна? Ви, чоловіче, з якого питання? – А ви взагалі хто?

– Та кому ти потрібна? – прокричав Павло. Потім плюнув і пішов.А вона до віконця підбігла і дивилася, як йде…

Хочу поділитися з вами історією, яка сталася зі мною буквально вчора. Чи то це збіг, чи то й справді мені, як програмісту, життя постійно підкидає чужі телефони. Як мінімум раз на рік я знаходжу на вулиці втрачений телефон і повертаю його власнику. Чесно кажучи, я навіть не розумію, як можна його втратити Ось, як?! Ну менше з тим, зараз не про це. Вчора, повертаючись з магазину додому, виявив ще одне безгосподарне майно — телефон Самсунг. В голові промайнула перша думка: «Хех, знову?».

Хочу поділитися з вами історією, яка сталася зі мною буквально вчора. Чи то це збіг, чи то й справді мені, як програмісту, життя постійно підкидає чужі телефони. Як мінімум раз на рік я знаходжу на вулиці втрачений телефон і повертаю його власнику. Чесно кажучи, я навіть не розумію, як можна його втратити Ось, як?! Ну менше з тим, зараз не про це. Вчора, повертаючись з магазину додому, виявив ще одне безгосподарне майно — телефон Самсунг. В голові промайнула перша думка: «Хех, знову?».

Viktor
31 Грудня, 202531 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Хочу поділитися з вами історією, яка сталася зі мною буквально вчора. Чи то це збіг, чи то й справді мені, як програмісту, життя постійно підкидає чужі телефони. Як мінімум раз на рік я знаходжу на вулиці втрачений телефон і повертаю його власнику. Чесно кажучи, я навіть не розумію, як можна його втратити Ось, як?! Ну менше з тим, зараз не про це. Вчора, повертаючись з магазину додому, виявив ще одне безгосподарне майно — телефон Самсунг. В голові промайнула перша думка: «Хех, знову?».

Хочу поділитися з вами історією, яка сталася зі мною буквально вчора. Чи то це збіг, чи то й справді мені,…

Рівно тридцять років тому я знайомила чоловіка з батьками. Представила Володю батькам у ролі нареченого. Хоч вони прийняли його привітно, але після вечері батько мені сказав: -Кать, Не виходь за нього. Ти розумна, освічена дівчина, а він звичайний хлопець із села. Про що ти говоритимеш з ним? Між вами завжди буде прірва під назвою «інтелект». Я тоді заперечила. Думала, що батько не має рації, бо освіту завжди можна здобути. Після весілля я вмовила Володю вступити до технікуму на заочне відділення.

Рівно тридцять років тому я знайомила чоловіка з батьками. Представила Володю батькам у ролі нареченого. Хоч вони прийняли його привітно, але після вечері батько мені сказав: -Кать, Не виходь за нього. Ти розумна, освічена дівчина, а він звичайний хлопець із села. Про що ти говоритимеш з ним? Між вами завжди буде прірва під назвою «інтелект». Я тоді заперечила. Думала, що батько не має рації, бо освіту завжди можна здобути. Після весілля я вмовила Володю вступити до технікуму на заочне відділення.

Viktor
31 Грудня, 202531 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Рівно тридцять років тому я знайомила чоловіка з батьками. Представила Володю батькам у ролі нареченого. Хоч вони прийняли його привітно, але після вечері батько мені сказав: -Кать, Не виходь за нього. Ти розумна, освічена дівчина, а він звичайний хлопець із села. Про що ти говоритимеш з ним? Між вами завжди буде прірва під назвою «інтелект». Я тоді заперечила. Думала, що батько не має рації, бо освіту завжди можна здобути. Після весілля я вмовила Володю вступити до технікуму на заочне відділення.

Рівно тридцять років тому я знайомила чоловіка з батьками. Представила Володю батькам у ролі нареченого. Хоч вони прийняли його привітно,…

Дашу я знав мало не з народження. Вона була нашою сусідкою. Ми з нею в дитинстві часто грали, хоча батьки і не дуже схвалювали нашу дружбу через те, що дівчинка була з неблагополучної сім’ї. Село у нас маленьке, всі один про одного все знають. Батька у Даші не було, а мама багато пила і практично не стежила за дитиною. Дівчинка була надана сама собі. Але я пам’ятаю, що Даша була душею компанії. У п’ятому класі я був навіть у неї заkоханий. Тоді її мама через алkогольну залежність потрапила в ліkарню, а дівчинку забрали органи опіки.

Дашу я знав мало не з народження. Вона була нашою сусідкою. Ми з нею в дитинстві часто грали, хоча батьки і не дуже схвалювали нашу дружбу через те, що дівчинка була з неблагополучної сім’ї. Село у нас маленьке, всі один про одного все знають. Батька у Даші не було, а мама багато пила і практично не стежила за дитиною. Дівчинка була надана сама собі. Але я пам’ятаю, що Даша була душею компанії. У п’ятому класі я був навіть у неї заkоханий. Тоді її мама через алkогольну залежність потрапила в ліkарню, а дівчинку забрали органи опіки.

Viktor
31 Грудня, 202531 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Дашу я знав мало не з народження. Вона була нашою сусідкою. Ми з нею в дитинстві часто грали, хоча батьки і не дуже схвалювали нашу дружбу через те, що дівчинка була з неблагополучної сім’ї. Село у нас маленьке, всі один про одного все знають. Батька у Даші не було, а мама багато пила і практично не стежила за дитиною. Дівчинка була надана сама собі. Але я пам’ятаю, що Даша була душею компанії. У п’ятому класі я був навіть у неї заkоханий. Тоді її мама через алkогольну залежність потрапила в ліkарню, а дівчинку забрали органи опіки.

Дашу я знав мало не з народження. Вона була нашою сусідкою. Ми з нею в дитинстві часто грали, хоча батьки…

У моєї найкращої подруги було весілля. Я, напевно, більше на неї чекала цього дня. Я і сукню гарну собі знайшла, все найкраще одягла, зачіску зробила, манікюр під колір сукні. Все було розкішно. Я прийшла до будинку нареченої у призначений час і тут її мати відводить мене…

У моєї найкращої подруги було весілля. Я, напевно, більше на неї чекала цього дня. Я і сукню гарну собі знайшла, все найкраще одягла, зачіску зробила, манікюр під колір сукні. Все було розкішно. Я прийшла до будинку нареченої у призначений час і тут її мати відводить мене…

Viktor
31 Грудня, 202531 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до У моєї найкращої подруги було весілля. Я, напевно, більше на неї чекала цього дня. Я і сукню гарну собі знайшла, все найкраще одягла, зачіску зробила, манікюр під колір сукні. Все було розкішно. Я прийшла до будинку нареченої у призначений час і тут її мати відводить мене…

У моєї найкращої подруги було весілля. Я, напевно, більше на неї чекала цього дня. Я і сукню гарну собі знайшла,…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • В іншій ситуації Юра не став би витрачати час на розмову з цією людиною. Але сьогодні у нього був чудовий настрій. Не відповівши, він попрямував до під’їзду. Микола Федорович сприйняв мовчання сина, як згоду і пішов за ним. – І квартира у тебе класна! Велика така, – сказав гість, оглянувши кімнату. – Бачу, що ти молодець, багато чого досяг! І цілком можеш допомогти рідній людині. – Про що ви кажете?
  • — Бабусю, мені в кашу варення побільше поклади! І мені теж! Вона тепло усміхнулася: — Вмивайтеся швиденько і за стіл. Вам що, варення з кашею чи кашу з варенням? Діти засміялися і побігли у ванну, аж тут у двері раптом подзвонили. Тетяна Петрівна подумала, що то, певно, сусідка. Відчинила і спершу навіть не впізнала — на порозі стояла Галина Йосипівна, Аллина мати! Оце так несподіванка
  • У 42 роки, маючи за плечима власний будівельний бізнес я щиро повірив що серед сільської тиші, живуть прості, щирі дівчата.. І мені здалося, що я таку знайшов.Але розкопавши її краще За три години Настя,тягнула свій картатий баул до викликаного таксі «Економ».
  • Готувала вечерю з трьох страв…старалася… ох, як я старалася. а він “кривився”. Перестала варити зовсім: «Їж у їдальні, раз там смачніше». Результат не змусив довго чекати…Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь..
  • – Сказав: «Яна, ти ж знаєш, у нас двокімнатна квартира, але одна кімната дитяча, друга – наша з Олею. Куди я їх покладу? На кухні? Їм же вже не двадцять років». А потім додав: «Ти ж старша, у тебе має бути совість». Останні слова Яна вимовила особливо рівно, без інтонації. Наче зачитувала чужий текст. – Він так і сказав? – запитав він глухо.
  • Золотий ланцюжок, який свекруха з театральним пафосом одягла мені на шию перед сотнею гостей, виявився зовсім не подарунком.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes