Автор: Viktor

Я вийшла з кабінету rінеколога щаслива, тому що я ваrітна. У сорок років я стану мамою, для мене це прекрасна новина. Моїй доньці сімнадцять, скоро вона стане повнолітньою і поїде від мене. Останнім часом ми з нею не ладнаємо. Аріна хоче бути вільною, але а я постійно її опікаю. Не уявляю, у щоб вона влізла, якби я її не направляла б по життю.

Коментарі Вимкнено до Я вийшла з кабінету rінеколога щаслива, тому що я ваrітна. У сорок років я стану мамою, для мене це прекрасна новина. Моїй доньці сімнадцять, скоро вона стане повнолітньою і поїде від мене. Останнім часом ми з нею не ладнаємо. Аріна хоче бути вільною, але а я постійно її опікаю. Не уявляю, у щоб вона влізла, якби я її не направляла б по життю.

Я вийшла з кабінету rінеколога щаслива, тому що я ваrітна. У сорок років я стану мамою, для мене це прекрасна…

— Ні-ні, тебе там молода лялечка чекає, тебе і твої брудні шкарпетки з трусами. Йди-йди, а то потім не приймуть. Не втрачай шансу, а то нині молодиці, які на старих пердунів западають, у дефіциті. Хоча, може, вона тебе на зиму бере, щоб на опаленні економити, та було кому пісок на вулиці посипати

Коментарі Вимкнено до — Ні-ні, тебе там молода лялечка чекає, тебе і твої брудні шкарпетки з трусами. Йди-йди, а то потім не приймуть. Не втрачай шансу, а то нині молодиці, які на старих пердунів западають, у дефіциті. Хоча, може, вона тебе на зиму бере, щоб на опаленні економити, та було кому пісок на вулиці посипати

— Я йду назавжди. Я іншу жінку знайшов, молоду, на відміну від тебе. — Ну то йди, чого ти став?…

Як будеш їхати, не забудь купити ковбасу, а решта все у мене є, – каже мені мама. – Так я уже купила, таку як ти любиш, не хвилюйся, – відповідаю і посміхаюся. Моїй мамі 70 років, а вона як мала дитина, каже, що в селі ніде такої доброї ковбаси нема, як я з міста привожу. Я тут в магазині беру, рублену, і мама саме таку любить. Ми з чоловіком і дітьми щоразу на свята їздимо до неї в село, це вже традиція, по іншому зараз і бути не може, адже відколи батька не стало, мама сама залишилася

Коментарі Вимкнено до Як будеш їхати, не забудь купити ковбасу, а решта все у мене є, – каже мені мама. – Так я уже купила, таку як ти любиш, не хвилюйся, – відповідаю і посміхаюся. Моїй мамі 70 років, а вона як мала дитина, каже, що в селі ніде такої доброї ковбаси нема, як я з міста привожу. Я тут в магазині беру, рублену, і мама саме таку любить. Ми з чоловіком і дітьми щоразу на свята їздимо до неї в село, це вже традиція, по іншому зараз і бути не може, адже відколи батька не стало, мама сама залишилася

 “-Хороша жінка. Щоб ми без неї робили? -А ти їй лише дві тисячі на місяць платиш.

Коментарі Вимкнено до  “-Хороша жінка. Щоб ми без неї робили? -А ти їй лише дві тисячі на місяць платиш.

 “-Хороша жінка. Щоб ми без неї робили? -А ти їй лише дві тисячі на місяць платиш. -Олено, ми ж на…

На порозі стояв незнайомець. Яна придивилася і ахнула.На порозі стояв незнайомець.

Коментарі Вимкнено до На порозі стояв незнайомець. Яна придивилася і ахнула.На порозі стояв незнайомець.

“На порозі стояв незнайомець. Яна придивилася і ахнула. Боже, це ж він колись робив їй пропозицію! – Привіт, Яна, ну…

У Анатолія – батька Максима була інша сім’я. Двоє дітей і дружина, до того ж молодша дочка була такого ж віку як Максим. Коли Тамара познайомилася з Анатолієм, він про це їй не сказав. Вона випадково про це дізналася, на той момент вони вже майже рік зустрічалися

Коментарі Вимкнено до У Анатолія – батька Максима була інша сім’я. Двоє дітей і дружина, до того ж молодша дочка була такого ж віку як Максим. Коли Тамара познайомилася з Анатолієм, він про це їй не сказав. Вона випадково про це дізналася, на той момент вони вже майже рік зустрічалися

Тамара готувала вечерю. Дуже просту. Дуже простою вечерею, Тамара називала який-небудь овочевий салат. Готувати вона вміла, але робити це не…

– Ось що я тобі скажу, Наталю. Розпустилися ви, сучасні матусі. Телефони свої тільки й знаєте, та інтернети. А будинок запустили, діти невиховані, чоловіки голодні ходять. – Марія он, Сергія дружина, – і працює, і будинок в ідеальному порядку, і дітей трьох підняла. А в тебе двоє – і то не впораєшся. – Я теж працюю, Ольго Павлівно.

Коментарі Вимкнено до – Ось що я тобі скажу, Наталю. Розпустилися ви, сучасні матусі. Телефони свої тільки й знаєте, та інтернети. А будинок запустили, діти невиховані, чоловіки голодні ходять. – Марія он, Сергія дружина, – і працює, і будинок в ідеальному порядку, і дітей трьох підняла. А в тебе двоє – і то не впораєшся. – Я теж працюю, Ольго Павлівно.

– Наталко, ти що, взагалі перестала пилососити? У мене від цього пилу очі вже сльозяться! Глянь, килимом вже лежить… Наталя…

Чим більше замовляла Лера, тим більше розширювалися очі батька і сина, а Григорій Павлович, нібито й не звертав уваги. Ледь вечір підійшов до кінця, Андрій першим підхопився з-за столу і спробував втекти, але Григорій Павлович схопив нещасного «нареченого» за рукав: — Ну, що за молодь пішла? Ніякого почуття такту та пристойності. А наречену провести додому? Забув чи що?

Коментарі Вимкнено до Чим більше замовляла Лера, тим більше розширювалися очі батька і сина, а Григорій Павлович, нібито й не звертав уваги. Ледь вечір підійшов до кінця, Андрій першим підхопився з-за столу і спробував втекти, але Григорій Павлович схопив нещасного «нареченого» за рукав: — Ну, що за молодь пішла? Ніякого почуття такту та пристойності. А наречену провести додому? Забув чи що?

Андрій сів за стіл і крадькома поглянув на Валерію, яка сиділа навпроти. Молодих людей, мабуть, спеціально так посадили, щоб вони…

– Михайле, я йду від тебе, зустріла чоловіка моєї мрії, – заявила, дружина. – Хоч і не ображав ти мене, але не люблю я тебе. Мій майбутній чоловік з іншої країни і я їду з ним, Максима лишаю тобі. Впораєшся, він уже не маленький, десять років. Мій майбутній чоловік запропонував поїхати з ним, але без сина. Мати поцілувала Максима, сказавши на прощання: «Не сумуй», – і зникла в невідомому напрямку з валізою. Залишився Михайло із десятирічним сином і вирішив своє життя присвятити йому. Розумів, не вистачає Максиму материнського кохання та ласки, намагався якось компенсувати, але батько є батьком. Час минав, Максим закінчив школу і навчався в інституті, коли одного разу прийшов з дівчиною і сказав…

Коментарі Вимкнено до – Михайле, я йду від тебе, зустріла чоловіка моєї мрії, – заявила, дружина. – Хоч і не ображав ти мене, але не люблю я тебе. Мій майбутній чоловік з іншої країни і я їду з ним, Максима лишаю тобі. Впораєшся, він уже не маленький, десять років. Мій майбутній чоловік запропонував поїхати з ним, але без сина. Мати поцілувала Максима, сказавши на прощання: «Не сумуй», – і зникла в невідомому напрямку з валізою. Залишився Михайло із десятирічним сином і вирішив своє життя присвятити йому. Розумів, не вистачає Максиму материнського кохання та ласки, намагався якось компенсувати, але батько є батьком. Час минав, Максим закінчив школу і навчався в інституті, коли одного разу прийшов з дівчиною і сказав…

– Михайле, я йду від тебе, зустріла чоловіка моєї мрії, – заявила, дружина. – Хоч і не ображав ти мене,…

Мені 60, і я вирішив піти від дружини. Зустрів іншу жінку, їй 43 роки. Знаю, що діти засудять мене. Можливо, перестануть спілкуватися. Але я все життя їздив на заробітки та ніколи по-справжньому не відпочивав. І якби ви знали, як мені «віддячила» за це дружина!

Коментарі Вимкнено до Мені 60, і я вирішив піти від дружини. Зустрів іншу жінку, їй 43 роки. Знаю, що діти засудять мене. Можливо, перестануть спілкуватися. Але я все життя їздив на заробітки та ніколи по-справжньому не відпочивав. І якби ви знали, як мені «віддячила» за це дружина!

Цього року я відсвяткував своє 60-річчя. Діти замовили ресторан, влаштували велику урочистість. Але мені цього не хотілося. Я давно мріяв…