Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Viktor
  • Page 115

Автор: Viktor

– Доню, а ти де? – Мамо, де мені бути? Звичайно, я вдома. Вечерю готую. Онуки тобі привіт передають. – Правду мені кажи. Я з онуками та твоїм чоловіком ходила в кіно, а зараз ми всі у вас вдома. У мене тебе також нема. Де ти?

– Доню, а ти де? – Мамо, де мені бути? Звичайно, я вдома. Вечерю готую. Онуки тобі привіт передають. – Правду мені кажи. Я з онуками та твоїм чоловіком ходила в кіно, а зараз ми всі у вас вдома. У мене тебе також нема. Де ти?

Viktor
6 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Доню, а ти де? – Мамо, де мені бути? Звичайно, я вдома. Вечерю готую. Онуки тобі привіт передають. – Правду мені кажи. Я з онуками та твоїм чоловіком ходила в кіно, а зараз ми всі у вас вдома. У мене тебе також нема. Де ти?

– Доню, а ти де? – Мамо, де мені бути? Звичайно, я вдома. Вечерю готую. Онуки тобі привіт передають. –…

Ірина поспішала на роботу, вискочила з квартири і ледь не спіткнулася об хлопчика. Хлопчик спав прямо біля її дверей. Ірина здивувалася, чому дитина в таку ранню годину спить в чужому під’їзді? Вона була вчителькою з десятирічним стажем і не могла просто так пробігти повз. Жінка схилилася над ним і почала обережно трусити його за худеньке плече: – Гей, молодий чоловіче, прокинься! – Що? – хлопчик незграбно підвівся. – Ти хто? Чому тут спиш? – Я не сплю. Просто… у вас килимок м’який. Я сидів і задрімав ненавмисно, – відповів він. Ірина жила в цьому будинку всього півроку. Купила квартиру після розлучення з чоловіком. Сусідів майже нікого не знала, але, що дитина не з цього будинку, було зрозуміло. Хлопчику було років 10, може 11, одягнений, хоч у старий, але чистий одяг. Він переминався з ноги на ногу і пританцьовував на місці. Ірина зрозуміла, що йому треба в туалет:– Біжи.

Ірина поспішала на роботу, вискочила з квартири і ледь не спіткнулася об хлопчика. Хлопчик спав прямо біля її дверей. Ірина здивувалася, чому дитина в таку ранню годину спить в чужому під’їзді? Вона була вчителькою з десятирічним стажем і не могла просто так пробігти повз. Жінка схилилася над ним і почала обережно трусити його за худеньке плече: – Гей, молодий чоловіче, прокинься! – Що? – хлопчик незграбно підвівся. – Ти хто? Чому тут спиш? – Я не сплю. Просто… у вас килимок м’який. Я сидів і задрімав ненавмисно, – відповів він. Ірина жила в цьому будинку всього півроку. Купила квартиру після розлучення з чоловіком. Сусідів майже нікого не знала, але, що дитина не з цього будинку, було зрозуміло. Хлопчику було років 10, може 11, одягнений, хоч у старий, але чистий одяг. Він переминався з ноги на ногу і пританцьовував на місці. Ірина зрозуміла, що йому треба в туалет:– Біжи.

Viktor
6 Січня, 20266 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ірина поспішала на роботу, вискочила з квартири і ледь не спіткнулася об хлопчика. Хлопчик спав прямо біля її дверей. Ірина здивувалася, чому дитина в таку ранню годину спить в чужому під’їзді? Вона була вчителькою з десятирічним стажем і не могла просто так пробігти повз. Жінка схилилася над ним і почала обережно трусити його за худеньке плече: – Гей, молодий чоловіче, прокинься! – Що? – хлопчик незграбно підвівся. – Ти хто? Чому тут спиш? – Я не сплю. Просто… у вас килимок м’який. Я сидів і задрімав ненавмисно, – відповів він. Ірина жила в цьому будинку всього півроку. Купила квартиру після розлучення з чоловіком. Сусідів майже нікого не знала, але, що дитина не з цього будинку, було зрозуміло. Хлопчику було років 10, може 11, одягнений, хоч у старий, але чистий одяг. Він переминався з ноги на ногу і пританцьовував на місці. Ірина зрозуміла, що йому треба в туалет:– Біжи.

Ірина поспішала на роботу, вискочила з квартири і ледь не спіткнулася об хлопчика. Хлопчик спав прямо біля її дверей. Ірина…

– Мамо, ти чого? Виглядаєш так, наче привида побачила! – Лариса стурбовано подивилася на матір, яка зазвичай поверталася з вечірньої прогулянки спокійною й задоволеною. – Я й бачила! Тільки не привида, а щось гірше. Досі серце не заспокоїться! – Ганна важко сіла на лавку біля паркану рідного дому.

– Мамо, ти чого? Виглядаєш так, наче привида побачила! – Лариса стурбовано подивилася на матір, яка зазвичай поверталася з вечірньої прогулянки спокійною й задоволеною. – Я й бачила! Тільки не привида, а щось гірше. Досі серце не заспокоїться! – Ганна важко сіла на лавку біля паркану рідного дому.

Viktor
6 Січня, 20266 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Мамо, ти чого? Виглядаєш так, наче привида побачила! – Лариса стурбовано подивилася на матір, яка зазвичай поверталася з вечірньої прогулянки спокійною й задоволеною. – Я й бачила! Тільки не привида, а щось гірше. Досі серце не заспокоїться! – Ганна важко сіла на лавку біля паркану рідного дому.

– Мамо, ти чого? Виглядаєш так, наче привида побачила! – Лариса стурбовано подивилася на матір, яка зазвичай поверталася з вечірньої…

Коли син приїхав до матері, вона вручила йому дуже дорогий подарунок. Через тиждень синові зателефонували з лікарні…

Коли син приїхав до матері, вона вручила йому дуже дорогий подарунок. Через тиждень синові зателефонували з лікарні…

Viktor
6 Січня, 20266 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Коли син приїхав до матері, вона вручила йому дуже дорогий подарунок. Через тиждень синові зателефонували з лікарні…

Син заїхав через три дня ввечері всього на хвилинку. І навіть привіз торт. Не заходив, простягнув торт мамі: «Це тобі!»….

– Ось спеціально для вас пісний вінегретик, ще картопелька буде! – Свекруха дивилась на мене квадратними очима. Вона вже хотіла набирати олів’є, а тут я так її присоромила, ще й в присутності усіх гостей. Наступного дня вона подзвонила розлючена.

– Ось спеціально для вас пісний вінегретик, ще картопелька буде! – Свекруха дивилась на мене квадратними очима. Вона вже хотіла набирати олів’є, а тут я так її присоромила, ще й в присутності усіх гостей. Наступного дня вона подзвонила розлючена.

Viktor
6 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ось спеціально для вас пісний вінегретик, ще картопелька буде! – Свекруха дивилась на мене квадратними очима. Вона вже хотіла набирати олів’є, а тут я так її присоромила, ще й в присутності усіх гостей. Наступного дня вона подзвонила розлючена.

Ви б лише знали, які концерти нам влаштовувала свекруха через те, що ми вирішили Різдво 25 грудня відзначати. Принципово до…

Єдине, що могло б стати перешкодою на шляху їхнього сімейного життя, була відсутність у Віктора своєї житлоплощі – він жив із мамою, сестрою та племінниками у трикімнатній квартирі у спальному районі міста. Але проблема вирішилася просто: перед самим весіллям батьки Лізи оформили на неї квартиру бабусі, яка дісталася мамі у спадок.

Єдине, що могло б стати перешкодою на шляху їхнього сімейного життя, була відсутність у Віктора своєї житлоплощі – він жив із мамою, сестрою та племінниками у трикімнатній квартирі у спальному районі міста. Але проблема вирішилася просто: перед самим весіллям батьки Лізи оформили на неї квартиру бабусі, яка дісталася мамі у спадок.

Viktor
6 Січня, 20266 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Єдине, що могло б стати перешкодою на шляху їхнього сімейного життя, була відсутність у Віктора своєї житлоплощі – він жив із мамою, сестрою та племінниками у трикімнатній квартирі у спальному районі міста. Але проблема вирішилася просто: перед самим весіллям батьки Лізи оформили на неї квартиру бабусі, яка дісталася мамі у спадок.

У п’ятницю Ліза повернулася з роботи трохи раніше – нарешті всі справи було завершено, замовник проєкт схвалив та сплатив. Шеф…

– Ось і нехай поживуть самостійно, а то вісім років одружені, і ці роки онука всі вихідні у нас, а як ти на пенсію вийшла, так вона і ночує у нас майже кожен день, – не на жарт розійшовся чоловік. Дружина пішла в кімнату, а Іван дістав з холодильника почату пляшку свого заспокійливого і налив трохи прямо в чашку з-під чаю. Зажував шматочком ковбаси і відправився на свій диван.

– Ось і нехай поживуть самостійно, а то вісім років одружені, і ці роки онука всі вихідні у нас, а як ти на пенсію вийшла, так вона і ночує у нас майже кожен день, – не на жарт розійшовся чоловік. Дружина пішла в кімнату, а Іван дістав з холодильника почату пляшку свого заспокійливого і налив трохи прямо в чашку з-під чаю. Зажував шматочком ковбаси і відправився на свій диван.

Viktor
6 Січня, 20266 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ось і нехай поживуть самостійно, а то вісім років одружені, і ці роки онука всі вихідні у нас, а як ти на пенсію вийшла, так вона і ночує у нас майже кожен день, – не на жарт розійшовся чоловік. Дружина пішла в кімнату, а Іван дістав з холодильника почату пляшку свого заспокійливого і налив трохи прямо в чашку з-під чаю. Зажував шматочком ковбаси і відправився на свій диван.

Вже 16.00, чоловік повинен повернутися з роботи. Зінаїда почала накривати на стіл. Та й новину не терпілося повідомити. Чоловік прийшов,…

Були нічні чергування біля ліжечка хворого племінника, доки сестра відсипалася після зміни. Були нескінченні поради, втіхи, практичні вирішення проблем, які Тетяна чомусь не могла розв’язати сама. Все це стало звичкою так природно, що перестало здаватися чимось особливим. Тетяна дзвонила – Наталя допомагала. Проста формула, яка працює без збоїв.

Були нічні чергування біля ліжечка хворого племінника, доки сестра відсипалася після зміни. Були нескінченні поради, втіхи, практичні вирішення проблем, які Тетяна чомусь не могла розв’язати сама. Все це стало звичкою так природно, що перестало здаватися чимось особливим. Тетяна дзвонила – Наталя допомагала. Проста формула, яка працює без збоїв.

Viktor
6 Січня, 20266 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Були нічні чергування біля ліжечка хворого племінника, доки сестра відсипалася після зміни. Були нескінченні поради, втіхи, практичні вирішення проблем, які Тетяна чомусь не могла розв’язати сама. Все це стало звичкою так природно, що перестало здаватися чимось особливим. Тетяна дзвонила – Наталя допомагала. Проста формула, яка працює без збоїв.

– Наташ, ти тільки не злись, гаразд? Наталя відклала ганчірку, якою протирала кухонний стіл, і притиснула телефон до вуха. Суботній…

– Сиди, ми підійдемо сюди до 00:00, з нами і зустрінеш Новий рік, – засміялася вона,- ти не бійся, у нас один чоловік є, ти будеш другий. А поки що можеш прилягти ось на цій кушетці, – сказала жінка, – а куртку давай мені, я її в гардеробі повішу. У нас вхідні двері на замку. Так що за неї не турбуйся.

– Сиди, ми підійдемо сюди до 00:00, з нами і зустрінеш Новий рік, – засміялася вона,- ти не бійся, у нас один чоловік є, ти будеш другий. А поки що можеш прилягти ось на цій кушетці, – сказала жінка, – а куртку давай мені, я її в гардеробі повішу. У нас вхідні двері на замку. Так що за неї не турбуйся.

Viktor
6 Січня, 20266 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Сиди, ми підійдемо сюди до 00:00, з нами і зустрінеш Новий рік, – засміялася вона,- ти не бійся, у нас один чоловік є, ти будеш другий. А поки що можеш прилягти ось на цій кушетці, – сказала жінка, – а куртку давай мені, я її в гардеробі повішу. У нас вхідні двері на замку. Так що за неї не турбуйся.

Дмитро заскочив в автобус в останню хвилину. У відділі довелося затриматися на 10 хвилин, так як потрібно було доробити термінову…

— Гроші ж мої! Можу витрачати як хочу. А ти сидиш вдома, нічого не заробляєш. Поліні виповнилося чотири місяці, коли в квартирі з’явилася ще одна мешканка…

— Гроші ж мої! Можу витрачати як хочу. А ти сидиш вдома, нічого не заробляєш. Поліні виповнилося чотири місяці, коли в квартирі з’явилася ще одна мешканка…

Viktor
6 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Гроші ж мої! Можу витрачати як хочу. А ти сидиш вдома, нічого не заробляєш. Поліні виповнилося чотири місяці, коли в квартирі з’явилася ще одна мешканка…

Яна стояла в білій сукні у нотаріуса, тримаючи в руках документи на двокімнатну квартиру. День весілля мав бути найщасливішим у…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • — Облінилася ти вкрай, Дашо! Мати в гості їде, а ти палець об палець не вдарила, щоб їй догодити. Вона в мене тепер веган, забула? Викидай своє м’ясо, зливай сметану — коровам боляче, а мені соромно за таку дружину!
  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
  • Мар’яно, я знаю, що ти вдома! — гупав у двері колишній чоловік. — Відчиняй, не змушуй мене кричати на весь під’їзд! — голос Андрія був хрипким, але в ньому відчувалася та сама самовпевнена солодкість, яка колись її зачарувала, а тепер викликала лише нудоту. Вона повільно повернула ключ, але залишила двері на міцному сталевому ланцюжку. — Чого тобі треба, Андрію? — її голос звучав холодно, як бруківка на Центральній площі в січні. — Оце так прийом. Навіть не впустиш законного чоловіка води напитися? Я з миром прийшов, Мар’яно. Повернувся в рідні Чернівці, хочу все виправити, з чистого аркуша почати. Через щілину вона побачила, як сильно він здав. Колись стильний та доглянутий, тепер він нагадував людину, яка звикла спати в залах очікування. Пом’ята шкіряна куртка, брудні кросівки, втомлені очі. Але той самий хитрий вогник маніпулятора нікуди не зник. — Ти мені ніхто. Ми офіційно розлучені вже три роки. Суд розірвав наш шлюб заочно, оскільки ти не давав знати про себе. Іди геть, я тебе не кликала
  • Ой, ледве донесли ці торби! — Ганна Петрівна, свекруха, замість вітання кинула сумки прямо на світлий килим. — Синку, зустрічай матір! Соломіє, що стоїш як нежива? Допоможи дитині, зовиці своїй, пакети важкі підхопити! Богданчику! Сину, де ти є? Соломія застигла з ополоником у руці, відчуваючи, як серце починає калатати швидше. — Ганно Петрівно. Мар’яно. Ви як тут? Богдан казав, що ви збиралися на оздоровлення в санаторій наступного місяця. Ми ж вас зовсім не чекали і не запрошували в гості. — Та яке там «наступного»! — Ганна Петрівна вже скидала туфлі, безцеремонно розкидаючи їх по кутках. — Вирішили, що в Миргороді зараз найкращий сезон. А навіщо нам той санаторій, ті казенні ліжка, коли в дитини ціла велика квартира? Ми на тиждень, а може й на два — як піде. Ми ж рідні люди, хіба нам треба запрошення з печаткою? Ми по-простому, по-сімейному
  • З’їхалися з хлопцем (28 років). У перший же день він приніс таз і сказав: «Мама пере мої шкарпетки руками, сподіваюся, ти теж умієш».
  • Хотів подарувати в п’ятницю. А ти знову завчасно знайшла мій подарунок. — Правда? — вона уважно подивилася на нього. — А чому на конверті тільки твоє ім’я? Ні слова про мене. — Та я просто не став морочити голову. Але якщо хочеш, я напишу твоє сам.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes