Автор: Viktor

– Я Сергію все розповім! Все зрозуміла? Нехай знає, яку змію пригрів! Двері за ними зачинилися. Маша так і залишилася стояти посеред кухні, дивлячись на дві кофтинки на столі. Пляма на рожевій тканині розпливалася перед очима.

Коментарі Вимкнено до – Я Сергію все розповім! Все зрозуміла? Нехай знає, яку змію пригрів! Двері за ними зачинилися. Маша так і залишилася стояти посеред кухні, дивлячись на дві кофтинки на столі. Пляма на рожевій тканині розпливалася перед очима.

– Маріє, ти зовсім сором втратила? Знову гроші на вітер викинула! Свекруха вилетіла з дитячої, і Маша ледве встигла поставити…

– Вона одна лежить, нога в гіпсі… Їй справді треба допомогти… Я закотила очі. – У твоєї мами три невістки, Руслан. Три! Я, Світлана та Маринка. І Свєтка з Маринкою все життя, на її думку, були кращими за мене. Зразкові. Ідеальні. – Твоя мати ж на кожному розі розповідала, які вони розумниці, яка я нік чемна. То чому доглядати її повинна я?!

Коментарі Вимкнено до – Вона одна лежить, нога в гіпсі… Їй справді треба допомогти… Я закотила очі. – У твоєї мами три невістки, Руслан. Три! Я, Світлана та Маринка. І Свєтка з Маринкою все життя, на її думку, були кращими за мене. Зразкові. Ідеальні. – Твоя мати ж на кожному розі розповідала, які вони розумниці, яка я нік чемна. То чому доглядати її повинна я?!

Цього суботнього ранку я затіяла шарлотку. Тому що осінь, й хотілося чогось теплого та простого. Та й тому, що Руслан…

“Він знав, що родичі не прийдуть до єдиної думки, кожен тягтиме ковдру тільки на себе…

Коментарі Вимкнено до “Він знав, що родичі не прийдуть до єдиної думки, кожен тягтиме ковдру тільки на себе…

“Він знав, що родичі не прийдуть до єдиної думки, кожен тягтиме ковдру тільки на себе… – Ну що, Григорію, вирішив…

– Ти одна? – Запитала мама, входячи у квартиру. – От і чудово! А я боялася, що у тебе Віка з дитиною. Ти взагалі, Анюто, припиняла б із ними зустрічатися – вони тепер зовсім сторонні для нас люди. – Мамо, Віка – мати твоєї онуки та моєї племінниці!

Коментарі Вимкнено до – Ти одна? – Запитала мама, входячи у квартиру. – От і чудово! А я боялася, що у тебе Віка з дитиною. Ти взагалі, Анюто, припиняла б із ними зустрічатися – вони тепер зовсім сторонні для нас люди. – Мамо, Віка – мати твоєї онуки та моєї племінниці!

Дзвінок від матері пролунав не вчасно: Ганна збиралася на роботу і шукала у шафі білу блузку. – Так, мамо, слухаю…

Я працюю акушеркою у пологовому будинку. Завжди любила свою роботу, хоча через неї часто не ночувала вдома. Чоловік ніколи не скаржився на мої чергування, справлявся з дітьми, а коли вони виросли, стало ще простіше. Але одного разу на чергуванні мені стало погано. Боячись заразити пацієнток, я викликала підміну і вирушила додому.

Коментарі Вимкнено до Я працюю акушеркою у пологовому будинку. Завжди любила свою роботу, хоча через неї часто не ночувала вдома. Чоловік ніколи не скаржився на мої чергування, справлявся з дітьми, а коли вони виросли, стало ще простіше. Але одного разу на чергуванні мені стало погано. Боячись заразити пацієнток, я викликала підміну і вирушила додому.

Я працюю акушеркою у пологовому будинку. Завжди любила свою роботу, хоча через неї часто не ночувала вдома. Чоловік ніколи не…

Я змогла перетворити своє хобі в досить прибуткову справу. Я роблю ляльки і nродаю їх у своєму інтернет-магазині. Бізнес досить успішний, ляльки дороrі, тому я неnогано заробляю. У мене є подруга, яка працює організатором дитячих свят. Як-то вона мені подзвонила і каже: -Лесь, привіт, у мене до тебе прохання.

Коментарі Вимкнено до Я змогла перетворити своє хобі в досить прибуткову справу. Я роблю ляльки і nродаю їх у своєму інтернет-магазині. Бізнес досить успішний, ляльки дороrі, тому я неnогано заробляю. У мене є подруга, яка працює організатором дитячих свят. Як-то вона мені подзвонила і каже: -Лесь, привіт, у мене до тебе прохання.

Я змогла перетворити своє хобі в досить прибуткову справу. Я роблю ляльки і nродаю їх у своєму інтернет-магазині. Бізнес досить…

Три місяці! Без Віталіка, без дзвінків Віри Тимурівни, з чудовою зарплатою. — Я згодна, — випалила я. Вийшовши з офісу, я замислилася. Квартира буде пустувати три місяці. Комуналка нині дорога. І тут мені зателефонувала приятелька. — Анька, біда! Сестра з чоловіком і двома дітьми приїхали погостювати. Ще й лабрадора із собою притягли.

Коментарі Вимкнено до Три місяці! Без Віталіка, без дзвінків Віри Тимурівни, з чудовою зарплатою. — Я згодна, — випалила я. Вийшовши з офісу, я замислилася. Квартира буде пустувати три місяці. Комуналка нині дорога. І тут мені зателефонувала приятелька. — Анька, біда! Сестра з чоловіком і двома дітьми приїхали погостювати. Ще й лабрадора із собою притягли.

— Я йду, щоб ти зрозуміла, кого втратила! Поживи тиждень одна, подивися як впораєшся без чоловіка в домі, може тоді…

Не відразу, але завоювала любов пасинка, і буквально тремтіла над ними. Хотілося їй, звичайно, і свою дитину, та не вийшло, тому і Богдан, і Вовка давно стали для неї світлом у віконці. І втрачати все це вона не хотіла категорично.

Коментарі Вимкнено до Не відразу, але завоювала любов пасинка, і буквально тремтіла над ними. Хотілося їй, звичайно, і свою дитину, та не вийшло, тому і Богдан, і Вовка давно стали для неї світлом у віконці. І втрачати все це вона не хотіла категорично.

– Ань, треба щось робити… – зітхнувши, сказала Ірина в телефонну трубку. – А що сталося? – трохи стурбовано відповіла…

 Мама має рацію! – Ти стала зовсім іншою! Надто незалежною. Мені соромно, що дружина заробляє більше за мене! – Обурено заявив чоловік

Коментарі Вимкнено до  Мама має рацію! – Ти стала зовсім іншою! Надто незалежною. Мені соромно, що дружина заробляє більше за мене! – Обурено заявив чоловік

– Мама має рацію! – Ти стала зовсім іншою! Надто незалежною. Мені соромно, що дружина заробляє більше за мене! –…

— Юлю, не починай. Будь ласка. Вони пробудуть тиждень, максимум два. Потім з’їдуть. Ти ж розумієш, що їм справді нікуди йти? — Розумію. Але це не дає права вдиратися в мій простір. — Юль, я зараз зайнятий. Давай увечері спокійно все обговоримо. Гаразд?

Коментарі Вимкнено до — Юлю, не починай. Будь ласка. Вони пробудуть тиждень, максимум два. Потім з’їдуть. Ти ж розумієш, що їм справді нікуди йти? — Розумію. Але це не дає права вдиратися в мій простір. — Юль, я зараз зайнятий. Давай увечері спокійно все обговоримо. Гаразд?

Юлія вимкнула комп’ютер і потягнулася. День видався важкий — презентація для клієнта затягнулася, потім нарада, потім правки в договорі. Голова…