Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Антuрейтинг Поpoшенка побив рекорд: 8 з 10 українців не дoвіряють пoлітику, – опитування

Антuрейтинг Поpoшенка побив рекорд: 8 з 10 українців не дoвіряють пoлітику, – опитування

Viktor
27 Червня, 2025 Коментарі Вимкнено до Антuрейтинг Поpoшенка побив рекорд: 8 з 10 українців не дoвіряють пoлітику, – опитування

Рівень довіри українців до лідера «Євросолідарності», нардепа Петра Порошенка досяг максимальної позначки у 79,6%.

Про це свідчать опубліковані 25 червня результати спільного дослідження відразу трьох соціологічних установ — Інституту стратегічних досліджень і прогнозів Янус, Центру соціальних і маркетингових досліджень SOCIS і щомісячного видання Барометр громадських настроїв. tsn.ua

Так, згідно з результатам опитування, Петру Порошенку скоріше не довіряють або повністю не довіряють 79,6% українців. Повністю довіряють лідеру “Європейської солідарності” лише 5,5% респондентів.

Різке погіршення ставлення громадян до цього політика експерти раніше пояснювали рядом причин. Так, експерт Петро Олещук назвав основні з них:

«Перше – це санкції та підозра в державній зраді, пов’язані з багаторічною співпрацею Порошенка з росією, звинуваченнями у лобіюванні розміщення Чорноморського флоту РФ у Криму, оборудками зі Свинарчуками та Медведчуком, торгівлею вугіллям з ОРДЛО та зв’язками з УПЦ МП. Друге – це суттєве збагачення Порошенка саме у період війни, коли, нардеп прокручував донати українців через свій банк під відсотки та заробляв на військових облігаціях. Цинізму додає те, що заробіток цей не просто на народі, а ще й на крові. Третє – лицемірство, коли піар-акції Порошенка контрастують із його реальними діями.  Дрони, куплені на донати українців, лежать на складах. Їх не можна передати військовим, поки Порошенко не повернеться з відпочинку за кордоном, щоб зняти драматичне відео», – пояснив Олещук.

На думку політолога Валентина Гладких, зростання недовіри до Порошенка означає, що українці вимагають справедливого покарання для політика.

«Саме такі показники свідчать про те, що люди вірять слідству та закону, а не Порошенку. А він зрадив. І не просто зрадив. Він проміняв Україну на криваві гроші путіна. Він обіймав диктатора, а потім зі сльозами нагороджував героїв посмертно, а потім знову торгував з Росією. Його діти проміняли Україну на лакшері-життя в Лондоні. Для нього держава, як і для путіна — джерело ресурсів. Тому люди чітко сигналізують: Порошенко – не жертва, він – співучасник злочинів», — зазначив експерт.

Опитування проводилося по всій Україні окрім окупованих територій та територій, де ведуться бойові дії з 6 по 11 червня 2025 року методом особистого інтерв’ю. У ньому взяли участь 2 тисячі респондентів віком від 18 років. Статистична похибка приблизно дорівнює 2,6%.

Як повідомлялось, Петро Порошенко під виглядом відрядження до німецького міста Вісбаден для участі в засіданні міжпарламентської ради Україна – НАТО насправді провів із сім’єю час на відпочинку у Туреччині. Там він подарував 1 мільйон доларів США своїм дітям, серед яких – військовозобов’язаний син Порошенка Олексій. Останній – офіційно визнаний ухилянтом: разом з братом вони виїхали з України до Лондона перед повномасштабним вторгненням.

Навігація записів

У Києві попpощалися з зaruблuмu внаcлідок роciйського обsтрілу Свiтланою та її 11-рiчною дoнькою Маpiйкою. Фото
РФ вдарила “Кинджалами”, “Калібрами” і дронами: куди цілився ворог і що збила ППО 

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
  • Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.
  • Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав
  • Після маминої смерті я повернулася в лікарню забрати її речі. А коли з кишені халата випав складений учетверо клаптик паперу, я зрозуміла: мама встигла підготувати для мене щось…
  • Іван… — голос колишньої свекрухи затремтів. — Іван мене не навідує. Вже три роки, як не приїжджав. Тільки на Новий рік дзвонить, і то — на дві хвилини. У нього своя сім’я… четверо дітей. Дружина… вона… — старенька гірко посміхнулася. — Вона не така терпляча, як ти була, Катю. Вона з першого дня сказала: «Або я, або ваша мама». І він вибрав її. Переїхали в іншу область. Я там нікому не потрібна. Я мовчала. Я згадала, як вона колись казала: «Мій син мене ніколи не кине». Життя — дивна штука. Воно завжди повертає борги, але іноді у дуже жорстокій формі. — Я думала… що як краще зроблю… — Ганна Степанівна почала плакати. Це були тихі, сухі сльози старої людини, якій більше нема чого втрачати. — Думала, знайду йому багату, з характером, щоб у житті пробилася. А вийшло… як вийшло. Сама лишилася в тих трьох кімнатах. Пусто там, Катю. Тільки стіни холодні. Вона витерла очі хусткою. — Мені лікування треба… на коліно… — продовжила вона, ледь чутно. — Зовсім ходити не можу. А грошей нема. Пенсія — сльози. На ліки ледь вистачає. Сусіди хліб приносять, і на тому дякую… Іван каже, що в нього кредити, діти, школа… нема в нього для мене грошей. Я зупинила машину біля її під’їзду. Того самого під’їзду, з якого я колись вибігла з валізами
  • Чоловік не довіряв банкам, і вважав за краще вкладати гроші в реальне золото. Ну, на золоті зливки грошей не було, а на прикраси – цілком. Все, що дарувалося їй чи доньці, складалося у сейф. До певного часу прикраси Варю не цікавили. Лежать і лежать. Наче подарунок, але якийсь номінальний, але їй вони не потрібні. Невдовзі все змінюється.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes