– Ніно, де ключі від дачі? Просив же завжди вішати їх ось тут, на цвяшок! – Кирило вкотре перерив шухляду в передпокої, не помічаючи, що ключ висить саме там, де він просив його залишити.

– Кирило, рідний, очі підніми! Ось, розумничка! Сідай! П’ять! – Не піднімаючи голови від зошитів, промовила Ніна Олексіївна, вчитель початкових класів, яка за п’ять років шлюбу примудрилася перетворитися з дружини на матусю для свого чоловіка.

– Я сподіваюся, тобі в ці вихідні дача не потрібна буде?

– Ні, у мене ці вихідні зайняті “під зав’язку”, а що?

– Нічого, хочу поїхати, до зими там прибрати в будинку. – Чоловік вийшов, а Ніна від несподіванки навіть від зошитів відволіклася.

Кирило сам, без прохань, криків та істерик, погодився поїхати на дачу? Такого ще не бувало. Ситуація була настільки дивовижною, що жінка потягнулася до телефону, щоб зателефонувати директору і відпроситися з майбутнього суботника.

Ніна і Кирило були одружені не так довго, але жінці здавалося, що вона була поруч із чоловіком усе життя, настільки вона “вросла” у стосунки, не помітивши, як він перетворився з чоловіка – опори і добувача, на її “синочка”.

Ще до весілля жінка розчулювала його близькість із матір’ю. Тільки після весілля вона зрозуміла: чоловік без маминої підказки в прямому сенсі кроку не міг ступити.Свекруха давала поради щодо кар’єри, вкладення грошей, особистого життя. На щастя, Ніна змогла подружитися з мамою чоловіка, не помітивши, як та поступово передала невістці “керівництво” чоловіком. Немов відчувала, що їй недовго залишилося.

Не встигло подружжя відзначити другу річницю шлюбу, свекрухи не стало. Чоловік настільки переживав, що не міг навіть ходити на роботу. Дружина тоді взяла на себе всі проблеми і турботи, відклавши навіть таке бажане материнство.

Кирило тим часом міг цілими днями лежати на дивані без діла, щохвилини вимагаючи від дружини уваги й турботи. Цілий рік Ніна розривалася між роботою і турботою про чоловіка. Кирило навіть не намагався повернутися до нормального життя.

Ну, вилетів із роботи, і що? Мами немає, це головне. Ну, тягне дружина на собі все одна, і що? Мами немає, а все інше такі дрібниці. При цьому він поводився так, наче це трапилося вчора – ледь не плакав, не знаходив у собі сил навіть встати з дивана і приготувати собі їжу, поки дружина була на роботі.

Ніна терпіла й мовчала, даючи чоловікові посумувати й оговтатися. Але одного разу вона повернулася з роботи раніше, ніж зазвичай, і виявила чоловіка, який весело ходить кімнатою і розмовляє телефоном із другом.

По телевізору йшла якась комедія, а на комп’ютері була підключена гра. На цьому затяжне “горювання” закінчилося, але Ніна відтоді вирішила пильніше стежити за чоловіком.

– Годі,любий, час повернутися до нормального життя. Ми з тобою живі, наше щасливе життя тільки почалася. І в твоїх руках зробити його ще щасливішим, адже моєї зарплати на наші потреби не вистачає! – Вона наполягла, щоб чоловік знайшов роботу і допомагав їй по дому та на дачі.

Повернення до нормального життя йшло довго і важко. Щодня Кирило скиглив, що йому важко ходити на роботу, але при цьому вимагав забезпечувати колишній рівень комфорту. Ніна вирішила, що стоятиме на своєму.

Незабаром чоловік став помітно веселішим. Повідомив, що знайшов роботу, і навіть став приносити додому якісь гроші. Щоправда, подробиць він не розкривав, але Ніна і тому була рада. За минулі роки вона неабияк втомилася тягнути одна всі обов’язки.

Щоранку чоловік ішов на роботу, періодично дзвонив і попереджав, що затримається. Іноді він виходив на роботу і у вихідні, що змушувало серце Ніни радіти.

“Який молодець, невже я змогла достукатися до нього?” – думала вона, дивлячись на чоловіка. Однак її вразило бажання чоловіка самостійно вирушити на дачу, адже Кирило навіть не знав, де зберігається садовий інвентар. Щось тут було нечисто. Ніна замовила таксі і вирушила в селище.

Вже підходячи до своєї ділянки, вона помітила, що біля паркану стоїть незнайомий автомобіль, а з ділянки лунає сміх і музика. Тихо увійшовши в сад, Ніна виявила кілька незнайомих людей, які тупцювали по спорожнілих грядках і квітниках, смажили шашлики і веселилися. Кирила серед них не було видно, тому вона вирішила прояснити ситуацію.

– А що тут узагалі відбувається? Ви хто?

– А ви хто? Ви чого заважаєте відпочинку? Вас сюди хтось кликав? – З викликом промовив один із хлопців.

– Мене? Взагалі-то, це моя ділянка!

– Ваша? Ну-ну! Ми з Кирилом домовилися на всі вихідні, тож із ним з’ясовуйте, чия це ділянка. – Розсміялися хлопці і повернулися до розваг.

– А де він сам?

– А ми звідки знаємо? Ми ключі забрали, оренду оплатили і все. Через добу зустрінемося.

Ніна зателефонувала чоловікові. Вона лаяла себе, що запустила дачу, а чоловік, виявляється, вельми активно використовував її у своїх цілях. Скільки тривав цей його “бізнес”, жінка не могла навіть уявити.

– Кирило, ну як справи? Усе встиг переробити? Може, приїхати тобі допомогти? Я можу на завтра відпроситися, встигнемо зробити якомога більше. Удвох справа швидше піде.Здавалося, такого повороту чоловік не очікував.

– Не варто. Я вже втомився, на сьогодні вирішив роботу згорнути. Завтра зранку з новими силами візьмуся за решту. Не хвилюйся, я впораюся! Працюй спокійно.

Ніні хотілося висловити чоловікові все просто там, на місці. Але висловити в очі. От же жук! Роботу він знайшов! А сам просто почав здавати дачу, знаючи, що дружина туди практично не заглядає. Жінка зауважила недбало.

– Мені тут сусідка по дачі зателефонувала. Каже, у нас на ділянці якийсь шум, натовп начебто зібрався. Ти там що, не один?

– Один. Мабуть, їй просто здалося, або інші сусіди шумлять. Я нічого не чув. Спати лягаю, до завтра. – Чоловік швидко кинув слухавку.

Ніна вирішила прогулятися селищем, яке виходило на вулицю, на якій жила свекруха. Непомітно вона підійшла до будинку матері чоловіка і помітила у вікні її квартири світло. Світло є, а свекруха-то вже на тому світі…

– Схоже, чоловік вирішив відсидітися у квартирі матері, поки в нього “пасивний дохід” іде. – Припустила Ніна, піднімаючись у квартиру.

Кирило не очікував побачити на порозі дружину, тому в першу хвилину навіть не знайшов що сказати. Він хапав ротом повітря, немов викинута на берег риба. Ніна мовчки обійшла чоловіка і пройшла до кімнати. І тут побачила те, що викликало в неї справжній шок.

У ліжку свекрухи вона виявила якусь незнайому дівчину, яка з нахабним виглядом поцікавилася в Кирила, що за тітка до них увірвалася.

– Любий, це твоя мама? Вона ж на тому світі! Ти що, збрехав і це не твоя квартира у спадок? І дача теж не твоя?! – верещала незнайомка, дивлячись на Ніну.

– Я, взагалі-то, дружина! – відповіла Ніна, ледь стримуючись, щоб не кинутися на чоловіка або на його коханку.

Чоловік вирішив, що дружина йому дорожча, тому спробував викрутитися.

– Ніночко, рідна! Це не те, що ти подумала! Я просто постоялицю пустив у квартиру мами. Ну а що, копійка зайвою не буде! Я на дачі справи закінчив, вирішив зайти перевірити, як тут дівчина живе! Хіба мало, молодь пішла спритна!

– Постоялицю? Ти чого плетеш? Та ти до мене місяць залицявся, перш ніж у цей будиночок затягнути! – крикнула дамочка, натягуючи сукню.

Здавалося, він сам здивувався своїй брехні, однак дівиця вирішила, що брати участь у цьому не стане. Вона швидко зрозуміла, хто саме увійшов до квартири, тому почала швидко збирати речі.

– Загалом, мені все ясно. Кирило, я додому, а ти залишайся. За речами завтра забіжиш. На розлучення сама подам, не переживай! І так, якщо пам’ятаєш, дача моя, тому після своїх гостей приведи її до ладу.

Ніна повернулася додому і вперше за довгий час відчула таке полегшення, що хотілося літати! Вона стільки років несла на собі цей тягар, а сьогодні він сам звалився з її плечей. І навіщо вона його стільки років терпіла?

Жалість, схоже, зовсім затьмарила розум.
Через місяць подружжя розлучили. Тихо і без скандалів. Кирило кілька разів намагався соромити дружину, нагадуючи про свій пригнічений стан, але Ніна вже знала: назад дороги немає.