Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Пенсії вистачає! – Так казала синові його старенька мати

– Пенсії вистачає! – Так казала синові його старенька мати

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Пенсії вистачає! – Так казала синові його старенька мати

– Пенсії вистачає! – Так казала синові його старенька мати.

Син Назар і сам був не дуже молодий – повний сивий чоловік з тьмяними очима. Він був відповідальним працівником.

Назар багато працював, дбав про свою сім’ю, та будував власний будинок. І до мами заїжджав, звісно. Але не часто, бо справ було дуже багато.

А мама справлялася з усім сама. Він, звісно, пропонував гроші, хоча й своїх витрат було багато. У нього був великий кредит, діти навчаються платно. Та ще й будинок ось будується.

А мама так раділа, коли син приїжджав! І відповідала так: «пенсії вистачає!»

Назар далі передпокою не проходив, – все ніколи було. Привітає матір зі святом, подарує квіти, та торт презентує.

Обов’язково поцілує, спитає про здоров’я, потім подзвонять йому по роботі – він і поїде. А мама не дзвонила йому майже. Знала, який він зайнятий! Писала вітання зі святами. І синові, і онукам, і невістці. У дні народження дзвонила.

Якось подзвонили йому сусіди матері, та стривожено розповіли:

– Назаре, мамі твоїй погано стало, її швидка забрала!

Син помчав до лікарні, бо він же любив маму!

А тоді поїхав до неї додому, щоб речі взяти. Та й газ перекрити, воду – мало що може трапитись.
Зайшов у кухню.

На столі стояв кухоль з водянистим чаєм – не допитим. І лежав сухар, зверху помазаний варенням. І банка із залишками варення стояла поряд.

А в холодильнику – цибулина та дві картоплини – і все! Порожній холодильник! І син сам схопився за серце, бо так воно стислося.

Пенсії то вистачало. Але жила мама у старому будинку на дев’ятому поверсі. Ліфт постійно ламався. А мама погано бачила, ось і окуляри з товстими лінзами лежать.

Вони вже не допомагали. І ходила вона погано, з паличкою. Ось і паличка сиротливо притулилася до столу! Все це, ніби вперше побачив Назар.

Їй же важко було виходити в крамницю, і в аптеку. Тож вона намагалася рідше ходити. І не гуляла, – як гуляти одній, якщо погано бачиш?

Вона сиділа вдома, у крихітній квартирці. Слухала радіо, бо телевізор зламався, вона сказала синові, та він забув. І ось, пила чай із сухариками. Не від злиднів, ні! А тому, що важко ходити!

І нічого вона не просила, ні на що не скаржилася. У сина і так багато проблем, а їй і пенсії вистачає!
Вистачає пенсії! А тепла та уваги не вистачає!

Але їй же іншим людей соромно просити. Вони ж самі впораються. І п’ють чай із сухариком на самоті. І мріють, щоб до них прийшли…

Але приходять іноді надто пізно. Коли вже не потрібний торт. А квіти потрібні, щоб покласти на могилку.

І Назар плакав, як маленький, обтирав сльози маминим фартушком. Плакав над сухариком. І над своїм зачерствілим серцем лив сльози … Серце теж зсихається і твердіє з роками.

І він молився, щоб мати залишилася живою. Щоб можна було все виправити! Він будь-які гроші обіцяв лікарям, а вони казали, що справа не в грошах.

– Лікування проводимо! Чекайте!

І син чекав на маму, як у дитинстві. І забрав її живою із лікарні. Маленьку стару, але, як дівчинку, загорнуту у квітчасту хустку.

Він добудував будинок, і мама тепер живе у гарній кімнаті з вікном у сад.

Вони всі разом увечері п’ють чай із цукерками та печивами… І мама стала молодою та красивою, як у дитинстві. Усміхається…

А потім Назар прокинувся у сльозах. Він зрозумів, що це був лише щасливий сон, втіха від мами, якій вистачало пенсії. Але не вистачило трохи тепла та уваги – і вже нічого не можливо виправити…

Ось така сумна та зворушлива історія про найріднішу у світі, та про черствість від дітей. Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки! Підписуйтеся на сторінку, щоб читати цікаві публікації!

Навігація записів

– А що це ви нічого не зробили? – А що ми мали зробити, Антоне Івановичу? – Запитав зять. – Ми розраховували, що ви все тут відремонтуєте, – роздратовано сказала теща
– Так. Мене жодного разу в житті не цілував чоловік, за винятком тих випадків, коли хотіли “ощасливити”, як ви. На мене дивляться зі співчуттям

Related Articles

Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти

На столах, замість обіцяної осетрини, червоної риби та ікри, красувалися… пластикові миски. У них, потроху обвітрюючись під лагідним сонечком, лежали салати, від душі залиті найдешевшим магазинним майонезом. Поруч — кілька жерстяних банок із кількою в томаті та оселедцем, які навіть не потрудилися перекласти в тарілки. Хліб-«цеглинка», нарізаний грубими, кривими скибками. І оковита. Багато дешевого напою з найближчого супермаркету економ-класу. А запивати цей розкішний бенкет пропонувалося теплим лимонадом «Дзвіночок» у дволітрових пластикових пляшках.

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до На столах, замість обіцяної осетрини, червоної риби та ікри, красувалися… пластикові миски. У них, потроху обвітрюючись під лагідним сонечком, лежали салати, від душі залиті найдешевшим магазинним майонезом. Поруч — кілька жерстяних банок із кількою в томаті та оселедцем, які навіть не потрудилися перекласти в тарілки. Хліб-«цеглинка», нарізаний грубими, кривими скибками. І оковита. Багато дешевого напою з найближчого супермаркету економ-класу. А запивати цей розкішний бенкет пропонувалося теплим лимонадом «Дзвіночок» у дволітрових пластикових пляшках.

– Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив

Цікаве за сьогодні

  • Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти
  • На столах, замість обіцяної осетрини, червоної риби та ікри, красувалися… пластикові миски. У них, потроху обвітрюючись під лагідним сонечком, лежали салати, від душі залиті найдешевшим магазинним майонезом. Поруч — кілька жерстяних банок із кількою в томаті та оселедцем, які навіть не потрудилися перекласти в тарілки. Хліб-«цеглинка», нарізаний грубими, кривими скибками. І оковита. Багато дешевого напою з найближчого супермаркету економ-класу. А запивати цей розкішний бенкет пропонувалося теплим лимонадом «Дзвіночок» у дволітрових пластикових пляшках.
  • – Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив
  • – Так. Мене жодного разу в житті не цілував чоловік, за винятком тих випадків, коли хотіли “ощасливити”, як ви. На мене дивляться зі співчуттям
  • – Пенсії вистачає! – Так казала синові його старенька мати
  • – А що це ви нічого не зробили? – А що ми мали зробити, Антоне Івановичу? – Запитав зять. – Ми розраховували, що ви все тут відремонтуєте, – роздратовано сказала теща
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes