Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • У Юлі був день народження. Вона прокинулась, приготувала салатик, омлет і вони з її чоловіком сіли снідати. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Гостям рано ще, – здивувалася Юля. Ігор пішов у коридор відкривати. Через п’ять хвилин він зайшов на кухню з букетом троянд. Ігор здивовано дивився то на дружину, то на квіти. Чоловік діставав з букета листівку. «Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Твій Женя…» – прочитав він вголос. На кухні запала тиша. Ігор зиркнув на дружину. Він не розумів, що відбувається

У Юлі був день народження. Вона прокинулась, приготувала салатик, омлет і вони з її чоловіком сіли снідати. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Гостям рано ще, – здивувалася Юля. Ігор пішов у коридор відкривати. Через п’ять хвилин він зайшов на кухню з букетом троянд. Ігор здивовано дивився то на дружину, то на квіти. Чоловік діставав з букета листівку. «Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Твій Женя…» – прочитав він вголос. На кухні запала тиша. Ігор зиркнув на дружину. Він не розумів, що відбувається

Viktor
4 Березня, 20264 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до У Юлі був день народження. Вона прокинулась, приготувала салатик, омлет і вони з її чоловіком сіли снідати. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Гостям рано ще, – здивувалася Юля. Ігор пішов у коридор відкривати. Через п’ять хвилин він зайшов на кухню з букетом троянд. Ігор здивовано дивився то на дружину, то на квіти. Чоловік діставав з букета листівку. «Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Твій Женя…» – прочитав він вголос. На кухні запала тиша. Ігор зиркнув на дружину. Він не розумів, що відбувається

У Юлі був день народження. Вона прокинулась, приготувала салатик, омлет і вони з її чоловіком сіли снідати. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Гостям рано ще, – здивувалася Юля. Ігор пішов у коридор відкривати. Через п’ять хвилин він зайшов на кухню з букетом троянд. Ігор здивовано дивився то на дружину, то на квіти. Чоловік діставав з букета листівку. «Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Твій Женя…» – прочитав він вголос. На кухні запала тиша. Ігор зиркнув на дружину. Він не розумів, що відбувається

Юля прокинулася у чудовому настрої. Сьогодні її день народження, навіть ювілей.

Чомусь слово ювілей у дівчини асоціювалося з датами від п’ятдесяти, а їй всього виповнилося тридцять. Вона розплющила очі і зрозуміла, що чоловіка поряд немає.

-Дивно, вихідний день, а йому не спиться, – подумала вона, солодко потягнулася й сіла на ліжку.

Вона відчула приємний аромат кави і дівчина посміхнулася.

У цей же момент двері відчинилися і зайшов її чоловік, урочисто тримаючи тацю, на якій стояли дві чашки з кавою і плитка молочного шоколаду.

-Кохана, ось ваша кава в ліжко! – урочисто виголосив Ігор.

-Дякую, любий! – Юля засміялася і одразу потяглася за шоколадкою.

-З Днем народження!

Обоє одночасно взяли чашки і весело засміялися.

Кава в ліжко – це звичайно чудово, але сніданок ніхто не скасовував і допивши свою каву, Юля попрямувала на кухню готувати їжу.

Через півгодини, коли вони сиділи і насолоджувалися смачним святковим сніданком, пролунав дзвінок у двері.

-Гостям ще рано, хто б це міг бути? – здивувалася Юля.

-Я відкрию, – Ігор з небажанням відволікся від свого салату й омлету і пішов у коридор.

Через п’ять хвилин він зайшов на кухню з величезним букетом троянд.

Ігор здивовано дивився то на дружину, то на квіти.

Чоловік покрутив букет в руках і діставав з нього листівку.

Ігор розгорнув її і вголос прочитав:

«Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Твій Женя…»

На кухні запала тиша. Юля з подивом дивилася на чоловіка.

Ігор зиркнув на дружину. Чоловік не розумів, що відбувається.

-Хто такий Женя? – недобре поцікавився чоловік.

-Не знаю… – розгублено відповіла Юля.

-Як це, ти не знаєш? – уже голосніше запитав Ігор.

Дівчина почала у пам’яті перебирала знайомих з ім’ям Женя.

Вона згадала трьох. Перший – її однокласник, якого вона не бачила з дня закінчення школи.

Другий – працівник в їхньому офісі, у якого була дружина і двоє дітей.

Третій – її одногрупник, з яким вони навіть зустрічалися на першому курсі, але вже, як років п’ять він був одружений і мав дочку.

Юля його бачила – вони випадково зустрілися на зупинці. Досі вона взагалі про нього нічого не знала.

-Може, це був він? – подумала Юля. Побачив її, нахлинули приємні спогади. Але ж у них нічого не було. Сходили кілька разів у кіно, подарував їй квіти на восьме березня, та й усе. Вони розлучилися друзями.

Всі ці думки вихором промайнули в голові дівчини.

-Так, – впевнено почала пояснюватися Юля. – У мене є знайомі з ім’ям Женя, але жодному з них не спаде на думку відправити мені квіти з тієї простої причини, що вони просто знайомі і я тебе запевняю, що ніякі стосунки, окрім дружніх мене з ними не пов’язують!

І дівчина піднявши голову, гордо подивилася на чоловіка.
Він мабуть зрозумів, що її слова щирі і трохи зменшив тон.

-Ну значить, ти дала комусь із них привід! – не вгавав чоловік.

Юля знову задумалася – можливо вона не всіх Жень згадала?

У цей час задзвонив телефон, на екрані висвітився незнайомий номер.

-Алло, – сумно промовила дівчина.

-Юлечко, вітаю, з днем ​​народження, люба! – почула вона жіночий голос. – Здоров’я тобі міцного, щастя жіночого і діток обов’язково – пора вже. Не впізнала мене?

-Ні…

-Ну як же, це ж я – тітка Женя, із села.

-Ой, тітко Женя, правда не впізнала вас, – усміхнулася Юля.

Це була її улюблена тітонька, двоюрідна сестра мами.

-А ти сюрприз мій отримала? – поцікавилася жінка.

-Який сюрприз? – запитала Юля і зиркнула на чоловіка.

-Ну як же, я тобі доставку квітів замовила, невже не принесли? – засмутилася тітка Женя.

-Ааа! – зраділа Юля. – Звичайно доставили вже, прямо з самого ранку. Дякую вам за сюрприз, тітко Женя.

-Красивий букет? Я сама вибирала і листівка там має бути, – повідомила тітонька.

-А як же, є, і квіти красиві і листівка. Дякую вам за сюрприз, мені дуже сподобався, – і єхидно дивлячись на чоловіка додала: – А чоловікові особливо!

-Ну і добре, я рада, що догодила. Це мені Миколка, онук підказав, як можна тебе привітати. Все-таки ювілей, а приїхати поки що не можу. Добре, що тепер можна ось так замовити квіти. Краса. Ну а подарунок вдома ще, привеземо, як до міста поїдемо.

Вони ще побалакали кілька хвилин і тепло попрощалися.

Юля поклала телефон, рішуче підійшла до чоловіка і забрала листівку з його рук. Відкрила й уважно вголос прочитала:

«Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Т. Женя!»

-Скажи мені, любий, – вона карбувала кожне слово. – Ти де тут побачив слово «твій»? – і докірливо подивилася на чоловіка.

-Ну тут літера “т” і все, а що я мав подумати? – почав виправдовуватися чоловік.

-А те, що буква «т» може позначати не тільки твій, а й тітка! – сказала Юля.

Чоловік зрозумів, що був не правий. Підійшов до дружини, обійняв її і поцілував у маківку.

-Не підлизуйся! – сказала Юля. – Я так запереживала. Чим компенсуватимеш?

Чоловік пішов у кімнату і невдовзі повернувся з якоюсь коробочкою.

-Хотів тобі віддати ввечері, але раз така справа… З Днем народження, кохана!

Юля з нетерпінням відкрила коробочку. Там лежала її мрія – новенький телефон останньої моделі!

І вона щаслива так і забула про сюрприз від т. Жені…

Навігація записів

І це все, що я заслужила? Торт у пластиковій упаковці? Я не можу повірити, що власний син і невістка нічого мені не купили, не принесли бодай якоїсь дрібнички на пам’ять про таку дату! Ольга стояла посеред кухні, втупившись у стіл, і її плечі дрібно тремтіли. Хвилину тому зачинилися двері — Андрій з Оксаною та дітьми поїхали додому, бо малим завтра в садок, а синові рано на зміну. На білій святковій скатертині, яку Ольга ретельно крохмалила два дні, тепер панував хаос: липкі крихти, розлитий чай, кілька зім’ятих серветок і самотній букет хризантем у високій вазі — дарунок сусідки баби Галі. Шістдесят років. Ювілей. Дата, про яку Ольга мріяла, мабуть, останніх пів року. Вона уявляла, як прийдуть гості, як син урочисто вручить їй щось особливе, щось таке, що можна поставити на поличку або вдягнути на свято і з гордістю сказати подругам: «Це мій Андрійко подарував!». А натомість — оце. Порожня пластикова кришка від магазинного торта зі штампом «Свіжий»
Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор і став обдзвонювати рідних та друзів. В неділю з самого ранку Оксана клопотала на кухні, накрутила голубців, запекла курочку, накришила різних салатів. Почали сходитися гості. Всі сіли за стіл, веселилися, розмовлояли. Але Ігор з Оксаною навіть уявити не могли, який «сюрприз» підготували їм їхні гості

Related Articles

Андрій тільки-но повернувся додому, коли в двері подзвонили. – Тату? Що ти тут робиш?! Чому не попередив, що зайдеш? – здивувався син. – Андрію, нам треба поговорити, – тихо сказав Михайло Анатолійович. – Пустиш? – Звісно. Проходь, – Андрій запросив батька на кухню. – Ну, що там у тебе сталося? – Андрію, я прийшов вручити тобі ось це, – Михайло Анатолійович дістав з пакета якусь папку і поклав її на стіл. – Що це? – не зрозумів син. – Це остання воля твоєї матері! – раптом сказав чоловік. Андрій обережно взяв папку, відкрив її і заціпенів від побаченого…

Viktor
4 Березня, 20264 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Андрій тільки-но повернувся додому, коли в двері подзвонили. – Тату? Що ти тут робиш?! Чому не попередив, що зайдеш? – здивувався син. – Андрію, нам треба поговорити, – тихо сказав Михайло Анатолійович. – Пустиш? – Звісно. Проходь, – Андрій запросив батька на кухню. – Ну, що там у тебе сталося? – Андрію, я прийшов вручити тобі ось це, – Михайло Анатолійович дістав з пакета якусь папку і поклав її на стіл. – Що це? – не зрозумів син. – Це остання воля твоєї матері! – раптом сказав чоловік. Андрій обережно взяв папку, відкрив її і заціпенів від побаченого…

Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор і став обдзвонювати рідних та друзів. В неділю з самого ранку Оксана клопотала на кухні, накрутила голубців, запекла курочку, накришила різних салатів. Почали сходитися гості. Всі сіли за стіл, веселилися, розмовлояли. Але Ігор з Оксаною навіть уявити не могли, який «сюрприз» підготували їм їхні гості

Viktor
4 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор і став обдзвонювати рідних та друзів. В неділю з самого ранку Оксана клопотала на кухні, накрутила голубців, запекла курочку, накришила різних салатів. Почали сходитися гості. Всі сіли за стіл, веселилися, розмовлояли. Але Ігор з Оксаною навіть уявити не могли, який «сюрприз» підготували їм їхні гості

І це все, що я заслужила? Торт у пластиковій упаковці? Я не можу повірити, що власний син і невістка нічого мені не купили, не принесли бодай якоїсь дрібнички на пам’ять про таку дату! Ольга стояла посеред кухні, втупившись у стіл, і її плечі дрібно тремтіли. Хвилину тому зачинилися двері — Андрій з Оксаною та дітьми поїхали додому, бо малим завтра в садок, а синові рано на зміну. На білій святковій скатертині, яку Ольга ретельно крохмалила два дні, тепер панував хаос: липкі крихти, розлитий чай, кілька зім’ятих серветок і самотній букет хризантем у високій вазі — дарунок сусідки баби Галі. Шістдесят років. Ювілей. Дата, про яку Ольга мріяла, мабуть, останніх пів року. Вона уявляла, як прийдуть гості, як син урочисто вручить їй щось особливе, щось таке, що можна поставити на поличку або вдягнути на свято і з гордістю сказати подругам: «Це мій Андрійко подарував!». А натомість — оце. Порожня пластикова кришка від магазинного торта зі штампом «Свіжий»

Viktor
4 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до І це все, що я заслужила? Торт у пластиковій упаковці? Я не можу повірити, що власний син і невістка нічого мені не купили, не принесли бодай якоїсь дрібнички на пам’ять про таку дату! Ольга стояла посеред кухні, втупившись у стіл, і її плечі дрібно тремтіли. Хвилину тому зачинилися двері — Андрій з Оксаною та дітьми поїхали додому, бо малим завтра в садок, а синові рано на зміну. На білій святковій скатертині, яку Ольга ретельно крохмалила два дні, тепер панував хаос: липкі крихти, розлитий чай, кілька зім’ятих серветок і самотній букет хризантем у високій вазі — дарунок сусідки баби Галі. Шістдесят років. Ювілей. Дата, про яку Ольга мріяла, мабуть, останніх пів року. Вона уявляла, як прийдуть гості, як син урочисто вручить їй щось особливе, щось таке, що можна поставити на поличку або вдягнути на свято і з гордістю сказати подругам: «Це мій Андрійко подарував!». А натомість — оце. Порожня пластикова кришка від магазинного торта зі штампом «Свіжий»

Цікаве за сьогодні

  • Андрій тільки-но повернувся додому, коли в двері подзвонили. – Тату? Що ти тут робиш?! Чому не попередив, що зайдеш? – здивувався син. – Андрію, нам треба поговорити, – тихо сказав Михайло Анатолійович. – Пустиш? – Звісно. Проходь, – Андрій запросив батька на кухню. – Ну, що там у тебе сталося? – Андрію, я прийшов вручити тобі ось це, – Михайло Анатолійович дістав з пакета якусь папку і поклав її на стіл. – Що це? – не зрозумів син. – Це остання воля твоєї матері! – раптом сказав чоловік. Андрій обережно взяв папку, відкрив її і заціпенів від побаченого…
  • Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор і став обдзвонювати рідних та друзів. В неділю з самого ранку Оксана клопотала на кухні, накрутила голубців, запекла курочку, накришила різних салатів. Почали сходитися гості. Всі сіли за стіл, веселилися, розмовлояли. Але Ігор з Оксаною навіть уявити не могли, який «сюрприз» підготували їм їхні гості
  • У Юлі був день народження. Вона прокинулась, приготувала салатик, омлет і вони з її чоловіком сіли снідати. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Гостям рано ще, – здивувалася Юля. Ігор пішов у коридор відкривати. Через п’ять хвилин він зайшов на кухню з букетом троянд. Ігор здивовано дивився то на дружину, то на квіти. Чоловік діставав з букета листівку. «Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Твій Женя…» – прочитав він вголос. На кухні запала тиша. Ігор зиркнув на дружину. Він не розумів, що відбувається
  • І це все, що я заслужила? Торт у пластиковій упаковці? Я не можу повірити, що власний син і невістка нічого мені не купили, не принесли бодай якоїсь дрібнички на пам’ять про таку дату! Ольга стояла посеред кухні, втупившись у стіл, і її плечі дрібно тремтіли. Хвилину тому зачинилися двері — Андрій з Оксаною та дітьми поїхали додому, бо малим завтра в садок, а синові рано на зміну. На білій святковій скатертині, яку Ольга ретельно крохмалила два дні, тепер панував хаос: липкі крихти, розлитий чай, кілька зім’ятих серветок і самотній букет хризантем у високій вазі — дарунок сусідки баби Галі. Шістдесят років. Ювілей. Дата, про яку Ольга мріяла, мабуть, останніх пів року. Вона уявляла, як прийдуть гості, як син урочисто вручить їй щось особливе, щось таке, що можна поставити на поличку або вдягнути на свято і з гордістю сказати подругам: «Це мій Андрійко подарував!». А натомість — оце. Порожня пластикова кришка від магазинного торта зі штампом «Свіжий»
  • Лесю, ти ж знаєш маму. Вона образиться. Вона вважає, що раз ділянка була їхня, то вони тут господарі. Давай просто перетерпимо це літо. Восени все приберемо. — «Восени приберемо»? — Леся гірко всміхнулася. — Ні, Павло. Ми приберемо все зараз. Або я зроблю те, що тобі дуже не сподобається. — Лесю, не починай! — Павло раптом зірвався на крик. — Ти завжди все ускладнюєш! Це просто грядки! Досить поводитися як королева! Він пройшов повз неї в будинок, залишивши дружину саму серед грядок і пластикових пляшок. Суботній ранок почався не з кави. Леся прокинулася від того, що хтось безцеремонно порпався у її шафі. Вона підхопилася і побачила Галину Петрівну, яка перебирала її речі. — Що ви тут робите? — вигукнула Леся
  • – Хочете моє майно, то вам доведеться виконувати все, що в цьому списку! – Такого діти від мене не чекали. Та я просто вибору не мала
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes