Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Надя помітила свого чоловіка. Він ніс красивий букет до лікарні. Однак, оминув її стороною та підійшов до незнайомої жінки.

Надя помітила свого чоловіка. Він ніс красивий букет до лікарні. Однак, оминув її стороною та підійшов до незнайомої жінки.

Viktor
2 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Надя помітила свого чоловіка. Він ніс красивий букет до лікарні. Однак, оминув її стороною та підійшов до незнайомої жінки.

– Надю, приїжджай терміново, батька до лікарні забрали. Йому погано стало, за серце вхопився і впав! – плакала мама у слухавку. 

Надія кулею підірвалася з ліжка, одягла те, що під руку попало та швидко побігла до машини. Останніми місяцями її батько важко хворів, постійно хапався за серце. Що йому тільки не робили – і операцію, і спеціальні вправи, ліки давали, уколи ставили, але все марно. Тому Надія дуже боялася, що не встигне його побачити. 

-Толя, я до мами.

– А? Шо?

– До мами їду! Тата у лікарню забрали. Якщо щось – у холодильнику борщ, на плиті ще макарони з котлетами, поснідаєш. 

– А. Ага, – пробурмотів під носа чоловік та накрив обличчя подушкою. 

Добре, що до батьків не так далеко треба їхати – всього 30 хвилин на машині в сусідній район. Ще й приїхала до початку комендантської години. 

– Мамо, мамо, все добре? 

– Та я приходжу на кухню – а він за серце хапається, одною рукою об стіну сперся. Я швидко зателефонувала до лікарні, а потім до тебе. Боже, дай йому сили! 

Всю ніч Надія не могла заснути. На ранок поснідала, вмила обличчя від сліз та поїхала з мамою у лікарню. З татом, на щастя, все було добре, черговий лікар їх заспокоїв. Надя залишила маму в палаті, сама вийшла на вулицю подихати свіжим повітрям та щось купити в магазині. 

Раптом бачить – йде її Толік, несе великий букет квітів. Жінка подумала, що то чоловік так хоче її підбадьорити, купив улюблені троянди червоні. Надя махала рукою, але Толік її не помітив. Натомість він швидко підбіг до молодої лікарки, підняв її на руки та закрутив на місці. 

Надя гадала, що таке буває у серіалах. Але ні. У тому момент вона зрозуміла, що Толік має коханку десь на стороні. І так ще й вийшло, що вона працює саме у цій лікарні, де відпочивав її батько. Сама доля, певно, хотіла показати, який Толік зрадник. 

Вони обіймалися, цілувалися, Толік обмацав її за всі випуклі частини тіла при інших. А Надя почувалася так, наче на неї відро помиїв вилили. Хутко дістала ключі від машини та поїхала додому. Не роззулася, не зняла курточку – одразу побігла до спальні. Знайшла у шафі велику валізу та туди скинули всі речі Толіка. Сорочки разом з вішаками, погнуті джинси та чоботи, краватки та труси. Все-все-все скинула на одну купу та виставила за двері. Навіть ногами добре все притиснула. 

– Я не поняв, Надю, а ти чого мої речі викинула, наче на помийку? Їх потім прасувати доведеться! 

– А нехай та твоя молода медсестричка їх забирає та прасує. 

– Надю, та я все поясню. То моя давня знайома, колишня однокласниця. Я з нею чисто привітався.

– Не знала, що тепер для того, аби привітатися з жінкою, треба обмацати її на людях та під спідницю залізати. 

Толік забрав всі свої речі та поїхав до молодої коханки Лілічки. Гадав, що дівчина зрадіє, бо давно просила, аби він розійшовся зі своєю мігерою Надькою. 

– А ти що тут робиш?

– Як що? Все, я вільний чоловік, житиму з тобою! 

– У мене нема для тебе місця. 

Лілічка жила зі своїми батьками у невеликій однокімнатній квартирі на околиці міста, майже на виїзді. Для Толіка не було місця навіть переночувати, не те, що розраховувати на власну кімнату. Вони разом поїхали у мотель, якийсь старий та дуже занедбаний. Там переночували, на ранок Толік прокинувся та почав збиратися на роботу:

– Лілю, запитай, чи тут нема праски. Мені треба сорочку попрасувати. 

– Я не буду її прасувати. Одягни ту, що вчора мав, вона ще нормально виглядає. А буде потом пахнути – попшикай дезодорантом. 

Толя тоді зрозумів, що з Лілі вийде кепська господиня. Адже якщо вона лінується попрасувати сорочку, то на смачний сніданок чи порядок у квартирі годі сподіватися. Їй були потрібні побачення у ресторані, букети квітів, дорогі подарунки у вигляді нового телефону, сукні чи модних туфель на літо. 

А зарплата Толіка помалу закінчувалася. Залишалася тисяча гривень і те, аби купити якісь продукти собі на перекус. Тому зібрав валізу та поїхав додому, до Наді. 

– Надю, я розумію, що вчинив не правильно. Але прошу дати другий шанс

– Другий? А може сто сорок другий? Я тобі вже не довіряю і бачити не хочу. Забирай решту речей та провалюй геть. Не забувай, що цю квартиру мені купили батьки ще до весілля. Коханці також передай, аби не розраховувала ні на квадратний метрик. 

Толік мовчки забрав свою зубну щітку, чашку, домашні капці. На кухні стояв неймовірний запах фірмових котлеток Надійки, доварювався рис. А яким апетитним виглядав її салат з крабових паличок, у нього одразу забурчав живіт. 

– Давай, речі в зуби і пішов, – показувала пальцем Надя на двері. 

Так Толік зрозумів, що втрапив у велику халепу. Як то кажуть – хотів одним місцем на двох стільчиках всидіти. Аби йому жінка смачно готувала, а коханка тішила у ліжку. Але не вийшло! 

– Ну що, дівчатка, за мою нову сторінку у житті? Без зрадників та коханок, – сміялася Надя та наливала подругам смачне вино у келих. 

Жінка знала, що точно колись зустріне свого принца на коні, який буде її кохати та цінувати. А Толік? То так, досвід був. Не все виходить ідеально з першого разу, навіть шлюб. 

А що б Ви зробили на місці Наді? Варто було дати Толі другий шанс? 

Навігація записів

– Сину, ти в тій хаті прописаний? Ти там господар? – Ні. Але яка різниця? – Ну дійсно, яка різниця. Давай я зараз тобі вишлю долярики та єврики, ти їм палац збудуєш, а потім тебе копняком під одне місце за ворота виставлять. Ми дуже сильно посварилися і Павло кинув слухавку. Звісно, я не збираюся вкладати гроші у чуже майно.
Ми одружені уже 25 років з чоловіком і на кожне день народження він дарує мені якусь дрібничку чи побутову річ. Тому і на цей раз я не очікувала чогось особливого, але дуже помилилась.

Related Articles

— Я думала, приїду відпочити, — продовжила свекруха, — а тут, як на кухні залишилась. Готуй, прибирай, обслуговуй. Ірина застигла з ганчіркою в руках. Увесь світ перевернувся з ніг на голову. Вона — на кухні? Вона готує й прибирає? А хто ж тоді Ірина? — Вибачте, — голос її звучав напрочуд спокійно. — Але готую й прибираю тут я. Щодня. Уже два тижні поспіль.

Viktor
1 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Я думала, приїду відпочити, — продовжила свекруха, — а тут, як на кухні залишилась. Готуй, прибирай, обслуговуй. Ірина застигла з ганчіркою в руках. Увесь світ перевернувся з ніг на голову. Вона — на кухні? Вона готує й прибирає? А хто ж тоді Ірина? — Вибачте, — голос її звучав напрочуд спокійно. — Але готую й прибираю тут я. Щодня. Уже два тижні поспіль.

Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла. Я подаю на розлучення! — Чоловік голосно грюкнув дверима, навіть не підозрюючи, як сильно прорахувався

Viktor
1 Травня, 20261 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла. Я подаю на розлучення! — Чоловік голосно грюкнув дверима, навіть не підозрюючи, як сильно прорахувався

– Але ти ж не хочеш жити зі мною? Я навіть тепер не знаю, як вчинити. Може, ще раз спробуєш напроситися до тата

Viktor
1 Травня, 20261 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Але ти ж не хочеш жити зі мною? Я навіть тепер не знаю, як вчинити. Може, ще раз спробуєш напроситися до тата

Цікаве за сьогодні

  • — Я думала, приїду відпочити, — продовжила свекруха, — а тут, як на кухні залишилась. Готуй, прибирай, обслуговуй. Ірина застигла з ганчіркою в руках. Увесь світ перевернувся з ніг на голову. Вона — на кухні? Вона готує й прибирає? А хто ж тоді Ірина? — Вибачте, — голос її звучав напрочуд спокійно. — Але готую й прибираю тут я. Щодня. Уже два тижні поспіль.
  • Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла. Я подаю на розлучення! — Чоловік голосно грюкнув дверима, навіть не підозрюючи, як сильно прорахувався
  • – Але ти ж не хочеш жити зі мною? Я навіть тепер не знаю, як вчинити. Може, ще раз спробуєш напроситися до тата
  • – Будь ласка, Сили Небесні, допоможіть Барсіку, якщо він ще тут! А якщо він на веселці, – нехай йому там буде легко та радісно! – Молилася Ольга
  • Цілий тиждень Родіон із Катею засмагали, гуляли, висипалися. Бабуся надала молодятам окрему кімнату. Готувала їм смачну їжу. Ніяких вишуканих страв. Ніякого м’яса по-французьки. Родіон не терпів це м’ясо, яке з таким урочистим виглядом подавала теща. Все просто і смачно. – Бабусю, ти нас розкормила своїми борщами, окрошками, котлетами, компотами, млинцями, пиріжками. Ми скоро в двері не вліземо, не треба стільки готувати, – бурчала Катя.
  • — Тепер ти заживеш! Знайдеш собі гідну пару. Дівчину з нашого кола, освічену, з приданим. А ця… нехай дякує, що п’ять років прожила в розкоші
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes