Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Я знала, що в Петра є діти. Що вони живуть десь з його колишньою. Та не очікувала побачити їх на своєму порозі. Та того дня я дізналась, що в мого чоловіка повно скелетів у шафі. Того дня моя казка з принцом на білому коні закінчилась.

Я знала, що в Петра є діти. Що вони живуть десь з його колишньою. Та не очікувала побачити їх на своєму порозі. Та того дня я дізналась, що в мого чоловіка повно скелетів у шафі. Того дня моя казка з принцом на білому коні закінчилась.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Я знала, що в Петра є діти. Що вони живуть десь з його колишньою. Та не очікувала побачити їх на своєму порозі. Та того дня я дізналась, що в мого чоловіка повно скелетів у шафі. Того дня моя казка з принцом на білому коні закінчилась.

Довго мені не щастило з особистим життям. Вже й руки опустились. Ні, я самотня не була. Мала шлюб за плечима. Вийшла заміж у 22 роки, покохала усім серцем. Та Тарас виявився зовсім не таким, як був спочатку.

Щойно я народила чоловік почав мене принижувати. Завжди казав, що я не гарна, набрала зайву вагу й не заслуговую на його любов. Врешті з двома дітьми я розлучилась. І мала стільки комплексів, що й повірила, що не варта чоловічої уваги. Жила собі заради дітей.

А тоді влаштувалась продавчинею в магазин побутової техніки. І якось до мене прийшов чоловік такий гарний і статний. Попросив допомогти йому пральний порошок купити. Ми розговорились. І він запросив мене на каву. Я зніяковіла, не очікувала такого. Та погодилась. Ми пішли на побачення я відверто розповіла про своє життя. Він сказав, що теж розлучений і має дітей, та вони живуть окремо.

Петро не зізнався, чому розлучився. Лише сказав, що ініціатором був саме він. Я не розпитувала, бачила, що йому неприємно згадувати. Ми зустрічалися пів року, а тоді він сказав:

– Я впевнений, що нарешті зустрів свою долю! Не хочу чекати!

Він зробив мені пропозицію і ми побралися. Жили дуже добре. Петро прекрасно ставився до моїх дітей. Згодом Бог і нам подарував спільне маля. Я спочатку злякалась, адже мені вже 30 років, та згодом зрозуміла, що це щастя.

І ось минуло два роки, ми були дуже щасливі. І нещодавно, в суботу в наші двері постукали. Я відчинила й побачила на порозі двох хлопців, років 12. Позаду них стояла жінка старшого віку. Потім вийшов Петро, він зблід, як стіна.

– Тато-тато! – гукали діти.

– Як тато? – не зрозуміла я.

– Заходьте! – сказав мій чоловік.

Так я дізналась, що нещасні сини Петра жили зовсім не з його матір’ю, а з тещею. Річ у тім, що колишня коханого була страшенно гуляща. Він спіймав її на гарячому, коли та привела в подружнє ліжко їхнього кума, друга Петра. Він пробачив заради дітей, та на цьому зради не припинились. А з часом сталося дещо жахливе. Один спільний знайомий розповів, що сини народжені зовсім не від мого чоловіка. Він був у розпачі, тому й розлучився. Та хлопчиків дуже любив, допомагав їм фінансово і від батьківства не відмовлявся.

Та Таня залишила дітей зі своєю мамою і втекла за кордон. Тещі хлопці набридли. От і привела їх до Петра.

– Нехай тепер з тобою живуть! – сказала вона.

– Але в нас і так трьох дітей!

– Не візьмеш – здам їх в інтернат.

Вона пішла й залишила хлопців. Я була в розпачі. Чоловік благав пробачити його.

– Я не можу відмовитись від хлопців.

– Але ж вони навіть не твої!

– Мої, для них я тато, зрозумій!

Ми плакали вдвох. Тепер я не знаю, як бути далі. П’ятеро дітей – це дуже багато. Як я з цим впораюсь? Але й чоловіка дуже люблю. Він насправді хороший і щирий. Що мені робити? Порадьте, бо мені дуже страшно?

Навігація записів

– Та не прикидайся! Ти хоч розумієш, що зробила? Ми ж у її квартирі живемо! Це її квартира, батьківська! Нас тепер виселять!
За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

Related Articles

Олена влаштувалася доглядальницею в своєї сусідки, бабусі Віри. Вона зайшла, як завжди вранці до Віри, приготувати сніданок, і прибрати в квартирі. – Оленко, підійди, – гукнула бабуся Віра. Олена витерла руки і зайшла в кімнату. – Мене скоро не стане, – раптом почала старенька. – І я маю тобі дещо передати. Віра встала з ліжка і підійшла до старої шафи,  відсунула одяг і вказала на ще одні дверцята в задній стінці. – Ось, дивись, – сказала Віра. Олена підійшла, заглянула всередину і ахнула

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Олена влаштувалася доглядальницею в своєї сусідки, бабусі Віри. Вона зайшла, як завжди вранці до Віри, приготувати сніданок, і прибрати в квартирі. – Оленко, підійди, – гукнула бабуся Віра. Олена витерла руки і зайшла в кімнату. – Мене скоро не стане, – раптом почала старенька. – І я маю тобі дещо передати. Віра встала з ліжка і підійшла до старої шафи,  відсунула одяг і вказала на ще одні дверцята в задній стінці. – Ось, дивись, – сказала Віра. Олена підійшла, заглянула всередину і ахнула

Оце так сюрприз, а ми до тебе в гості, зустрічай, дорогенька! Саме з цієї фрази, що пролунала біля моєї хвіртки, і почалася вся ця історія, яка повністю змінила наші стосунки з родичами. Я якраз стояла біля теплиці, милувалася першими маленькими огірочками та підв’язувала помідори. Робота на землі — це мій особистий простір, мій спосіб відпочити від міської метушні. І тут під’їжджає машина. Велика, запилена міська автівка. З неї галасливо висипає компанія. Моя двоюрідна сестра Світлана, її чоловік Сергій — чоловік поважний, у вільних шортах і футболці, та двоє їхніх підлітків, Мар’яна й Тарасик. Приїхали, звісно ж, без жодного попередження. Просто вирішили, що субота — ідеальний день для візиту в село

Viktor
16 Травня, 202616 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Оце так сюрприз, а ми до тебе в гості, зустрічай, дорогенька! Саме з цієї фрази, що пролунала біля моєї хвіртки, і почалася вся ця історія, яка повністю змінила наші стосунки з родичами. Я якраз стояла біля теплиці, милувалася першими маленькими огірочками та підв’язувала помідори. Робота на землі — це мій особистий простір, мій спосіб відпочити від міської метушні. І тут під’їжджає машина. Велика, запилена міська автівка. З неї галасливо висипає компанія. Моя двоюрідна сестра Світлана, її чоловік Сергій — чоловік поважний, у вільних шортах і футболці, та двоє їхніх підлітків, Мар’яна й Тарасик. Приїхали, звісно ж, без жодного попередження. Просто вирішили, що субота — ідеальний день для візиту в село

Не можу повірити, що ти це зробив! – Андрій дивився на батька з подивом і невдоволенням, що погано приховується. – Це ж треба додуматися!

Viktor
16 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Не можу повірити, що ти це зробив! – Андрій дивився на батька з подивом і невдоволенням, що погано приховується. – Це ж треба додуматися!

Цікаве за сьогодні

  • Олена влаштувалася доглядальницею в своєї сусідки, бабусі Віри. Вона зайшла, як завжди вранці до Віри, приготувати сніданок, і прибрати в квартирі. – Оленко, підійди, – гукнула бабуся Віра. Олена витерла руки і зайшла в кімнату. – Мене скоро не стане, – раптом почала старенька. – І я маю тобі дещо передати. Віра встала з ліжка і підійшла до старої шафи,  відсунула одяг і вказала на ще одні дверцята в задній стінці. – Ось, дивись, – сказала Віра. Олена підійшла, заглянула всередину і ахнула
  • Оце так сюрприз, а ми до тебе в гості, зустрічай, дорогенька! Саме з цієї фрази, що пролунала біля моєї хвіртки, і почалася вся ця історія, яка повністю змінила наші стосунки з родичами. Я якраз стояла біля теплиці, милувалася першими маленькими огірочками та підв’язувала помідори. Робота на землі — це мій особистий простір, мій спосіб відпочити від міської метушні. І тут під’їжджає машина. Велика, запилена міська автівка. З неї галасливо висипає компанія. Моя двоюрідна сестра Світлана, її чоловік Сергій — чоловік поважний, у вільних шортах і футболці, та двоє їхніх підлітків, Мар’яна й Тарасик. Приїхали, звісно ж, без жодного попередження. Просто вирішили, що субота — ідеальний день для візиту в село
  • Не можу повірити, що ти це зробив! – Андрій дивився на батька з подивом і невдоволенням, що погано приховується. – Це ж треба додуматися!
  • Як вона взяла величезний кредит на своє ім’я, щоб зробити в цій самій «його» квартирі ремонт — бо бетонні стіни були, а от проводки, труб і штукатурки не було. Так, формально стіни належали йому. А ось все інше… — Моїх речей тут немає? — прошепотіла вона в порожнечу ідеальної вітальні. — Ну що ж. Давай перевіримо, коханий.
  • — Знаєш, Вадиме, я завжди думала, що ми купили засіб для пересування, який зробить нас вільнішими, а виявилося — ми придбали нового господаря для нашого життя. Якщо ти готовий везти мене в супермаркет лише в бахілах, то, можливо, тобі варто і вечеряти сьогодні в гаражі, бо там принаймні ніхто не дихає на твій ідеальний лак.
  • — О, тещо моя улюблена прийшла! — Пашка миттю опинився поруч. Але ж не для того, щоб торби на кухню занести. — Ну, що там у нас смачненького? Я якраз зі зміни, голодний як вовк! Люда так зиркнула на зятя, що інший би крізь землю провалився. — Є, Павле, є, — відрізала вона. — Та не про твою честь
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes