Ми з чоловіком одружені вже 10 років. Виховуємо двох дітей. Я ніколи не працювала, оскільки після другого декрету так і не вийшла на роботу. Проте завжди шукала собі заняття, підробіток. Мені подобалось випікати та продавати смаколики.

Великої потреби влаштовуватись на більш серйознішу роботу у мене не було, оскільки Микола добре заробляв, ми не бідували. Навіть домовились, що відкладатимемо кошти, поки маємо можливість. Бо всіляке буває в житті, краще мати заощадження.

Зараз наші діти вже трохи підросли, треба думати про їх майбутнє. Однак думка про те, що за стільки років ми вже, мабуть, накопичили багато грошей, заспокоювала мене.

Одного разу сиділи ми з Миколою у своїх кумів та розмовляли собі. Раптом вони почали жалітися, мовляв, мають серйозні проблеми з роботою.

⁃ Скорочувати нас хочуть. Що нам далі робити ми не знаємо? Як далі жити? Адже в нас є діти — розгублено говорила Наталя кума.

⁃ Справді, складна ситуація — відповів Микола.

⁃ А ви часом не накопичували грошей від коли одружились? Вразі чого не має у вас запасів, як то кажуть «на чорний день»?  — запитувала далі я.

⁃ Е ні, на жаль, не накопичували. Проте тепер розуміємо, що варто було — у відповідь мовив кум.

⁃ Шкода. Ми от з Миколою відразу домовились складати кошти на купку. Краще нехай буде, бо всяке буває. Правда коханий? — говорила далі я.

Раптом обличчя Миколи помітно перемінилось. Він наче злякався та почав переводити тему. Мені здалося це дуже дивним, адже така реакція для мого чоловіка не є типовою. Зазвичай він веселий та галасливий, а після такого мого питання він змінився та перестав говорити.

Повернувшись додому, мене мучило питання про гроші, адже раніше я ніколи не запитувала про це в чоловіка. Я повністю довіряла йому, але в один момент мене заполонили сумніви. Тоді вирішила повернутись до цієї розмови знову.

⁃ Миколо, ти дивився до нашої скарбнички, скільки там вже назбиралось грошей? Напевно чимало — почала говорити я.

⁃ Ем, ні я не дивився — коротко відповів чоловік.

⁃ Ну то поглянь, хіба тобі не цікаво? Бо мені дуже — почала вмовляти Миколу показати накопичену суму.

Проте чомусь онлайн-скарбничка в цей момент не відкривалась. Я так і не змогла побачити суму. Це здалося все ще дивною ситуацією.

Наступного дня знову вмовляла Миколу переглянути скарбничку. Тільки коли вже притисла чоловіка «до стіни» він таки показав наші заощадження.

Проте краще б я цього не бачила і жила б собі спокійно як жила до того. Мої очікування в мить призвели мене до розчарування. Виявляється, ніяких заощаджень у нашої сім’ї немає. Микола все стратив.

То ноутбук собі новий придбав, то човен, то мотоцикл, його коштом відпочивали хлопці на риболовлі. Я була навіть не шокована, я була ошелешена від побаченої мізерної суми в скарбничці. Микола завжди запевняв мене, що там все в порядку, що покупки він здійснює за окремі кошти й що всі вони зовсім не дорогоцінні. Також запевняв, що ноутбук купив вживаний, а мотоцикл дешевий був. Але я вже все зрозуміла. Не така я вже дурна.

В одну мить коханий мій чоловік зруйнував довіру до себе. Я була дуже обурена, розлючена та розчарована. В той момент, коли правда випливла на поверхню, мені хотілося розлучитись з Миколою, однак щось мене зупинило.

Не знаю тепер що мені робити, адже нічого від розлучення по суті не зміниться. В будь-кому разі я залишаюсь ні з чим. Проте чи будуть наші стосунки такі ж як раніше, це вже питання.

Як мені бути? Що робити у такий ситуації ?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.