Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Коли гості розійшлися я вирішила винести сміття, аби на ніч не залишалось. Та щойно підійшла до контейнера побачила собак, котрі смакували мої салати й голубці. Я очам своїм не повірила. Від образи не могла дихати. А тоді подзвонила синові, котрому й дала додому ці харчі.

Коли гості розійшлися я вирішила винести сміття, аби на ніч не залишалось. Та щойно підійшла до контейнера побачила собак, котрі смакували мої салати й голубці. Я очам своїм не повірила. Від образи не могла дихати. А тоді подзвонила синові, котрому й дала додому ці харчі.

Viktor
31 Січня, 202631 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Коли гості розійшлися я вирішила винести сміття, аби на ніч не залишалось. Та щойно підійшла до контейнера побачила собак, котрі смакували мої салати й голубці. Я очам своїм не повірила. Від образи не могла дихати. А тоді подзвонила синові, котрому й дала додому ці харчі.

Цьогоріч я запросила сина з невісткою і моїм маленьким онуком до себе 1 січня. Стіл гарний накрила, там і олів’є, і шуба, й голубці, й холодці.

Мій Стас з таким апетитом їв, ви б це бачили. Відчувалося, що скучив за домашнім. А от Ліна лише салат подзьобала, й онук, дивлячись на неї нічого куштувати не схотів. І ось коли вони збиратися почали я вирішила їм усі ці харчі із собою дати. Все ж для них готувала, а мені скільки того треба.

Зібрала я зо шість контейнерів, спакувала. Син такий щасливий був, дякував щиро. Я так тішилась, що він матиме, що їсти. Адже невістка зовсім погано його годує. Після весілля Стас схуд на десять кілограмів. А його дружина вважає, що це нормально, адже сама худа, як тріска. Я не одноразово намагалась із нею про це поговорити:

– Він чоловік, має їсти багато, отримувати поживні речовини!

– Все він отримує, і вітаміни я йому даю, і харчується значно корисніше, я про це дбаю.

Та щоразу, коли син до мене приходив – просив їсти та мав такий звірячий апетит. Саме тому я стільки наготувала, розраховувала їм із собою дати.

І ось, коли всі вже розійшлись, я зібрала зі столу, поприбирала і вирішила винести сміття, аби на ніч не залишалось. Та коли я підійшла до контейнера, помітила собак, котрі щось там їли. І тут я придивилась, а це були мої салати й голубці. Я мало не заплакала від образи. Подзвонила синові:

– Як ти можеш своїй дружині таке дозволяти?

– Мамо, що трапилось?

– А де харчі, які я вам дала?

– Та все є, вже в холодильнику.

– Нащо ти обманюєш рідну неньку? Заради чого?

– Ти про що?

– Про їжу, котру собаки їдять біля смітника!

– О, Господи! З чого ти взяла, що вона твоя!

– Я це точно знаю! Свої страви ні з якими не сплутаю!

– Мамо, пробач!

– Тобі вони не сподобались?

– Все дуже смачно було!

– Так чому ж ти так?

Він почав виправдовуватись, казати, що дружина просто про його здоров’я дбає. А мої харчу такі все шкідливі. А мені через весь цей стрес стало зле. Довелося заспокійливе пити. Мені прикро через невістку, та ще гірше через те, що син не може з нею розібратися. А ви б пробачили таке?

Цьогоріч я запросила сина з невісткою і моїм маленьким онуком до себе 1 січня. Стіл гарний накрила, там і олів’є, і шуба, й голубці, й холодці.

Мій Стас з таким апетитом їв, ви б це бачили. Відчувалося, що скучив за домашнім. А от Ліна лише салат подзьобала, й онук, дивлячись на неї нічого куштувати не схотів. І ось коли вони збиратися почали я вирішила їм усі ці харчі із собою дати. Все ж для них готувала, а мені скільки того треба.

Зібрала я зо шість контейнерів, спакувала. Син такий щасливий був, дякував щиро. Я так тішилась, що він матиме, що їсти. Адже невістка зовсім погано його годує. Після весілля Стас схуд на десять кілограмів. А його дружина вважає, що це нормально, адже сама худа, як тріска. Я не одноразово намагалась із нею про це поговорити:

– Він чоловік, має їсти багато, отримувати поживні речовини!

– Все він отримує, і вітаміни я йому даю, і харчується значно корисніше, я про це дбаю.

Та щоразу, коли син до мене приходив – просив їсти та мав такий звірячий апетит. Саме тому я стільки наготувала, розраховувала їм із собою дати.

І ось, коли всі вже розійшлись, я зібрала зі столу, поприбирала і вирішила винести сміття, аби на ніч не залишалось. Та коли я підійшла до контейнера, помітила собак, котрі щось там їли. І тут я придивилась, а це були мої салати й голубці. Я мало не заплакала від образи. Подзвонила синові:

– Як ти можеш своїй дружині таке дозволяти?

– Мамо, що трапилось?

– А де харчі, які я вам дала?

– Та все є, вже в холодильнику.

– Нащо ти обманюєш рідну неньку? Заради чого?

– Ти про що?

– Про їжу, котру собаки їдять біля смітника!

– О, Господи! З чого ти взяла, що вона твоя!

– Я це точно знаю! Свої страви ні з якими не сплутаю!

– Мамо, пробач!

– Тобі вони не сподобались?

– Все дуже смачно було!

– Так чому ж ти так?

Він почав виправдовуватись, казати, що дружина просто про його здоров’я дбає. А мої харчу такі все шкідливі. А мені через весь цей стрес стало зле. Довелося заспокійливе пити. Мені прикро через невістку, та ще гірше через те, що син не може з нею розібратися. А ви б пробачили таке?

Навігація записів

Того вечора син не став на мій бік перед своєю дружиною. Я одягла пальто, взяла сумку і пішла, навіть не попрощавшись з онуками…
– Це за мною! – Кіт приходить забирати господарку з роботи, бо одного разу вона забрала його з вулиці

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes