Мені не дає спокою ім’я мого чоловіка. Я його дуже люблю, він у мене просто золото. Але Устим… Хто взагалі так дітей називає?!

Як тільки ми почали зустрічатись усе було просто: подругам казала, що звати мого коханого Степан, особисто його не знайомила ні з ким, у людних місцях бували ми рідко.

Але ж після одруження вилізло безліч нюансів! На весіллі довелось пояснювати Устиму, чого це всі його називають чужим іменем, а рідні таки витрусили з мене правду. Та і то не найбільше біда…

От будуть у нас діти. І як їх по батькові кликатимуть? Устимівна? Устимович? Та це ж якісь пережитки минулого, їй Богу! Можу уявити, як з них однокласники знущатимуться!

Що мене дивує, так це батьки Устима, які свідомо так єдиного сина назвали. Вони ж наче і люди освічені, і з головою все у них добре…

– А мені подобається ім’я мого сина! – сказала якось свекруха. – Устимчик… Як гарно звучить! Це в мене знайомий був ще в дитинстві, такий розумний чоловік! Усе в нього до ладу йшло, у всьому він був спеціалістом. А ти ж знаєш: як корабель назвеш, так він і попливе. От я і свого синочка Устимом назвала, щоб хорошу долю перейняв. І таки ж вдалось! Глянь, який він у мене: і гарний, і спритний!– І що? Ніколи в нього проблем через ім’я не було? – запитала я.

– Та що ти вчепилась до нього, що тобі не так?! Оце вперше бачу людину, якій би не подобалось, як хтось інший зветься. Не було в нього проблем ніяких: і дівчат мав, і друзів, і на роботі все добре. Тільки тобі оце не йметься. Боїшся, що по батькові погано звучати буде? То просто дитині треба нормальне ім’я підібрати. Божен, наприклад. У нас так директора школи звали…

І тут я зрозуміла, що це кінець. Нормальних людей у цій сім’ї немає. Божен Устимович — це що таке взагалі?!

Єдина надія — змусити чоловіка змінити своє ім’я на якесь нормальне. Та хоч би й на Степана! Але, боюсь, він мене не зрозуміє. Як краще йому про це все сказати? Бо кохання коханням, а перед людьми — соромно.