Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Я вирішила розповісти про дивну поведінку свекрухи подругам, на що вони мені сказали: – Так не буває. – Вона щось замислила. – Не довіряй їй. Це мене насторожувало ще більше. Коли я хотіла запросити гостей і запитала дозволу, відповідь Галини Михайлівни мене щиро вразила.

Я вирішила розповісти про дивну поведінку свекрухи подругам, на що вони мені сказали: – Так не буває. – Вона щось замислила. – Не довіряй їй. Це мене насторожувало ще більше. Коли я хотіла запросити гостей і запитала дозволу, відповідь Галини Михайлівни мене щиро вразила.

Viktor
29 Січня, 202629 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я вирішила розповісти про дивну поведінку свекрухи подругам, на що вони мені сказали: – Так не буває. – Вона щось замислила. – Не довіряй їй. Це мене насторожувало ще більше. Коли я хотіла запросити гостей і запитала дозволу, відповідь Галини Михайлівни мене щиро вразила.

Ніколи не думала, що мені пощастить зі свекрухою.

Коли ми з чоловіком одружились – власного житла у нас не було, винаймати квартиру дорого, а у моїх батьків ще двоє дітей живе. Тож, коли мама Богдана запропонувала нам жити з ними у трикімнатній квартирі, ми погодились. Тим більше, що він їх єдиний син.

Я дуже переймалася, бо йду в чужий дім. Не знаю, що і як там заведено робити. Перших кілька місяців відчувала себе як не у своїй тарілці.

Галина Михайлівна виявилась дуже доброю жінкою. Вона все мені спокійно і гарно пояснювала, ніколи без стуку не заходила до нашої кімнати, та не порядкувала у наших речах.

Спершу, я думала, що у неї якийсь прихований план, бо не може свекруха бути доброю. Мені подруги таких жахіть понарозказували, тому я її доброту сприймала як підступ.

Приготування їжі Галина Михайлівна теж взяла на себе. Вона уже була на пенсії, тож сказала, що хоч так допомагатимемо, аби нам було легше. Згодом ще й додала, що, якщо мені не смакуватимуть її страви, щоб я казала – вона не образиться.

Я вирішила розповісти про цю дивину подругам, на що вони мені сказали:

–  Так не буває.

–  Вона щось замислила.

–  Не довіряй їй.

Це мене насторожувало ще більше. Коли я хотіла запросити в гості сестер і запитала дозвіл, Галина Михайлівна сказала:

–  Чому ти мене питаєш про таке. Це тепер такий самий дім, як і наш.

Я не вірила, що так буває, але Галина Михайлівна мені все пояснила.

–  Колись і я була невісткою, а свекруха до мене дуже погано ставилась. Не любила вона мене. Тоді я собі пообіцяла, що ніколи не ображатиму свою невістку, а прийму її як рідну доньку. Тож не шукай в моїх словах чи вчинках якогось підступу. Я все роблю і кажу щиро.

Після цих слів я більше не підозрювала Галину Михайлівну у хитромудрому плані.

З того часу вже пройшло 5 років, а ми та досі живемо дружно і мирно. Моя свекруха стала мені справді другою мамою. Все те, що говорять, що всі свекрухи злі й не люблять невісток – не правда. Я в цьому переконалась на власному досвіді.

Які у вас стосунки з вашими свекрухами?

Навігація записів

Братику! Ну ти даєш, який палац відгрохав! А можна в тебе пару днів пожити? У відрядженні недалеко, а в готелі гроші віддавати шкода
Це наша родинна традиція! Ми ж одна сім’я, хіба забула?!” – кричала свекруха. Я не розумію одного – що це за мода така в родичів пішла? Чому от всі гадають, що от просто це наш священний обов’язок?.. Такі “традиції” вже не сила терпіти, тому нарешті вирішила поставити крапку.

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes