Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Якби не я – зятьок цей будинок ніколи б не збудував. Він має мені руки цілувати, – сміялася теща при гостях. Або теща на мене зуб мала або просто вирішила, що вона головна у нашій родині. Тому почала командувати, які меблі купувати, яку плитку ставити у ванній та якого кольору повинен бути диван. – Так ми вже замовили диван, завтра привезуть. – Замовили? А чому зі мною не порадитися? Я ж ваша мама! Та найгірше трапилося потім…

– Якби не я – зятьок цей будинок ніколи б не збудував. Він має мені руки цілувати, – сміялася теща при гостях. Або теща на мене зуб мала або просто вирішила, що вона головна у нашій родині. Тому почала командувати, які меблі купувати, яку плитку ставити у ванній та якого кольору повинен бути диван. – Так ми вже замовили диван, завтра привезуть. – Замовили? А чому зі мною не порадитися? Я ж ваша мама! Та найгірше трапилося потім…

Viktor
17 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Якби не я – зятьок цей будинок ніколи б не збудував. Він має мені руки цілувати, – сміялася теща при гостях. Або теща на мене зуб мала або просто вирішила, що вона головна у нашій родині. Тому почала командувати, які меблі купувати, яку плитку ставити у ванній та якого кольору повинен бути диван. – Так ми вже замовили диван, завтра привезуть. – Замовили? А чому зі мною не порадитися? Я ж ваша мама! Та найгірше трапилося потім…

Ще з малечку батьки вчили мене та братів, що старших треба шанувати та піклуватися. І що ми, як майбутні чоловіки, повинні дбати про своїх майбутніх жінок.

Я був молодшим у родині, але часто допомагав вдома. То піду в магазин та куплю деякі продукти, помию посуд після вечері, поприбираю речі у кімнаті. А коли підріс – то вже міг і молотком вправно користуватися, разом з братами та батьком робили ремонт. Мій тато дуже вправний столяр, тому часто сусіди просили його змайструвати якісь крісла, стільниці, інші меблі. Батько у гаражі мав свій станок і дуже часто ми з братами дивилися, як він то робить.

Це і повпливало на мій вибір професії та після 9 класу я пішов у коледж вчитися на столяра-будівельника. І вже після 1 курсу на літніх канікулах я підпрацьовував помічником на будівництві. Там платили не багато, але я міг купити батькам якісь продукти додому чи собі взуття на осінь. Потім помалу відкладав кошти та придбав омріяний ноутбук.

А у 18 я познайомився з Марією. Вона одразу мені сподобалася. Така весела, приємна та дуже красива дівчина, разом гуляли у компанії друзів. То я міг зголоситися провести її додому, то запрошу погуляти у парк чи в кіно. Я бачив, що також їй симпатизую, тому вирішив всілякою ціною завоювати прихильність на повну.

У 21 я зробив Марії пропозицію та вона сказала “так”. Тільки от її мати, Олена Василівна не дуже добре ставилася до мене.

– Ну він якийсь босяк. Чому саме він? Маріє, за тобою стільки пацанів табунами бігали, – дорікала теща на кухні, адже думала, що я нічого не чую у сусідній кімнаті.

Однак, я ціную Марію за її щире кохання. У мене не було аж так багато грошей, аби робити розкішне весілля, тому ми просто розписалися та переїхали на орендовану квартиру. Але я дуже старався досягти всього найкращого заради жінки.

І їхав у Німеччину на заробітки, і тут в Україні працював, як чортяка. Але потім у нашому місті відкрили будівельну компанію та мене запросили туди працювати. Помалу зарплата збільшувалася, ми купили в іпотеку двокімнатну квартиру. І всі меблі у житло я змайстрував самотужки з батьком.

Так минуло вже 15 років. У нас з Марією все гаразд, маємо двох прекрасних донечок. І на весні я вирішив здійснити нашу давню мрію – будиночок за містом. Нам вже набридла та метушня та квадратні метри. Хотіли дихати свіжим повітрям, а не цими машинними вихлопами, аби мали якийсь садочок, де гамак можна поставити та собі релаксувати.

З весни по осінь я сам керував бригадою та всім процесом. Правда, через ситуацію у країні то діло трохи повільно йшло. І наш бюджет трохи скоротився – планували будувати два поверхи, але поки вийшов один. З квітня по жовтень ми працювали у поті чола, страшенно економили, шукали будматеріали та меблі. Нашу двокімнатну квартиру ми планували продати, а потім купити дівчаткам житло на майбутнє.

Тільки теща почала пхати свого носа у наші справи. Спершу пропонувала залишити житло:

– Слухай, у мене там родичі з Харкова, можеш їх поселити? Але безкоштовно.

– Добре, питань нема.

Але ті любі родичі гарбузові такий безлад влаштували. Я не брав з них гроші за оренду, але комунальні просив вчасно оплачувати. А потім подивився у платіжку та ледь за голову не взявся. Борги були шалені за воду та світло! Ще й зіпсували наш диван та паркет, у килимі від цигарок великі дірки.

Але теща почала їх захищати. Добре, що вони влітку повернулися до Харкова. Ми змінили замок у квартирі та більше нікого не пускали.

Або теща на мене зуб мала або просто вирішила, що вона головна у нашій родині. Тому почала командувати, які меблі купувати, яку плитку ставити у ванній та якого кольору повинен бути диван.

– Так ми вже замовили диван, завтра привезуть.

– Замовили? А чому зі мною не порадитися? Я ж ваша мама!

Намагався не вводити тещу у курс справи, а просто робив далі ремонт. І на початку жовтня ми зробили новосілля. Запросили сусідів та моїх батьків з братами. Звісно, прийшла теща. Але не сама, а зі своєю сестрою, племінниками та ще тіткою.

– Але у нас нема стільки місця на людей.

– Ну нічого, постоїш!

Я не хотів лаятися при гостях, тому удавав, що все добре. Намагався не звертати увагу на зухвалу поведінку такої родички.

Але тут пані Олена вирішила виголосити тост:

– За мою донечку Марію. І за мене. Бо я, як її мама, допомогла вибрати такого гарного чоловіка, який її слухається у всьому. Бо то все Олег зробив за наказом моєї доні. А мама поганого не порадить.

Я себе тоді відчував останнім підкаблучником у світі.

– Перепрошую, а ви тут яким боком?

– Ну як, я ж ваша мама.

– Але ви ні копійки не дали на будівництво. Ще й ваші родичі з Харкова такий безлад влаштували. А цих гостей ви нащо запросили?

Ми всі мовчали, а свекруха від люті аж червоніла.

– Добре, раз тут ніхто мене бачити не хоче, я йду геть!

Вона гонорова зібрала речі та викликала таксі. Добре, що гості швидко про цей інцидент забули та далі розважалися.

Тільки от Марія дуже сильно на мене образилася.

– Яке ти мав право так говорити до моєї мами?

– Ну а ти бачила її поведінку? Чи ти не чула, що вона сказала?

– Але це моя мама!

От ми вже декілька місяців не говоримо з тещею. Якщо йдемо у гості до родичів, то сідаємо окремо, навіть не дивимося один на одного. Марія сказала, що її мати точною перша не прийде вибачатися, бо їй нема за що! а я, як справжній чоловік, маю піти на поступки.

Скажіть, будь ласка, хіба це я винен? Хіба це я себе так нахабно поводив? Рано чи пізно я би мав поставити нахабну тещу на місце.

Навігація записів

— Чому тоді, коли ми з Андрієм приходимо, ти так не бігаєш? — Віка підійшла ближче до столу. — Чому для Ігоря завжди найкращі шматки, нові рецепти і три види гарячого?
Молодша невістка Катя хороша дівчина. Оскільки вона ще мала молодших брата та сестру, то переїхала жити до Олега у мій будинок. Відразу почала там свої порядки наводити та змінювати багато чого. Не скажу, все було гарно та до ладу, але така її поведінка мене дуже дратувала. Коли у них народився син, ми всі разом приїхали з Італії на хрестини. Тоді я ще більше побачила, що Катя поводиться в домі як господиня.

Related Articles

– Ні! Ти не змoжеш так вчинити! Як жe ж ти це зробиш? Адже цей хлoпчик ріc на твоїх oчах, і для нього ти цілий світ. Ти хоч розумієш, що ти робиш? Що буде з його життям? – А хто про моє життя подумає?! – сказав Сашко. – Я стільки років витрачав свій час і гроші на дитину, яку моя колишня народила від коханця! Якби мені друзі не розповіли правду, я б і не дізнався! А ти чому обурюєшся?

Viktor
18 Травня, 202618 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ні! Ти не змoжеш так вчинити! Як жe ж ти це зробиш? Адже цей хлoпчик ріc на твоїх oчах, і для нього ти цілий світ. Ти хоч розумієш, що ти робиш? Що буде з його життям? – А хто про моє життя подумає?! – сказав Сашко. – Я стільки років витрачав свій час і гроші на дитину, яку моя колишня народила від коханця! Якби мені друзі не розповіли правду, я б і не дізнався! А ти чому обурюєшся?

Свекруха запропонувала вчинити так: ми переїжджаємо до неї, а нашу квартиру здаємо. Діватись не було куди: погодилися. Коли чоловік був удома, всі з нами сюсюкалися. Але варто йому вийти – мене відразу ставили на своє місце. Навіть підходити до холодильника не дозволяли. Я довго плакала перед чоловіком, намагалася йому все пояснити. Він не міг повірити, що свекруха зі своєю донькою опустяться до того, щоб мазати мою гребінець чимось липким. Не можу сказати, як довго я простягла б, якщо не один випадок. Зазвичай рано-вранці ми з чоловіком виходили з дому разом. Він на роботу, а я – дітей у садок.

Viktor
18 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Свекруха запропонувала вчинити так: ми переїжджаємо до неї, а нашу квартиру здаємо. Діватись не було куди: погодилися. Коли чоловік був удома, всі з нами сюсюкалися. Але варто йому вийти – мене відразу ставили на своє місце. Навіть підходити до холодильника не дозволяли. Я довго плакала перед чоловіком, намагалася йому все пояснити. Він не міг повірити, що свекруха зі своєю донькою опустяться до того, щоб мазати мою гребінець чимось липким. Не можу сказати, як довго я простягла б, якщо не один випадок. Зазвичай рано-вранці ми з чоловіком виходили з дому разом. Він на роботу, а я – дітей у садок.

— Ну що, розбагатіла? Тепер і поговорити можна, — посміхнувся колишній. — Мама все пробачила, повертайся

Viktor
18 Травня, 202618 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ну що, розбагатіла? Тепер і поговорити можна, — посміхнувся колишній. — Мама все пробачила, повертайся

Цікаве за сьогодні

  • – Ні! Ти не змoжеш так вчинити! Як жe ж ти це зробиш? Адже цей хлoпчик ріc на твоїх oчах, і для нього ти цілий світ. Ти хоч розумієш, що ти робиш? Що буде з його життям? – А хто про моє життя подумає?! – сказав Сашко. – Я стільки років витрачав свій час і гроші на дитину, яку моя колишня народила від коханця! Якби мені друзі не розповіли правду, я б і не дізнався! А ти чому обурюєшся?
  • Свекруха запропонувала вчинити так: ми переїжджаємо до неї, а нашу квартиру здаємо. Діватись не було куди: погодилися. Коли чоловік був удома, всі з нами сюсюкалися. Але варто йому вийти – мене відразу ставили на своє місце. Навіть підходити до холодильника не дозволяли. Я довго плакала перед чоловіком, намагалася йому все пояснити. Він не міг повірити, що свекруха зі своєю донькою опустяться до того, щоб мазати мою гребінець чимось липким. Не можу сказати, як довго я простягла б, якщо не один випадок. Зазвичай рано-вранці ми з чоловіком виходили з дому разом. Він на роботу, а я – дітей у садок.
  • — Ну що, розбагатіла? Тепер і поговорити можна, — посміхнувся колишній. — Мама все пробачила, повертайся
  • Моя мама — майстер “непомітного” з її точки зору контролю. . У неї є ключ від моєї квартири, який я дав їй “на всякий випадок” десять років тому. З того часу “всякий випадок” настає тричі на тиждень. Я повертаюся з роботи і бачу: мої сорочки посортовані за кольорами, у холодильнику стоїть судочок із котлетами, а мої кактуси политі так рясно, що вони починають гнити.
  • Коли свекруха знову обрaзилa мeне на дачі, я не стала мовчати — виставила чоловіка разом із нею
  • Пробач, але на весіллі будуть тільки найгарніші — проголосила наречена
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes