Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Я спершу тішила себе думкою, що переїзд свекрухи – то не так погано. Ну буде допомагати мені з Настусею, можу не засиджуватися в декреті, а повернутися додому. Однак, як виявилося, свекруха – жінка дуже неохайна, любить поїсти в кімнаті перед телевізором, а ось помити посуд після себе забуває. З дитиною свекруха мені не допомагала, а свинячити, так і продовжувала. У мене просто не було сил за нею прибирати. А недавно трапилося таке, що мій терпець урвався. Був вихідний, я пішла в магазин за продуктами. Попросила свекруху доглянути за Настусею. Приходжу додому. І що я бачу!

Я спершу тішила себе думкою, що переїзд свекрухи – то не так погано. Ну буде допомагати мені з Настусею, можу не засиджуватися в декреті, а повернутися додому. Однак, як виявилося, свекруха – жінка дуже неохайна, любить поїсти в кімнаті перед телевізором, а ось помити посуд після себе забуває. З дитиною свекруха мені не допомагала, а свинячити, так і продовжувала. У мене просто не було сил за нею прибирати. А недавно трапилося таке, що мій терпець урвався. Був вихідний, я пішла в магазин за продуктами. Попросила свекруху доглянути за Настусею. Приходжу додому. І що я бачу!

Viktor
16 Січня, 202616 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я спершу тішила себе думкою, що переїзд свекрухи – то не так погано. Ну буде допомагати мені з Настусею, можу не засиджуватися в декреті, а повернутися додому. Однак, як виявилося, свекруха – жінка дуже неохайна, любить поїсти в кімнаті перед телевізором, а ось помити посуд після себе забуває. З дитиною свекруха мені не допомагала, а свинячити, так і продовжувала. У мене просто не було сил за нею прибирати. А недавно трапилося таке, що мій терпець урвався. Був вихідний, я пішла в магазин за продуктами. Попросила свекруху доглянути за Настусею. Приходжу додому. І що я бачу!

В 26 років я вийшла заміж. У мене до цього часу була своя квартира: мені дісталася невелика квартира від моєї бабусі, потім я її продала, взяла кредит в банку і купила собі гарну квартиру. Була дуже задоволена: кредит змогла виплатити за два роки і тепер була зі своїм житлом.

Потім я познайомилася з Дімою, у нас закрутився роман. Через пів року ми одружилися. Жити ми стали в моїй квартирі. Спочатку все було просто відмінно. Але потім до нас переїхала жити моя свекруха. І все! Про спокійне життя я забула. Свекруха продала свою квартиру, щоб розплатитися з боргами: вона брала кредит в банку на машину, але його не виплачувала. Банк подав до суду. І за рішенням суду свекруха була зобов’язана погасити весь борг. Зробити вона це змогла лише тоді, коли продала свою квартиру. Жити їй не було де, ось вона і переїхала жити до нас.

Моя свекруха – жінка дуже неохайна, любить поїсти в кімнаті перед телевізором, а ось помити посуд після себе забуває. Причому завжди. Мені це не подобалося, але я не хотіла сваритися, тому просто, мовчки, прибирала за нею. Так тривало цілий рік. Потім я завагітніла, народила Настуню.

І тут стало взагалі нестерпно: з дитиною свекруха мені не допомагала, а свинячити, так і продовжувала. У мене просто не було сил за нею прибирати. Я поскаржилася Дімі. Свекруха влаштувала скандал, мовляв, я ледащо і погана господиня. Я, що, розірватися повинна?

Загалом, обстановка вдома стала дуже напружена.

А недавно трапилося таке, що мій терпець урвався. Був вихідний, я пішла в магазин за продуктами. Попросила свекруху доглянути за Настусею. Приходжу додому. І що я бачу: свекруха сидить перед телевізором і жує бутерброд, а Настусі в кімнаті немає. Відкриваю двері в іншу кімнату, заходжу і що я бачу: Настя сидить в мокрих колготках на підлозі. Виявляється, це її свекруха так покарала за те, що намочила колготки. А малятку всього-то рік. Всі діти в цьому віці мочать колготки.

Загалом, психанула я, зняла з дитини колготки і жбурнула свекрусі в обличчя.

І почався страшний скандал. Я висловила їй все, що накипіло: і те, що вона живе в моїй квартирі, ніде не працює, а ми її годуємо. А вона навіть з онукою посидіти не хоче, їсти не варить, у квартирі не прибирає. Навіть після себе!

А коли прийшов Діма з роботи, вона набрехала йому, що я її майже в унітаз головою занурювала! Ще й руку собі хусткою перев’язала: мовляв, я її ще й била. І мій чоловік їй повірив! Тепер він зі мною не розмовляє, свекруха теж. Дивляться обидва на мене, як на ворога.

Чому я повинна це терпіти? Скільки це ще триватиме? На скільки мені ще вистачить сил? І я прийняла рішення: вигнала їх обох зі своєї квартири. Нехай живуть, де хочуть і на що хочуть! Не можу більше так жити! Я і сама зможу виховати свою доньку.

Навігація записів

Тепер ця ж квартира, затишна та обжита, з ретельно підібраними шторами та улюбленим диваном, ставала полем мовчазної битви. Олексій методично складав речі у валізу, поки Ольга стояла, притулившись до дверної рами. – Давай вирішимо все спокійно, – Олексій говорив рівним, ніби заздалегідь відрепетированим голосом. – Розлучимося за обопільною згодою, без скандалів.
Посварилися. Після цієї розмови мати одразу ж зателефонувала всім, кого тільки можна, в тому числі й свасі – матері Андрія, та ще й посварила її у поганому вихованні сина-егоїста. Та, у свою чергу, почала заступатися за сина, але все ж таки йому зателефонувала. – Андрій, що сталося? Може, Віра нездужає, а ви від нас приховуєте? Є багато виходів, наприклад процедури різні.

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes