Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Я спершу тішила себе думкою, що переїзд свекрухи – то не так погано. Ну буде допомагати мені з Настусею, можу не засиджуватися в декреті, а повернутися додому. Однак, як виявилося, свекруха – жінка дуже неохайна, любить поїсти в кімнаті перед телевізором, а ось помити посуд після себе забуває. З дитиною свекруха мені не допомагала, а свинячити, так і продовжувала. У мене просто не було сил за нею прибирати. А недавно трапилося таке, що мій терпець урвався. Був вихідний, я пішла в магазин за продуктами. Попросила свекруху доглянути за Настусею. Приходжу додому. І що я бачу!

Я спершу тішила себе думкою, що переїзд свекрухи – то не так погано. Ну буде допомагати мені з Настусею, можу не засиджуватися в декреті, а повернутися додому. Однак, як виявилося, свекруха – жінка дуже неохайна, любить поїсти в кімнаті перед телевізором, а ось помити посуд після себе забуває. З дитиною свекруха мені не допомагала, а свинячити, так і продовжувала. У мене просто не було сил за нею прибирати. А недавно трапилося таке, що мій терпець урвався. Був вихідний, я пішла в магазин за продуктами. Попросила свекруху доглянути за Настусею. Приходжу додому. І що я бачу!

Viktor
16 Січня, 202616 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я спершу тішила себе думкою, що переїзд свекрухи – то не так погано. Ну буде допомагати мені з Настусею, можу не засиджуватися в декреті, а повернутися додому. Однак, як виявилося, свекруха – жінка дуже неохайна, любить поїсти в кімнаті перед телевізором, а ось помити посуд після себе забуває. З дитиною свекруха мені не допомагала, а свинячити, так і продовжувала. У мене просто не було сил за нею прибирати. А недавно трапилося таке, що мій терпець урвався. Був вихідний, я пішла в магазин за продуктами. Попросила свекруху доглянути за Настусею. Приходжу додому. І що я бачу!

В 26 років я вийшла заміж. У мене до цього часу була своя квартира: мені дісталася невелика квартира від моєї бабусі, потім я її продала, взяла кредит в банку і купила собі гарну квартиру. Була дуже задоволена: кредит змогла виплатити за два роки і тепер була зі своїм житлом.

Потім я познайомилася з Дімою, у нас закрутився роман. Через пів року ми одружилися. Жити ми стали в моїй квартирі. Спочатку все було просто відмінно. Але потім до нас переїхала жити моя свекруха. І все! Про спокійне життя я забула. Свекруха продала свою квартиру, щоб розплатитися з боргами: вона брала кредит в банку на машину, але його не виплачувала. Банк подав до суду. І за рішенням суду свекруха була зобов’язана погасити весь борг. Зробити вона це змогла лише тоді, коли продала свою квартиру. Жити їй не було де, ось вона і переїхала жити до нас.

Моя свекруха – жінка дуже неохайна, любить поїсти в кімнаті перед телевізором, а ось помити посуд після себе забуває. Причому завжди. Мені це не подобалося, але я не хотіла сваритися, тому просто, мовчки, прибирала за нею. Так тривало цілий рік. Потім я завагітніла, народила Настуню.

І тут стало взагалі нестерпно: з дитиною свекруха мені не допомагала, а свинячити, так і продовжувала. У мене просто не було сил за нею прибирати. Я поскаржилася Дімі. Свекруха влаштувала скандал, мовляв, я ледащо і погана господиня. Я, що, розірватися повинна?

Загалом, обстановка вдома стала дуже напружена.

А недавно трапилося таке, що мій терпець урвався. Був вихідний, я пішла в магазин за продуктами. Попросила свекруху доглянути за Настусею. Приходжу додому. І що я бачу: свекруха сидить перед телевізором і жує бутерброд, а Настусі в кімнаті немає. Відкриваю двері в іншу кімнату, заходжу і що я бачу: Настя сидить в мокрих колготках на підлозі. Виявляється, це її свекруха так покарала за те, що намочила колготки. А малятку всього-то рік. Всі діти в цьому віці мочать колготки.

Загалом, психанула я, зняла з дитини колготки і жбурнула свекрусі в обличчя.

І почався страшний скандал. Я висловила їй все, що накипіло: і те, що вона живе в моїй квартирі, ніде не працює, а ми її годуємо. А вона навіть з онукою посидіти не хоче, їсти не варить, у квартирі не прибирає. Навіть після себе!

А коли прийшов Діма з роботи, вона набрехала йому, що я її майже в унітаз головою занурювала! Ще й руку собі хусткою перев’язала: мовляв, я її ще й била. І мій чоловік їй повірив! Тепер він зі мною не розмовляє, свекруха теж. Дивляться обидва на мене, як на ворога.

Чому я повинна це терпіти? Скільки це ще триватиме? На скільки мені ще вистачить сил? І я прийняла рішення: вигнала їх обох зі своєї квартири. Нехай живуть, де хочуть і на що хочуть! Не можу більше так жити! Я і сама зможу виховати свою доньку.

Навігація записів

Тепер ця ж квартира, затишна та обжита, з ретельно підібраними шторами та улюбленим диваном, ставала полем мовчазної битви. Олексій методично складав речі у валізу, поки Ольга стояла, притулившись до дверної рами. – Давай вирішимо все спокійно, – Олексій говорив рівним, ніби заздалегідь відрепетированим голосом. – Розлучимося за обопільною згодою, без скандалів.
Посварилися. Після цієї розмови мати одразу ж зателефонувала всім, кого тільки можна, в тому числі й свасі – матері Андрія, та ще й посварила її у поганому вихованні сина-егоїста. Та, у свою чергу, почала заступатися за сина, але все ж таки йому зателефонувала. – Андрій, що сталося? Може, Віра нездужає, а ви від нас приховуєте? Є багато виходів, наприклад процедури різні.

Related Articles

— Зачекай, — я перегородив їй шлях до машини. — Ти розумієш, що ти зараз робиш? Ти просто кидаєш дітей і тікаєш. Ми з мамою не наймалися на безкоштовних нянь без попередження. У нас теж були плани на ці дні

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Зачекай, — я перегородив їй шлях до машини. — Ти розумієш, що ти зараз робиш? Ти просто кидаєш дітей і тікаєш. Ми з мамою не наймалися на безкоштовних нянь без попередження. У нас теж були плани на ці дні

Олена влаштувалася доглядальницею в своєї сусідки, бабусі Віри. Вона зайшла, як завжди вранці до Віри, приготувати сніданок, і прибрати в квартирі. – Оленко, підійди, – гукнула бабуся Віра. Олена витерла руки і зайшла в кімнату. – Мене скоро не стане, – раптом почала старенька. – І я маю тобі дещо передати. Віра встала з ліжка і підійшла до старої шафи,  відсунула одяг і вказала на ще одні дверцята в задній стінці. – Ось, дивись, – сказала Віра. Олена підійшла, заглянула всередину і ахнула

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Олена влаштувалася доглядальницею в своєї сусідки, бабусі Віри. Вона зайшла, як завжди вранці до Віри, приготувати сніданок, і прибрати в квартирі. – Оленко, підійди, – гукнула бабуся Віра. Олена витерла руки і зайшла в кімнату. – Мене скоро не стане, – раптом почала старенька. – І я маю тобі дещо передати. Віра встала з ліжка і підійшла до старої шафи,  відсунула одяг і вказала на ще одні дверцята в задній стінці. – Ось, дивись, – сказала Віра. Олена підійшла, заглянула всередину і ахнула

Оце так сюрприз, а ми до тебе в гості, зустрічай, дорогенька! Саме з цієї фрази, що пролунала біля моєї хвіртки, і почалася вся ця історія, яка повністю змінила наші стосунки з родичами. Я якраз стояла біля теплиці, милувалася першими маленькими огірочками та підв’язувала помідори. Робота на землі — це мій особистий простір, мій спосіб відпочити від міської метушні. І тут під’їжджає машина. Велика, запилена міська автівка. З неї галасливо висипає компанія. Моя двоюрідна сестра Світлана, її чоловік Сергій — чоловік поважний, у вільних шортах і футболці, та двоє їхніх підлітків, Мар’яна й Тарасик. Приїхали, звісно ж, без жодного попередження. Просто вирішили, що субота — ідеальний день для візиту в село

Viktor
16 Травня, 202616 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Оце так сюрприз, а ми до тебе в гості, зустрічай, дорогенька! Саме з цієї фрази, що пролунала біля моєї хвіртки, і почалася вся ця історія, яка повністю змінила наші стосунки з родичами. Я якраз стояла біля теплиці, милувалася першими маленькими огірочками та підв’язувала помідори. Робота на землі — це мій особистий простір, мій спосіб відпочити від міської метушні. І тут під’їжджає машина. Велика, запилена міська автівка. З неї галасливо висипає компанія. Моя двоюрідна сестра Світлана, її чоловік Сергій — чоловік поважний, у вільних шортах і футболці, та двоє їхніх підлітків, Мар’яна й Тарасик. Приїхали, звісно ж, без жодного попередження. Просто вирішили, що субота — ідеальний день для візиту в село

Цікаве за сьогодні

  • — Зачекай, — я перегородив їй шлях до машини. — Ти розумієш, що ти зараз робиш? Ти просто кидаєш дітей і тікаєш. Ми з мамою не наймалися на безкоштовних нянь без попередження. У нас теж були плани на ці дні
  • Олена влаштувалася доглядальницею в своєї сусідки, бабусі Віри. Вона зайшла, як завжди вранці до Віри, приготувати сніданок, і прибрати в квартирі. – Оленко, підійди, – гукнула бабуся Віра. Олена витерла руки і зайшла в кімнату. – Мене скоро не стане, – раптом почала старенька. – І я маю тобі дещо передати. Віра встала з ліжка і підійшла до старої шафи,  відсунула одяг і вказала на ще одні дверцята в задній стінці. – Ось, дивись, – сказала Віра. Олена підійшла, заглянула всередину і ахнула
  • Оце так сюрприз, а ми до тебе в гості, зустрічай, дорогенька! Саме з цієї фрази, що пролунала біля моєї хвіртки, і почалася вся ця історія, яка повністю змінила наші стосунки з родичами. Я якраз стояла біля теплиці, милувалася першими маленькими огірочками та підв’язувала помідори. Робота на землі — це мій особистий простір, мій спосіб відпочити від міської метушні. І тут під’їжджає машина. Велика, запилена міська автівка. З неї галасливо висипає компанія. Моя двоюрідна сестра Світлана, її чоловік Сергій — чоловік поважний, у вільних шортах і футболці, та двоє їхніх підлітків, Мар’яна й Тарасик. Приїхали, звісно ж, без жодного попередження. Просто вирішили, що субота — ідеальний день для візиту в село
  • Не можу повірити, що ти це зробив! – Андрій дивився на батька з подивом і невдоволенням, що погано приховується. – Це ж треба додуматися!
  • Як вона взяла величезний кредит на своє ім’я, щоб зробити в цій самій «його» квартирі ремонт — бо бетонні стіни були, а от проводки, труб і штукатурки не було. Так, формально стіни належали йому. А ось все інше… — Моїх речей тут немає? — прошепотіла вона в порожнечу ідеальної вітальні. — Ну що ж. Давай перевіримо, коханий.
  • — Знаєш, Вадиме, я завжди думала, що ми купили засіб для пересування, який зробить нас вільнішими, а виявилося — ми придбали нового господаря для нашого життя. Якщо ти готовий везти мене в супермаркет лише в бахілах, то, можливо, тобі варто і вечеряти сьогодні в гаражі, бо там принаймні ніхто не дихає на твій ідеальний лак.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes