– Вона мене приспала, пішла у моїй куртці, взяла 100 тисяч і кота. Кота навіщо? Його найбільше шкода! – казав, ридаючи чоловік у відділенні поліції.
Вигляд у нього був нещасний. Обличчя набрякле. Стійкий запах недавньої гулянки. Усі фото на телефоні показував. Заяву писав, а руки тремтіли. Мовляв, від горя.
– Хлопці, знайдіть її, га? Поверніть мені Миколу Миколайовича! – розмазуючи сльози по обличчю, благав потерпілий.
– Микола Миколайович – це хто? – Запитав молодий лейтенант.
– Та як хто? Кіт мій. Микола Миколайович! Вусатий. Якого злодійка взяла! – сплеснув руками чоловік.
– А він сам у вас не міг піти? – висловили припущення.
– Та ніколи в житті! По-перше, у мене кватирки були зачинені й балкон. По-друге, він вулиці боїться. Навіть на шлейці гуляти не хоче! Вона взяла точно. Пройдисвітка. Ось все як у тумані, але те, що кіт їй мій сподобався, це пам’ятаю. Прямо слова її звучать, що він наче з реклами. Смугастий, вгодований. Мені ж його Коля подарував, друг. Ми з ним в армії разом служили. Не бачилися 15 років! А потім раптом знайшли один одного через Інтернет. І все! Я до нього з’їздив, потім він до мене! І привіз мені кошеня. А у Колі по батькові Миколайович. Ну, я й кота так охрестив! З дружиною розлучилися, він тепер моя родина. Знайдете, га? – він знову почав заглядати з надією в обличчя правоохоронців.
– У вас ще куртка зникла. І гроші. До речі, чому вони не на карті були? А під килимом? – було питання.
– Та мама напередодні зателефонувала, попросила гроші. Ось я і зняв. Хотіла вона зайти, але занедужала. Їй саме готівка була потрібна. А тут я в цей клуб поперся, де й познайомився з цією… Негідницею. Ой, мужики. Не знайомтеся у таких місцях. А гроші під килимом я іноді зберігаю. Мене так мама навчила. Та видно, пройдисвітка та теж. І скоріш за все вона сипнула мені щось. Мене так просто не звалити, я стійкий до міцного. Шановні! Поверніть кота, га? – знову почав чоловік.
– Вам що, куртку та грошей не шкода? Ви їх якось меншою мірою згадуєте, – посміхнувся лейтенант.
– Та гаразд, куртку іншу куплю. Це просто річ. Гроші… Ну нічого, прорвемося. А ось кіт… Ой, що ж робити! Він же мені рідний! – і впавши на стілець, постраждалий знову заридав.
Запанувала тиша. Води дали попити.
І що вже там, гарячими слідами, завдяки камерам, знайшли-таки любительку чужого майна.
Куртку вона своєму сусідові встигла продати. З усіх грошей – 30 тисяч витратити.
А ось кіт Микола Миколайович, зляканий, сидів у кутку кухні злодійки. Його пані справді вирішила собі залишити, сподобався.
– Миколо Миколайовичу! Дякую, хлопці! Дай Вам Бог здоров’я! Знайшли-таки! – притискаючи до себе пухнастого, шепотів любитель гостей поліціянтам, коли ті йому кота принесли.
Так, з незнайомцями обережніше. А то ось так відразу можна багато чого позбутися!
Щоб не пропустити нові цікаві вам публікації, підписуйтесь на сторінку! Залишайте свої думки та емоції у коментарях, підтримайте вподобайками.
