Я дуже зраділа, коли почула, що мій Ігорко приїде на Різдво. Він ще 24 лютого поїхав служити на Схід, як почалося це вторгнення. Я спершу щиро сподівалася, що війна не буде так довго, ну два-три тижні триватиме, як говорив той Арестович.

Однак, Ігор казав, що все дуже серйозно. Він спершу був у Харківській області, цього літа його перевели до Херсону. Щодня телефонує, заспокоює мене та каже, що все добре. Я ж мама, хвилююся за єдиного сина!

Коли Ігор їхав на передову, то попросив мене дивитися за Іриною та Оленкою:

– Ма, ну ти старша, я тобі довіряю. В разі чого – одразу сумки в руки та тікайте закордон.

Іра – то моя невістка, Оленці зараз 7 рочків. Мій син отримає велику зарплату, бо має ранг у військовій справі. Всі кошти перераховує жінці на картку, аби та мала за що дитину годувати.

Але я так бачу, що Ірині в щастя витрачати гроші чоловіка. Поки мій єдиний синочок в окопі мерзне, вона на таксі катається, уявляєте?

Не можу сказати, що невістка мені дуже подобається. Іра наша сусідка, вони виросли в одному районі та зналися ще з дитячого садка. Я живу в 1 під’їзді, а Іра в останньому.

Кар’єри в неї нема, тільки пиляє нігті в салоні краси. І якось я йду на зупинку, бачу – з під’їзду виходить Ірина та сідає з донечкою у таксі. Ну пані велика, чесне слово! До її роботи їде пряма маршрутка, а вона вирішила на машині кататися.

Мало того, Іра так розлінилася, що перестала готувати вдома. На Миколая прийшла до них у гості, принесла онучці подаруночки.

– Мамо, дістаньте з холодильника салати та тортик, повечеряємо разом.

Я відчиняю дверцята – а там все магазинне у лоточках! Три салати, відбивні та великий кусок торта з Сільпо.

– Ірино, це що таке? Де нормальна їжа?

– У мене зараз стільки клієнтів, вдома геть сил нема готувати. Добре, що поруч магазин є, я все там купую свіже.

Я тоді принципово навіть салату не їла, тільки чаю попила. Бо це єдине, що зробила невістка власноруч.

Це все задоволення коштує чимало. Ну і я знаю, що невістка витрачає зарплату сина. А ще ходить до косметолога, вії нарощує. Недавно зробила собі якусь дорогу процедуру з волоссям.

У Оленки в садочку було свято, треба костюм. Тоді Ірина пішла та взяла на прокат дуже дорогу сукню Сніжинки, заплатила майже тисячу гривень. Ну не могла сама щось пошити?

Але нарешті Ігор приїхав додому, його відпустили на декілька днів швидше. Привіз жінці подарунки, доньці іграшки подарував. А нещодавно ми з сином поїхали на базар, аби купити всі продукти до свят. Ірина також дала список – риба червона, дороге вино, шампанське. Теж мені, делікатеси!

Ну і я вирішила з ним поговорити за гроші:

– Ігоре, твоя Ірка така марнотратка. То на таксі їздить, то в магазині їсти купує. Вона геть тих грошей не цінує.

– Мамо, ти ж знаєш, що Іра не вміє водити машину. Як вона у садок та на роботу має їздити?

– На маршрутці!

– А ти спробуй о 7 ранку запхатися в той автобус, людей море.

– А їда? То так важко прийти додому та приготувати якийсь борщик чи картоплю? Невже то..

– Мамо, жінка моя також працює та заробляє гроші. У неї за день може бути 10 клієнтів. Ясно, що після такого вона втомлюється.

– Сину, вона тебе скоро з голим місцем залишить. Ти краще мені віддай карточку, я зберігатиму гроші. Даватиму Ірині на тиждень тисячку, може, так вона нарешті зрозуміє ціну грошам.

– Знаєш, мамо, це моя родина. І я сам розберуся, кому і скільки давати.

Ми так посварилися на базарі, син розвернувся та поїхав геть. А я сама тягла важкі сумки з продуктами. Навіть не почекав мене в машині, уявляєте? Ще й мій номер телефону заблокував.

Не знаю, що буде далі, чесно. Дуже боюся за сина. От хіба йому нормально живеться з такою марнотраткою?