Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Борис мою картку взяв, а там усі гроші. Я навіть відпускні не встигла витратити. Витрусив усе з сумки, сказав, що це компенсація за моральну шкоду. А ти ж знаєш його, мені з ним не впоратися. – Ось негідник. Думає, що великий, сильний, і все йому можна

– Борис мою картку взяв, а там усі гроші. Я навіть відпускні не встигла витратити. Витрусив усе з сумки, сказав, що це компенсація за моральну шкоду. А ти ж знаєш його, мені з ним не впоратися. – Ось негідник. Думає, що великий, сильний, і все йому можна

Viktor
4 Січня, 20264 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Борис мою картку взяв, а там усі гроші. Я навіть відпускні не встигла витратити. Витрусив усе з сумки, сказав, що це компенсація за моральну шкоду. А ти ж знаєш його, мені з ним не впоратися. – Ось негідник. Думає, що великий, сильний, і все йому можна

– Борис мою картку взяв, а там усі гроші. Я навіть відпускні не встигла витратити. Витрусив усе з сумки, сказав, що це компенсація за моральну шкоду. А ти ж знаєш його, мені з ним не впоратися. – Ось негідник. Думає, що великий, сильний, і все йому можна

Надія плакала перед дверима, що тільки що зачинилися. Борис пішов вкотре, кинувши ключі прямо в Надію. Жінка ледве встигла відхилитися, але брелок все ж зачепив руку.

У двері постукали. Надя поспішила відкрити, думала що Борис просто пожартував, вкотре перевіряв її.

– Надія, а чого це Борис такий злий. Мене зачепив, я ледве на ногах втрималася. Знову пішов? Ну, і чого плакати? Знайшла золото! Якщо хочеш знати, то ти в нього не одна така. Від тебе зі сваркою, до іншої з квітами. Від неї потім із звинуваченнями, а до тебе з тортиком. Різноманітність йому потрібна. Невже ти його знову вибачиш? А я до тебе з новинами йшла. Ти ж у відпустці нічого не знаєш. Наша директриса виходить заміж та їде. У офісі перестановки. Вгадай кого хочуть призначити на її місце.

– Тебе?

– Ні. Тебе! А я відмовилася. Я в декрет піду.

– Ти чекаєш дитину? Вітаю. Це треба відзначити. Ой… – Надя знову заплакала.

– Що сталося?

– Борис мою картку взяв, а там усі гроші. Я навіть відпускні не встигла витратити. Витрусив усе з сумки, сказав, що це компенсація за моральну шкоду. А ти ж знаєш його, мені з ним не впоратися.

– Ось негідник. Думає, що великий, сильний, і все йому можна. А що це? Це він?

– Це ключі. – Надя потерла руку.

– Що ти плачеш. Карту блокуй, інакше будеш без грошей. Швидше, поки він не скористався.

– Точно. А я так розгубилася. Добре, що ти прийшла.

– Він не має інших ключів? Може, дублікат зробив? У мене сусідка коханця виставила, то він потім її квартиру виніс. Виявилось, що копію ключів зробив. Уяви які ці чоловіки.

– Не знаю. Може й є. Він загубив один комплект, довелося робити.

– Ну ось. Час змінювати життя, але спочатку замки. Зараз я все дізнаюся у тієї сусідки.

За годину майстер уже все зробив, а подруги сиділи за столом та пили чай.

– Ти його сторінку бачила в інтернеті?

– Бачила, а що там.

– Сама подивися на його статус. У пошуках щастя. А ще подивися його друзів, там Люда є. Знайшла? Знайшла щастя та посилання на його сторінку. А ще фотографії у неї. Бачиш?

– Дякую тобі, Оленко. Розплющила мені очі. Я так сиділа б і плакала, а він би квіти купував. А ти знаєш? Може й немає нікого в нього, він же завжди казав, що до мами йде.

– Яка ти наївна. Невже це не є доказом? Якщо чесно, то я до тебе ще й прийшла за цим. Ти подзвони його мамі і все дізнайся.

– А що я скажу? Він взагалі заборонив її хвилювати, у неї тиск.

– Тоді не дзвони. Де вона живе? Можна з’їздити. У, ні, це дуже далеко. А він нічого не забув?

– Щітка зубна. Він завжди її залишає. Чоловічий шампунь, капці в коридорі валяються.

– Можна кур’єром відправити. От і дізнаємося у мами він чи ні. Збирай його речі, решту я зараз влаштую. Тільки нічого не забудь.

– Збирати особливо й нема чого.

– Білизна ж брудна, напевно, залишилася. Збирай, бо ще випереш, і чоловіка назад приймеш.

– Ой, він дзвонить. Мабуть, він передумав.

– Не сподівайся. Напевно, про гроші говоритиме.

– Що в тебе з карткою? Я стою у магазині, а оплата не проходить. Мовчиш. Розумна стала. Гроші все зняла?

– У тебе є своя карта.

– Ти дружина моя!

– Поки що дружина, але розлучення вже в процесі.

– Ти нормальна? Я повернусь, відпочину у мами. Сама винна.

– У чому ж я винна? У всьому?

– Ось, ти й сама знаєш. Грошей на мою карту кинь, мої скінчилися.

– У тебе й не починалися, а я винна.

– Хто там тобі підказує? Облиш це, інакше не повернуся. І швидше.

– Що я тобі й казала, грошей йому треба. Поки ти розмовляла, я все відправила. Чекаємо на новини. Я сьогодні в тебе залишусь, Микола мій поїхав картоплю у батьків копати, а я сама не хочу залишатися. Мене не взяв. Завтра привезе від свекрухи всього. Мені так пощастило з ним. Мати в нього така класна.

За дві години Наді зателефонувала свекруха.

– Надя, я не зрозуміла, мені принесли якийсь пакунок, сказали для Бориса. Як мені його передати? – сказала Віра Іванівна.

– Навіщо йому передавати?

– Ну як же, як йому, то йому й передати треба. Він до мене не їздить, роботи багато. Може, ти знайдеш час. Там, напевно, щось важливе. Адже я йому зателефонувала, а він мовчить. Нічого мені не сказав, а я не знаю, що робити.

– Якщо принесли на вашу адресу, то нехай у вас і лежить. Я приїхати не можу, робота. Ну все, до побачення.

– Ось і новини. Він там не був, мати нічого не знає. Що я тобі й казала.

Вночі на майданчику пролунав галас. Борис намагався відчинити двері, а ключ не підходив. Почав стукати, але не відчинили. Тоді він почав дзвонити Наді на телефон.

– Настирливий. Він ще й дільничого викличе.

– Або сусіди викличуть. Треба відповісти.

– Чого галасуємо?

– Відкривай! Я живу тут.

– Вже ні, а речі шукай за пропискою. Я вже на розлучення подала.

– Мені грошей треба за таксі заплатити. Можеш подивитися у вікно, таксист поруч стоїть.

– Мене це не хвилює, я викличу дільничого. Ти їздив, ти й плати.

– Ось значить як, – у цей момент пролунав стукіт у двері. – Я зараз винесу їх. Навіщо мене соромиш?

На майданчику пролунав галас, вийшли сусіди. Після цього все стихло. Як він розплатився із таксистом Надя не знала.

– Тобі довго доведеться тримати оборону. На цей раз він швидко повернувся.

– Так грошей немає. Ні квітів, ні цукерок. І не повернувся, а лише хотів.

– А ти набагато впевненіше почала говорити. Не пустиш його назад?

– Ні.

***

Борис усіляко намагався повернутися. Тільки от нічого в нього не вийшло. Розлучили їх швидко.”

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!

Навігація записів

– Не так вже й погано… Повір, малюк, на багатьох взагалі ніхто не чекає, – Іра випадково сказала це вголос. Неголосно. Але Олексій все одно почув, хоч і не розібрав слів. – Що ти кажеш? – Запитав чоловік. – Та так, всяку нісенітницю, як завжди, – зітхнула Ірина.
– А тепер скажіть мені, Зінаїдо Петрівно, – повернулась я до неї, – скажіть при всіх, чому ви мене обмовили? Що я вам поганого зробила? За що ви так зі мною? Те, що я почула у відповідь, змінило все

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes