Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Донька не хоче, щоб я був щасливим на старості. Вимагає, щоб покинув Олю. Ще й погрожує

Донька не хоче, щоб я був щасливим на старості. Вимагає, щоб покинув Олю. Ще й погрожує

Viktor
1 Січня, 20261 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Донька не хоче, щоб я був щасливим на старості. Вимагає, щоб покинув Олю. Ще й погрожує

Я й не мріяв, що ще матиму щасливе життя на старості. Адже мені вже 64  і два роки тому померла моя дружина. До цього я з нею страшенно навозився. Та ніколи не скаржився.

З Галиною я побрався у 25 років, ми щиро кохали один одного і мріяли про велику сім’ю. Згодом народилися діти. Старша донька й молодший син. Ми багато працювали, мали гарну квартиру і дітям дали все необхідне. Потім Галя ще й до Італії поїхала на чотири роки, дуже хотіла малим з житлом допомогти. Врешті й купила кожному по однокімнатній квартирі.

Та мені було так важко без дружини. Все просив її повернутись. І ось, коли вона приїхала і ми нарешті сподівались, що будемо відпочивати й радіти життю, сталася біда. Раптово дружина почала хворіти. А врешті лікарі встановили, що в неї рак шлунку.

Я був поруч до останнього подиху, в усьому допомагав Галі та не уявляв, як житиму без неї. Та страшний день настав і вона пішла від нас. Діти підтримували мене, онуки відволікали. І я вже змирився, що доживатиму віку самий.

Та минуло кілька місяців і діти подарували мені цуцика. Вирішили, що так я матиму привід вийти з дому. І вони мали рацію. Цей песик повернув мене до життя. Але не зовсім так, як всі очікували.

Одного разу я гуляв з ним і раптом до мене підійшла жіночка:

 – Ой, а це у вас кокер-спанієль?

 – Так.

 – В мене колись теж такий був!

І ми розговорились. Її звали Оля, нещодавно пережила болісне розлучення. Як розповіла, як чоловік з неї знущався – я не повірив, що таке буває.

Відтоді ми почали товаришувати. Зустрічались щодня й просто спілкувались. Я ніяких думок і не мав, Олі ж 47 років всього було. Але однаково щиро закохався. І згодом все сталося само собою. А одного дня я прокинувся і подумав, що життя ж одне і я не знаю, що надалі буде зі мною. Чого не жити сьогоднішнім днем. І запропонував Олі переїхати до мене.

Вона відразу погодилась, але сказала, що не хоче бути просто співмешканкою, для неї було важливим розписатися. От така вона людина. Я був не проти. Та коли сказав про це донечці – вона розлютилась:

 – Чи ти геть розум втратив? З мамою на цю квартиру заробляв і якусь аферистку привів! Хочеш гуляти – на здоров’я, але ніяких штампів у паспорті, щоб не було. 

От і що мені робити далі. Оля каже, що піде, як не одружусь. А донька ще й брата свого намовила, тепер вони обидвоє мені погрожують. Кажуть, що я рідних хочу проміняти на чужу людину.

Як мені бути? Порадьте, добрі люди?

Навігація записів

– Ага, особливо після отримання спадщини, — подумала, але вголос не сказала Тетяна. Розмови з чоловіком про покупку заміського котеджу виникли після того, як дівчина отримала спадщину після загибелі своїх батьків. 
Олена мила вікна, коли пролунав дзвінок у двері. Жінка поклала тряпку у відро, вийшла в коридор. На порозі стояв її син Ігор. – О, привіт! А ти чому не попередив, що зайдеш? – здивувалася Олена. – Мамо, нам потрібна твоя допомога! – навіть не вітаючись сказав Ігор. – Щось сталося? – захвилювалася мама. – Я зайду? – Ігор пройшов на кухню, сів за стіл. – Ну, кажи! – Олена поквапила сина. – Мамо, я маю у тебе дещо попросити, – сказав Ігор, зробив театральну паузу і на одному подиху, висловив своє прохання матері. Олена вислухала сина і аж рота відкрила від почутого

Related Articles

– Татусю, я так скучив! Мама мені набридла, коли ти прийдеш?

Viktor
1 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до – Татусю, я так скучив! Мама мені набридла, коли ти прийдеш?

Ось, тримайте, — пані Наталя простягнула Марії воду. — Вибачте за таку поведінку вашого чоловіка. На жаль, великі статки часто витягують із людей найгірше. — Дякую, — Марія зробила кілька ковтків. — Я просто досі не можу усвідомити все це. Тітка Софія була такою… непублічною. — Вона була дуже передбачливою жінкою, — нотаріус дістала з папки невеликий конверт. — Це вона просила передати вам особисто. Прочитайте, коли будете наодинці. Марія вийшла з будівлі. Місто жило своїм життям: хтось поспішав на роботу, хтось гуляв із кавою. Вона сіла на лавку в сквері, де не було багато людей, і тремтячими руками розірвала конверт. Усередині був лист, написаний знайомим каліграфічним почерком

Viktor
1 Лютого, 20261 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Ось, тримайте, — пані Наталя простягнула Марії воду. — Вибачте за таку поведінку вашого чоловіка. На жаль, великі статки часто витягують із людей найгірше. — Дякую, — Марія зробила кілька ковтків. — Я просто досі не можу усвідомити все це. Тітка Софія була такою… непублічною. — Вона була дуже передбачливою жінкою, — нотаріус дістала з папки невеликий конверт. — Це вона просила передати вам особисто. Прочитайте, коли будете наодинці. Марія вийшла з будівлі. Місто жило своїм життям: хтось поспішав на роботу, хтось гуляв із кавою. Вона сіла на лавку в сквері, де не було багато людей, і тремтячими руками розірвала конверт. Усередині був лист, написаний знайомим каліграфічним почерком

– Та що ти? Я пам’ятаю, як вона гостювала у нас тиждень п’ять років тому. Те не так поставив, це не так поклав. – Слово, а чого ти кран не полагодиш? – Слово, а чого ти так голосно дивишся телевізор? – Досить! Наївся! – Слава, це жорстоко. Вона ж людина, твоя теща та моя мама. Ви ж нормально спілкувалися!

Viktor
1 Лютого, 20261 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до – Та що ти? Я пам’ятаю, як вона гостювала у нас тиждень п’ять років тому. Те не так поставив, це не так поклав. – Слово, а чого ти кран не полагодиш? – Слово, а чого ти так голосно дивишся телевізор? – Досить! Наївся! – Слава, це жорстоко. Вона ж людина, твоя теща та моя мама. Ви ж нормально спілкувалися!

Цікаве за сьогодні

  • – Татусю, я так скучив! Мама мені набридла, коли ти прийдеш?
  • Ось, тримайте, — пані Наталя простягнула Марії воду. — Вибачте за таку поведінку вашого чоловіка. На жаль, великі статки часто витягують із людей найгірше. — Дякую, — Марія зробила кілька ковтків. — Я просто досі не можу усвідомити все це. Тітка Софія була такою… непублічною. — Вона була дуже передбачливою жінкою, — нотаріус дістала з папки невеликий конверт. — Це вона просила передати вам особисто. Прочитайте, коли будете наодинці. Марія вийшла з будівлі. Місто жило своїм життям: хтось поспішав на роботу, хтось гуляв із кавою. Вона сіла на лавку в сквері, де не було багато людей, і тремтячими руками розірвала конверт. Усередині був лист, написаний знайомим каліграфічним почерком
  • – Та що ти? Я пам’ятаю, як вона гостювала у нас тиждень п’ять років тому. Те не так поставив, це не так поклав. – Слово, а чого ти кран не полагодиш? – Слово, а чого ти так голосно дивишся телевізор? – Досить! Наївся! – Слава, це жорстоко. Вона ж людина, твоя теща та моя мама. Ви ж нормально спілкувалися!
  • У Італії я познайомилася з Алехандро. Він удівець, має доньку. Анджела одразу почала називати мене мамою. А от мої сини, коли дізналися про чоловіка, то такий скандал влаштували. Тепер боюся на Великдень додому повертатися.
  • У 45 вдруге вийшла заміж. Щиро сподівалася, що Степан хороший чоловік та все у нас буде добре. Однак, вже через декілька днів знову глибоко розчарувалася. Невже в Україні нема нормальних чоловіків? Чи то я якась не така?
  • Завів коханку, бо втомився від дружини. Ну втомив цей побут, чесно! А те, як виглядала жінка – то взагалі жах. Вів подвійне життя майже 5 років. А зараз зрозумів, що жодна з них не вартувала і мізинчика! Чому жінки зараз такі… ну культурних слів не можу підібрати!
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes