Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Це ваш вибір був – народжувати. Не перекладайте свої проблеми на мене, – кричала Олена Дмитрівна

– Це ваш вибір був – народжувати. Не перекладайте свої проблеми на мене, – кричала Олена Дмитрівна

Viktor
1 Січня, 20261 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Це ваш вибір був – народжувати. Не перекладайте свої проблеми на мене, – кричала Олена Дмитрівна

Я довго не наважувалася розповісти цю історію, але, мабуть, вона типова для багатьох сімей.

Коли ми з чоловіком тільки одружилися, жили, як кажуть, душа в душу. Обоє працювали, знімали невелику квартиру, але грошей вистачало і на побут, і на відпустку раз на рік. Свекруха тоді здавалася мені цілком адекватною жінкою: приходила в гості, іноді приносила пиріжки, радила, але не лізла надто в наше життя.

Все змінилося після народження донечки. Я пішла в декрет, доходи різко скоротилися, а витрати – навпаки. Памперси, ліки, одяг, комуналка. Ігор старався, працював понаднормово, але грошей усе одно постійно бракувало.

Ми сподівалися хоча б на мінімальну допомогу від свекрухи – не грошима, то часом. Кілька разів просила Олену Дмитрівну посидіти з онукою, щоб я могла піти до лікаря чи просто перевести подих.

– Мамо, ну годинку-дві, будь ласка.

– Ні, вона в вас дуже швидка. Я за нею не встигаю. Вже не ті роки.

Мені це боліло, бо бачила, як інші бабусі гуляють з внуками, а наша – завжди “не може”.

А потім я почала помічати дивні речі. Свекруха раптом стала виглядати зовсім інакше: нові зачіски, манікюр, косметолог. То Олена Дмитрівна в салоні краси, то в кафе з подругами, то хвалиться новою сумкою.

– Звідки в неї гроші? – якось прошепотіла чоловікові. – Вона ж на звичайній пенсії.

Мене гризла підозра, але правду ми дізналися випадково. На сімейному обіді свекруха сама проговорилася:

– Та я тепер можу дозволити трохи пожити для себе.

– У якому сенсі?

– Тітка Марія залишила мені квартиру. Я її здаю. Гарні люди попалися, платять вчасно.

Я ледь не поперхнулася – квартира, оренда. І при цьому ми рахуємо кожну гривню.

Після того ми довго радилися з Ігорем і таки вирішили поговорити з Оленою Дмитрівною серйозно, без крику, спокійно.

– Мамо, – почав Ігор, – у нас зараз складний період. Може, ти могла б трохи допомогти? Хоч якусь частину з тих грошей, які маєш з оренди. Тим більше, це ж сім’я.

– А чого це маю вам допомагати? Діти повинні самі заробляти. Я все життя працювала і ніхто мені не допомагав.

– Але ж ми не просимо назавжди! У нас дитина, я в декреті!

– Це ваш вибір був – народжувати. Не перекладайте свої проблеми на мене.

Тут чоловік зірвався:

– Серйозно? Ти живеш на оренду, ходиш по салонах, а нам кажеш, що маємо “самі”?

– Не смій зі мною так розмовляти! Ви просто корисливі! Тільки гроші від мене й потрібні!

– Корисливі?! – я вже не стримувала сліз. – А ви не егоїстка? Навіть з онукою посидіти не хочете!

– Бо я не нянька! Хочу пожити для себе!

Скандал був страшний. Сусіди, напевно, все чули. Ми пішли, грюкнувши дверима. З того дня стосунки стали крижаними. Свекруха ображена, ми – розчаровані.

Не знаю, хто тут правий. Можливо, Олена Дмитрівна й справді має право жити для себе. Але гіркота від того, що в найважчий момент сім’я залишилася без підтримки, нікуди не зникає. І найболючіше – пояснити це колись нашій доньці.

Що порадите?

Навігація записів

— А мені особливо й розповідати про себе нічого. Звичайна біографія ботаніка в школі, інституті. А тепер робота… Досі холостяк. Друзі вважають мене нетовариським. А ось тут з Вами… мені так легко. Сам собі дивуюся. Обидва замовкли. Їм стало сумно від того, що швидкий поїзд скорочує години їх випадкового і щасливого спілкування.
А ще татовий друг дядько Микола просто мріє, щоб Таня вийшла заміж за його сина Андрія. І тато теж за, та й Андрію вона схоже подобається, і якщо Таня повернеться, вони до неї знову вчепляться із цим заміжжям, а вона поки що заміж не збирається! – То в чому річ, Таня? Я зараз батька покличу, нехай він сам з тобою розмовляє, – мамин голос став суворішим, вона звикла, що дочка слухається, а тут раптом Таня таке каже.

Related Articles

– Татусю, я так скучив! Мама мені набридла, коли ти прийдеш?

Viktor
1 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до – Татусю, я так скучив! Мама мені набридла, коли ти прийдеш?

Ось, тримайте, — пані Наталя простягнула Марії воду. — Вибачте за таку поведінку вашого чоловіка. На жаль, великі статки часто витягують із людей найгірше. — Дякую, — Марія зробила кілька ковтків. — Я просто досі не можу усвідомити все це. Тітка Софія була такою… непублічною. — Вона була дуже передбачливою жінкою, — нотаріус дістала з папки невеликий конверт. — Це вона просила передати вам особисто. Прочитайте, коли будете наодинці. Марія вийшла з будівлі. Місто жило своїм життям: хтось поспішав на роботу, хтось гуляв із кавою. Вона сіла на лавку в сквері, де не було багато людей, і тремтячими руками розірвала конверт. Усередині був лист, написаний знайомим каліграфічним почерком

Viktor
1 Лютого, 20261 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Ось, тримайте, — пані Наталя простягнула Марії воду. — Вибачте за таку поведінку вашого чоловіка. На жаль, великі статки часто витягують із людей найгірше. — Дякую, — Марія зробила кілька ковтків. — Я просто досі не можу усвідомити все це. Тітка Софія була такою… непублічною. — Вона була дуже передбачливою жінкою, — нотаріус дістала з папки невеликий конверт. — Це вона просила передати вам особисто. Прочитайте, коли будете наодинці. Марія вийшла з будівлі. Місто жило своїм життям: хтось поспішав на роботу, хтось гуляв із кавою. Вона сіла на лавку в сквері, де не було багато людей, і тремтячими руками розірвала конверт. Усередині був лист, написаний знайомим каліграфічним почерком

– Та що ти? Я пам’ятаю, як вона гостювала у нас тиждень п’ять років тому. Те не так поставив, це не так поклав. – Слово, а чого ти кран не полагодиш? – Слово, а чого ти так голосно дивишся телевізор? – Досить! Наївся! – Слава, це жорстоко. Вона ж людина, твоя теща та моя мама. Ви ж нормально спілкувалися!

Viktor
1 Лютого, 20261 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до – Та що ти? Я пам’ятаю, як вона гостювала у нас тиждень п’ять років тому. Те не так поставив, це не так поклав. – Слово, а чого ти кран не полагодиш? – Слово, а чого ти так голосно дивишся телевізор? – Досить! Наївся! – Слава, це жорстоко. Вона ж людина, твоя теща та моя мама. Ви ж нормально спілкувалися!

Цікаве за сьогодні

  • – Татусю, я так скучив! Мама мені набридла, коли ти прийдеш?
  • Ось, тримайте, — пані Наталя простягнула Марії воду. — Вибачте за таку поведінку вашого чоловіка. На жаль, великі статки часто витягують із людей найгірше. — Дякую, — Марія зробила кілька ковтків. — Я просто досі не можу усвідомити все це. Тітка Софія була такою… непублічною. — Вона була дуже передбачливою жінкою, — нотаріус дістала з папки невеликий конверт. — Це вона просила передати вам особисто. Прочитайте, коли будете наодинці. Марія вийшла з будівлі. Місто жило своїм життям: хтось поспішав на роботу, хтось гуляв із кавою. Вона сіла на лавку в сквері, де не було багато людей, і тремтячими руками розірвала конверт. Усередині був лист, написаний знайомим каліграфічним почерком
  • – Та що ти? Я пам’ятаю, як вона гостювала у нас тиждень п’ять років тому. Те не так поставив, це не так поклав. – Слово, а чого ти кран не полагодиш? – Слово, а чого ти так голосно дивишся телевізор? – Досить! Наївся! – Слава, це жорстоко. Вона ж людина, твоя теща та моя мама. Ви ж нормально спілкувалися!
  • У Італії я познайомилася з Алехандро. Він удівець, має доньку. Анджела одразу почала називати мене мамою. А от мої сини, коли дізналися про чоловіка, то такий скандал влаштували. Тепер боюся на Великдень додому повертатися.
  • У 45 вдруге вийшла заміж. Щиро сподівалася, що Степан хороший чоловік та все у нас буде добре. Однак, вже через декілька днів знову глибоко розчарувалася. Невже в Україні нема нормальних чоловіків? Чи то я якась не така?
  • Завів коханку, бо втомився від дружини. Ну втомив цей побут, чесно! А те, як виглядала жінка – то взагалі жах. Вів подвійне життя майже 5 років. А зараз зрозумів, що жодна з них не вартувала і мізинчика! Чому жінки зараз такі… ну культурних слів не можу підібрати!
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes