Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Чому це твоя мама про нас тільки зараз згадала? А де вона була, як Сашуня народилася? Чомусь до цього випадку не цікавилася справами онучки!

– Чому це твоя мама про нас тільки зараз згадала? А де вона була, як Сашуня народилася? Чомусь до цього випадку не цікавилася справами онучки!

Viktor
29 Грудня, 202529 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Чому це твоя мама про нас тільки зараз згадала? А де вона була, як Сашуня народилася? Чомусь до цього випадку не цікавилася справами онучки!

У моєї мами великий двоповерховий будинок. І вона не була проти, аби ми з чоловіком переїхали жити. Навіть ремонт зробила на 2 поверсі та окремий вихід.

Після весілля я завагітніла та народила донечку Олександру. І моя мама нам дуже допомагала, постійно няньчилася з Сашунею, брала її на прогулянку:

– Ти поспи, дитино. Тобі треба набратися сил. А я поки малечу поняньчу.

А от свекруху, Ольгу Борисівну, ніяк наші справи не цікавили.

Наче от вона знала, що ми під крилом у моєї мами і не треба за нас хвилюватися. Але пані Ольга навіть не питала, як онучка Сашуня.

– Так ви хоча б приїхали до нас на вихідні, з малюком побачилися.

– Та вона ще мала, тільки кричить, спить і їсть. І чого я буду їхати? Тим паче, твоя мама збоку он живе та може допомогти.

Я вже і сама якось змирилася з думкою, що ми у свекрухи на останньому місці. Однак, десь місяць тому поведінка пані Ольги змінилася.

То почала нам телефонувати з села, гостинці передавала автобусом, раз навіть скинула 500 гривень на подарунок онучці.

А от виявилося, що молодший брат мого Мирона, Юрко, скоро женитися буде. Бо його “нєвєста” вагітна. З тою дівчиною він зустрічався десь 6 чи 7 місяців. Ну і от вона залетіла

Квартирка у свекрухи невеличка, 2 манюсінькі кімнатки з звичайним ремонтом. І от пані Ольга хоче віддати ту квартиру Юркові. 

– А де вона житиме?

– Як де? У нас.

– Тобто у нас? Не забувай, що це будинок моєї мами, ти з нею навіть не порадився. Куди ми твою маму помістимо?

– Та щось придумаємо. Може я взагалі потім візьму кредит та куплю мамі однушку.

– Ти? А чому не брат? То ж через нього твоя мама залишається по суті без даху над головою!

На наші крики прийшла моя мама:

– Що тут у вас трапилося? 

– А в наші родині скоро поповнення буде – свекруха переїде!

– Дуже “чудова” новина. А мене ніхто попередити не хотів? Я нічого не маю проти свахи, але от вона вам ні копійки не давала. Навіть до онучки не приїздила. А зараз хоче тут жити?

Чоловік на нас дуже образився та вже декілька днів не розмовляє. Щось бубонить під носа, типу його тут, як мужика не поважають. Але я не можу командувати в чужому будинку!

І чому свекруха згадала про нас саме тоді, коли може опинитися без даху над головою?

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!

Навігація записів

Дівчина машинально приклала руки до чашки гарячого чаю. Тепло поступово розтікалося тілом, і від цього ставало набагато спокійніше. Тетяна почала вивчати жінку, що сиділа навпроти. Вона точно була років на п’ять за неї старша, приблизно ровесниця Іллі. Валентина була одягнена зі смаком, трималася впевнено, але при цьому теж помітно нервувала.
– Тату, ти що, кота завів? – здивувалася дочка Людмила, яка приїхала на вихідні

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes