Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Чому це твоя мама про нас тільки зараз згадала? А де вона була, як Сашуня народилася? Чомусь до цього випадку не цікавилася справами онучки!

– Чому це твоя мама про нас тільки зараз згадала? А де вона була, як Сашуня народилася? Чомусь до цього випадку не цікавилася справами онучки!

Viktor
29 Грудня, 202529 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Чому це твоя мама про нас тільки зараз згадала? А де вона була, як Сашуня народилася? Чомусь до цього випадку не цікавилася справами онучки!

У моєї мами великий двоповерховий будинок. І вона не була проти, аби ми з чоловіком переїхали жити. Навіть ремонт зробила на 2 поверсі та окремий вихід.

Після весілля я завагітніла та народила донечку Олександру. І моя мама нам дуже допомагала, постійно няньчилася з Сашунею, брала її на прогулянку:

– Ти поспи, дитино. Тобі треба набратися сил. А я поки малечу поняньчу.

А от свекруху, Ольгу Борисівну, ніяк наші справи не цікавили.

Наче от вона знала, що ми під крилом у моєї мами і не треба за нас хвилюватися. Але пані Ольга навіть не питала, як онучка Сашуня.

– Так ви хоча б приїхали до нас на вихідні, з малюком побачилися.

– Та вона ще мала, тільки кричить, спить і їсть. І чого я буду їхати? Тим паче, твоя мама збоку он живе та може допомогти.

Я вже і сама якось змирилася з думкою, що ми у свекрухи на останньому місці. Однак, десь місяць тому поведінка пані Ольги змінилася.

То почала нам телефонувати з села, гостинці передавала автобусом, раз навіть скинула 500 гривень на подарунок онучці.

А от виявилося, що молодший брат мого Мирона, Юрко, скоро женитися буде. Бо його “нєвєста” вагітна. З тою дівчиною він зустрічався десь 6 чи 7 місяців. Ну і от вона залетіла

Квартирка у свекрухи невеличка, 2 манюсінькі кімнатки з звичайним ремонтом. І от пані Ольга хоче віддати ту квартиру Юркові. 

– А де вона житиме?

– Як де? У нас.

– Тобто у нас? Не забувай, що це будинок моєї мами, ти з нею навіть не порадився. Куди ми твою маму помістимо?

– Та щось придумаємо. Може я взагалі потім візьму кредит та куплю мамі однушку.

– Ти? А чому не брат? То ж через нього твоя мама залишається по суті без даху над головою!

На наші крики прийшла моя мама:

– Що тут у вас трапилося? 

– А в наші родині скоро поповнення буде – свекруха переїде!

– Дуже “чудова” новина. А мене ніхто попередити не хотів? Я нічого не маю проти свахи, але от вона вам ні копійки не давала. Навіть до онучки не приїздила. А зараз хоче тут жити?

Чоловік на нас дуже образився та вже декілька днів не розмовляє. Щось бубонить під носа, типу його тут, як мужика не поважають. Але я не можу командувати в чужому будинку!

І чому свекруха згадала про нас саме тоді, коли може опинитися без даху над головою?

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!

Навігація записів

Дівчина машинально приклала руки до чашки гарячого чаю. Тепло поступово розтікалося тілом, і від цього ставало набагато спокійніше. Тетяна почала вивчати жінку, що сиділа навпроти. Вона точно була років на п’ять за неї старша, приблизно ровесниця Іллі. Валентина була одягнена зі смаком, трималася впевнено, але при цьому теж помітно нервувала.
– Тату, ти що, кота завів? – здивувалася дочка Людмила, яка приїхала на вихідні

Related Articles

– Татусю, я так скучив! Мама мені набридла, коли ти прийдеш?

Viktor
1 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до – Татусю, я так скучив! Мама мені набридла, коли ти прийдеш?

Ось, тримайте, — пані Наталя простягнула Марії воду. — Вибачте за таку поведінку вашого чоловіка. На жаль, великі статки часто витягують із людей найгірше. — Дякую, — Марія зробила кілька ковтків. — Я просто досі не можу усвідомити все це. Тітка Софія була такою… непублічною. — Вона була дуже передбачливою жінкою, — нотаріус дістала з папки невеликий конверт. — Це вона просила передати вам особисто. Прочитайте, коли будете наодинці. Марія вийшла з будівлі. Місто жило своїм життям: хтось поспішав на роботу, хтось гуляв із кавою. Вона сіла на лавку в сквері, де не було багато людей, і тремтячими руками розірвала конверт. Усередині був лист, написаний знайомим каліграфічним почерком

Viktor
1 Лютого, 20261 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Ось, тримайте, — пані Наталя простягнула Марії воду. — Вибачте за таку поведінку вашого чоловіка. На жаль, великі статки часто витягують із людей найгірше. — Дякую, — Марія зробила кілька ковтків. — Я просто досі не можу усвідомити все це. Тітка Софія була такою… непублічною. — Вона була дуже передбачливою жінкою, — нотаріус дістала з папки невеликий конверт. — Це вона просила передати вам особисто. Прочитайте, коли будете наодинці. Марія вийшла з будівлі. Місто жило своїм життям: хтось поспішав на роботу, хтось гуляв із кавою. Вона сіла на лавку в сквері, де не було багато людей, і тремтячими руками розірвала конверт. Усередині був лист, написаний знайомим каліграфічним почерком

– Та що ти? Я пам’ятаю, як вона гостювала у нас тиждень п’ять років тому. Те не так поставив, це не так поклав. – Слово, а чого ти кран не полагодиш? – Слово, а чого ти так голосно дивишся телевізор? – Досить! Наївся! – Слава, це жорстоко. Вона ж людина, твоя теща та моя мама. Ви ж нормально спілкувалися!

Viktor
1 Лютого, 20261 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до – Та що ти? Я пам’ятаю, як вона гостювала у нас тиждень п’ять років тому. Те не так поставив, це не так поклав. – Слово, а чого ти кран не полагодиш? – Слово, а чого ти так голосно дивишся телевізор? – Досить! Наївся! – Слава, це жорстоко. Вона ж людина, твоя теща та моя мама. Ви ж нормально спілкувалися!

Цікаве за сьогодні

  • – Татусю, я так скучив! Мама мені набридла, коли ти прийдеш?
  • Ось, тримайте, — пані Наталя простягнула Марії воду. — Вибачте за таку поведінку вашого чоловіка. На жаль, великі статки часто витягують із людей найгірше. — Дякую, — Марія зробила кілька ковтків. — Я просто досі не можу усвідомити все це. Тітка Софія була такою… непублічною. — Вона була дуже передбачливою жінкою, — нотаріус дістала з папки невеликий конверт. — Це вона просила передати вам особисто. Прочитайте, коли будете наодинці. Марія вийшла з будівлі. Місто жило своїм життям: хтось поспішав на роботу, хтось гуляв із кавою. Вона сіла на лавку в сквері, де не було багато людей, і тремтячими руками розірвала конверт. Усередині був лист, написаний знайомим каліграфічним почерком
  • – Та що ти? Я пам’ятаю, як вона гостювала у нас тиждень п’ять років тому. Те не так поставив, це не так поклав. – Слово, а чого ти кран не полагодиш? – Слово, а чого ти так голосно дивишся телевізор? – Досить! Наївся! – Слава, це жорстоко. Вона ж людина, твоя теща та моя мама. Ви ж нормально спілкувалися!
  • У Італії я познайомилася з Алехандро. Він удівець, має доньку. Анджела одразу почала називати мене мамою. А от мої сини, коли дізналися про чоловіка, то такий скандал влаштували. Тепер боюся на Великдень додому повертатися.
  • У 45 вдруге вийшла заміж. Щиро сподівалася, що Степан хороший чоловік та все у нас буде добре. Однак, вже через декілька днів знову глибоко розчарувалася. Невже в Україні нема нормальних чоловіків? Чи то я якась не така?
  • Завів коханку, бо втомився від дружини. Ну втомив цей побут, чесно! А те, як виглядала жінка – то взагалі жах. Вів подвійне життя майже 5 років. А зараз зрозумів, що жодна з них не вартувала і мізинчика! Чому жінки зараз такі… ну культурних слів не можу підібрати!
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes