“Це все через тебе. Я б міг зараз директором стати, просто вдома сидіти та гроші лопатою гребти. Але ж ні, ти все зіпсувала!” – бубонить чоловік під носа, гонорово забирає подушку з ковдрою та йде спати в іншу кімнату. 

Цю пісеньку від Андрія я вже чую місяць. Чесно, вже настільки набридло, що у всіх бідах він звинувачує мене.

Все почалося ще давно, коли ми тільки зустрічалися. То я захотіла на день народження букет квітів та чоловік купив. Але потім слухала “стільки грошей викинув на той віник, краще б додому продуктів купив!”

Весілля ми робили з розмахом. Моя мама заробітчанка, тому взяла на себе більшу частину витрат – ресторан, сукня, оператор, декорації та ще привезла з Італії гостинці до фуршету.

Андрій заплатив якусь незначну суму. Але наступного дня я знову почула докори:

– Я стільки грошей викинув просто за 1 день! Так треба було тобі то весілля робити? Могли б просто в ресторані посидіти з родичами і все!

Мене така скупість чоловіка дуже обурювала. Нащо взагалі жаліти гроші? Ми ж дійсно на дурниці їх не витрачаємо. Житло в нас вже було, з ремонтом нормальним.

І от декілька місяців тому Андрій прийшов до мене з дуже дивною пропозицією:

– Кум Валєра хоче бізнес зробити. У нього гараж, він машини ремонтує, але там місця не вистачає. А до нього всі мужики з району приходять! 

– І що мені до твого Валєри? Я чула, як його жінка говорить про роботу. Щовечора собі в тому гаражі горілку пʼє з сусідами.

– Валєра хоче СТО відкрити і пропонує мені вкластися в бізнес. Типу я буду його партнером, половину прибутку буде мені йти. Лиш треба 80 тисяч дати.

Звісно, тоді ми мали ці заощадження. Однак, я розраховувала, що гроші ми витратимо на дитину – купимо коляску, ліжечко, іграшки, зробимо невеличкий ремонт у спальні. Адже тоді я була на 8 місяці, от-от мала вже народжувати.

А тут на тобі – 80 тисяч на якийсь бізнес!

– А яка гарантія, що Валєра ті гроші собі не забере? Яка гарантія, що бізнес розкрутиться? В тебе дитина скоро буде, а ти про якісь дурниці думаєш.

– Так, діло ризиковане, але ми будемо потім мати багато грошей!

– Ні я проти. Хочеш – то бери кредит або ж у родичів позичай. Але ті гроші не смій чіпати, то на дитину.

Я ще й подзвонила свекрусі та попередила про таку ідею Андрія. Пані Марія мене підтримала і ні копійки синові не дала. Та і хто просто так зможе дати на руки 80 тисяч? Зараз це чимала сума.

От Андрій розлютився “Ти просто не хочеш, аби я став бізнесменом”. Та з нього такий бізнесмен, як з мене балерина!

І минулого місяця новина – бізнес його кума помалу розкрутився. Валєра взяв 3 кредити та навіть своє авто продав, щоб відкрити СТО. Хоча жінка його жаліється, що чоловік з ранку до ночі пропадає на тому “бізнесі”, приходить з перегаром. Грошей не так багато, бо вся виручка йде на оплату майстрам та на погашення кредиту.

Але Андрій зреагував взагалі інакше:

– От бачиш, а я тобі казав! Валєри бізнес у гору пішов, я б міг зараз бути там директором.

– Але зараз майже вся виручка йде на ті кредити.

– І що? Але СТО відкрив. От бачиш, я ж тобі казав! Дарма тебе послухав, такий шанс втратив!

Ну вже місяць чую ті нарікання. Тепер Андрій зі мною навіть спати не хоче, ночує на дивані у вітальні.

Але не розумію, в чому моя провина? Хіба чоловік не розумів, що вкладатися в такий “бізнес”- то дуже ризиковано. От уявіть, якби ми просто ті 80 тисяч профукали на якусь дурню. На які б гроші ми дитину утримували?