Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – То он чого ти до Німеччини поїхала? А я думав, що й справді заради мене! – Син образився на мене, лише тому, що вперше за багато років я про себе подбала

– То он чого ти до Німеччини поїхала? А я думав, що й справді заради мене! – Син образився на мене, лише тому, що вперше за багато років я про себе подбала

Viktor
26 Грудня, 202526 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до – То он чого ти до Німеччини поїхала? А я думав, що й справді заради мене! – Син образився на мене, лише тому, що вперше за багато років я про себе подбала

Ніколи я не мріяла про життя заробітчанки, та доля мене примусила. Жили ми дуже бідно, чоловік випивав і в карти грав. Заліз у страшні борги, нам вже погрожувати почали. А синові тоді було всього 14 років. Такий вік, що батька мають слідкувати за поведінкою дитини. Та я не могла, мусила поїхати до Німеччини, аби борги віддати та синові на майбутнє заробити.

Та Ігор сприйняв цю новину погано, образився на мене, хоча я пояснювала, що мушу заради нього. Згодом наче ситуація покращилась. За кілька років я повернула гроші та почала висилати своєму братові. Чоловікові гроші довіряти не могла, адже боялась, що він їх програє. Це його образило і ми страшенно посварились.

 – Я змінився, чого ти мені не довіряєш?

 – Якби не твої борги – я б не їхала нікуди!

Я не поспішала розлучатись, все сподівалась, що повернусь згодом і ми все почнемо з чистого листа. Згодом Ігор поїхав на навчання, а тоді я й квартиру йому купила. І так сталося, що згодом я збагнула, що не хочу жити, як раніше і вже не зможу все налагодити з чоловіком. Тоді в моєму житті з’явився Макс. Німець шведського походження. Він не був схожим на місцевих. Добрий, щирий і відкритий. Якийсь час я не наважувалась на стосунки, та згодом подумала, що життя всього одне. Утім приховувала це від усіх. 

Та цьогоріч Макс покликав мене до своїх родичів до Швеції на Різдво. І я погодилась. Та довелось своїм подзвонити і сказати, що в Україну я не приїду. 

Тож ми поїхали і я не знаю, як це сталось, та син мені раптом подзвонив і сказав:

 – То ти до Німеччини не заради мене поїхала, а чоловіка вирішила шукати?

 – Ти про що?

 – Я все знаю, я фото бачив в інтернеті, ти в Швеції з якимось чоловіком обіймаєшся. Як ти могла? Проміняти нас на нього?

 – Сину, я нікого не міняла. Просто так сталося. Я цього зовсім не планувала, зрозумій!

 – То кидай все і їдь додому до батька! Бо інакше я тебе знати не хочу.

Як гірко я плакала після цих слів сина. Вперше за багато років я відчула, що таке жіноче щастя, як це, коли тебе цінують і люблять. А тут таке. Мені дуже страшно втратити сина. Та як йому пояснити, що не все так, як він бачить? Невже заради Ігоря, мені доведеться відмовитись від щастя?

Навігація записів

– Тітко Маріє, привіт, а можна мені ключ. Я свій, напевно, загубила. – Ключ? Так ви начебто ще ввечері приїхали. Пізно було, та я бачила твого чоловіка. На обличчя у мене пам’ять хороша,- він це – та й зір не підводив ще. Тебе, звичайно, не помітила. Хіба ти не з ними? – З ними? Ні. А їх багато? Я ще не дійшла до хати. Павло на рибалку поїхав.
– Тобі зовсім брата не шкода? Йдеться про твоїх племінників! – Я не могла повірити, що Катя такою стала і не думала, що вчинить так підло

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes