Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Я була шокована, коли побачила, що подарував Педро дітям та родичам. Ото називається привезла кавалера познайомитися з рідними. Тепер так соромно всім в очі дивитися, бо що ще подумають лихого про Петро?

Я була шокована, коли побачила, що подарував Педро дітям та родичам. Ото називається привезла кавалера познайомитися з рідними. Тепер так соромно всім в очі дивитися, бо що ще подумають лихого про Петро?

Viktor
21 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Я була шокована, коли побачила, що подарував Педро дітям та родичам. Ото називається привезла кавалера познайомитися з рідними. Тепер так соромно всім в очі дивитися, бо що ще подумають лихого про Петро?

Я працюю в Португалії вже добрих 10 років. Поїхала сюди на заробітки, бо зрозуміла, що в Україні мізерна зарплата. Тоді долар шалено підскочив, продукти та одяг подорожчали, а зарплату ніяк не підіймали.

На щастя, мені пощастило одразу знайти гарну роботу – доглядала літню сеньйору. Добре, що та жіночка трішки знала англійську та російську, могла пояснити, що хоче. Та і з часом я сама добре вивчила португальську.

В Україні в мене залишилася донька. Олені тоді вже було 18 років, вона навчалася в університеті. Я розуміла, що донька вже доросла і може подбати про себе. Але часто їй висилала продукти та гроші, хоча вона мала гарну стипендію.

Так минув час, донька вийшла заміж. Я віддала молодятам свою квартиру, оплатила в ній ремонт. Ще коли перший онук народився, то я привезла з Португалії аж 2 валізи одягу для малюка і дала пару тисяч євро.

Однак, ніколи не думала, що мені в Португалії доведеться зустріти нового чоловіка. З Педро познайомилася випадково – він приїхав до сеньйори на свята, виявився якимось далеким родичем. І з першого дня знайомства постійно засипав мене компліментами, запрошував на побачення, дарував дуже дорогі подарунки. Мені якось було соромно, ну бо що люди про мене подумають? Дурна баба, крутить роман з іноземцем!

– Мамо, ну хіба ти не заслуговуєш на щастя? Стільки років працювала, тепер час про кохання подумати.

– Доню, та люди з мене насміхатимуться, коли додому приїду

– Навпаки! Ти уявляєш, як заздритимуть? Що ти маєш такого багатого кавалера!

Педро, до речі, мав декілька кораблів та яхт, які здавав в оренду. І прибуток був чималий. Повірте, краще заради спокою не переводити ті євро в гривні, бо очі на лоба вилізуть.Тим паче, коханий не жалів грошей на мене. Купив дорогий телефон айфон, тричі на тиждень ми вечеряли у гарних ресторанах. Навіть шубку мені купив на зиму, хоча тут дуже тепло.

І от декілька днів тому я приїхала до України на свята. То ж скоро Різдво та Новий Рік, потрібно готуватися. Педро, до речі, сам напросився у гості. Дуже йому кортіло познайомитися з моєю донькою, зятем, поняньчитися з онуками.

Для рідних я накупила повну валізу гостинців – солодощі, крупи, сири, вина, різні сорти м’яса та ковбас до столу.

Олена приготувала борщик, наліпила вареників, навіть сама хліба спекла. Хотіла так нагодувати Педро нашими традиційними стравами.

Але тоді сталося просто шокуюче. Педро дістав з гаманця тільки 50 євро і дав Олені, натякнув, що то на подарунок для онуків. У мене аж дар мови пропав, донька і зять так само були в шоці. Тільки Педро посміхався на всі 32 зуби і наминав борщ.

– Мамо, ну я все розумію, але 50 євро? Що я на ці гроші дітям куплю? Навіть на комбінезон для молодшого не вистачить.

– Олено, я сама не знаю, що на Педро найшло. Він ніколи таким скупердяєм не був…

– Дивися, мамо, аби ти потім не плакала через такого жлоба!

Тепер не знаю, як натякнути коханому, що 50 євро на подарунок – то як дати 5 гривень, мала сума. І він сам нічого з Португалії не привіз, я на свої гроші купила продукти та одяг рідним. 

І що мені далі робити? Може, моя Олена дійсно має рацію та Педро просто жаліє гроші на онуків? 

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!

Навігація записів

Рівненщина перебувала під вoрoжою aтакою цієї ночі: перші дeталі
– Тітка Ганна, мабуть, розраховує на мішок картоплі! Дядечко був людиною щедрою, може, пощастить! – Насміхалися родичі в кабінеті нотаріуса. А невдовзі плакали…

Related Articles

Світланко, ну вона ж рідна людина. Їй важко, самій не витягнути таку суму щомісяця. Ми ж родина, маємо підтримувати одне одного, — голос Павла звучав тихо, але в ньому відчувалися нотки маніпуляції, які він навчився використовувати за роки їхнього спільного життя. — Родина — це ти і я, Павле. А твоя мама — доросла жінка, яка сама прийняла рішення купувати той величезний будинок у передмісті, не порадившись із нами. Чому тепер ми повинні обмежувати себе в усьому?

Viktor
5 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Світланко, ну вона ж рідна людина. Їй важко, самій не витягнути таку суму щомісяця. Ми ж родина, маємо підтримувати одне одного, — голос Павла звучав тихо, але в ньому відчувалися нотки маніпуляції, які він навчився використовувати за роки їхнього спільного життя. — Родина — це ти і я, Павле. А твоя мама — доросла жінка, яка сама прийняла рішення купувати той величезний будинок у передмісті, не порадившись із нами. Чому тепер ми повинні обмежувати себе в усьому?

Якби ж вона по-людськи пояснила, що чекає нас раніше і розраховує на поміч — ми б прийшли. А так усе виглядало як підступна пастка. І я в неї втрапила обома ногами. Але це були ще квіточки. Свекруха, гордо розправивши плечі, завела свою улюблену платівку — про те, яка вона незамінна бджілка і на роботі, і вдома.

Viktor
5 Травня, 20265 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Якби ж вона по-людськи пояснила, що чекає нас раніше і розраховує на поміч — ми б прийшли. А так усе виглядало як підступна пастка. І я в неї втрапила обома ногами. Але це були ще квіточки. Свекруха, гордо розправивши плечі, завела свою улюблену платівку — про те, яка вона незамінна бджілка і на роботі, і вдома.

— Мамо, ми завтра їдемо до Європи. Я вже продала твою дачу біля моря і татову машину.. А потім додала таким рівним голосом, ніби йшлося про старий сервант:— Я залишу тобі тридцять відсотків. На якийсь час вистачить.Я лише усміхнулася.— Розумію… — Але ти забула одну річ.

Viktor
5 Травня, 20265 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Мамо, ми завтра їдемо до Європи. Я вже продала твою дачу біля моря і татову машину.. А потім додала таким рівним голосом, ніби йшлося про старий сервант:— Я залишу тобі тридцять відсотків. На якийсь час вистачить.Я лише усміхнулася.— Розумію… — Але ти забула одну річ.

Цікаве за сьогодні

  • Світланко, ну вона ж рідна людина. Їй важко, самій не витягнути таку суму щомісяця. Ми ж родина, маємо підтримувати одне одного, — голос Павла звучав тихо, але в ньому відчувалися нотки маніпуляції, які він навчився використовувати за роки їхнього спільного життя. — Родина — це ти і я, Павле. А твоя мама — доросла жінка, яка сама прийняла рішення купувати той величезний будинок у передмісті, не порадившись із нами. Чому тепер ми повинні обмежувати себе в усьому?
  • Якби ж вона по-людськи пояснила, що чекає нас раніше і розраховує на поміч — ми б прийшли. А так усе виглядало як підступна пастка. І я в неї втрапила обома ногами. Але це були ще квіточки. Свекруха, гордо розправивши плечі, завела свою улюблену платівку — про те, яка вона незамінна бджілка і на роботі, і вдома.
  • — Мамо, ми завтра їдемо до Європи. Я вже продала твою дачу біля моря і татову машину.. А потім додала таким рівним голосом, ніби йшлося про старий сервант:— Я залишу тобі тридцять відсотків. На якийсь час вистачить.Я лише усміхнулася.— Розумію… — Але ти забула одну річ.
  • Максим розцінив моє мовчання по-своєму. Він вирішив, що я пригнічена його пишністю. Він нахилився вперед, обдавши мене хвилею важкого, задушливого парфуму, і з переможною усмішкою вимовив ту саму фразу…
  • Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам!
  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes