Моя двоюрідна сестра була вагітна третьою дитиною, коли від неї пішов чоловік. Так вийшло, що тоді я якраз продавала своє друге авто і, на жаль, про це дізналися мої родичі. Спершу мені зателефонувала бабуся та почала довго розповідати про становище сестри та її нелегку долю. Після довгої розмови я збагнула, що моя бабця натякає на те, щоб я віддала гроші сестрі. Однак, я й не могла уявити, що насправді від мене хотіли родичі. 

З самого дитинства, скільки себе пам’ятаю, вся родина порівнювала мене з двоюрідною сестрою. Мовляв, вона приклад для наслідування і мені потрібно рівнятися на неї. Це почало настільки дратувати, що я не могла навіть її ім’я чути. Не те, що бачити. 

– Оля такою розумницею у нас виросла! Щороку отримувала багато грамот та похвальних листів, навчається на відмінно. Не те, що ти – казала колись бабуся – навіть четвірку з математики не можеш виправити, що вже й про інші предмети казати

– Оленька така роботяща! Нещодавно тітка Ганна мене пригостила пиріжками, які донька сама спекла. А тобі постійно потрібно нагадувати, щоб ти посуд помила – по дому майже ніколи не допомагає. – нахвалює сестру моя мама.

– Знаю, що Ольга поступила на економічний факультет, стає майбутнім економістом. Це чудова та високооплачувана професія, в майбутньому будуть великі перспективи. А ти ким будеш? Журналістом? Що та робота дасть, окрім нещасних копійок? Будеш жити від зарплати до зарплати – докоряв мій тато. 

З часом ми закінчили навчання. Я влаштувалася у місцеву новинну газету, а Оля влаштувалася офіс-менеджером у якусь компанію. 

– Глянь на Ольгу. От у неї дійсно хороша робота, справи з важливими документами вирішує. А ти бігаєш з одного місця на інше, а зарплата у тебе як кіт наплакав! – заздрісно якось сказала моя мама.

Я не витримала такого натиску зі сторони рідних батьків. Вирішила переїхати від них та у 23 роки купила квартиру. Хоча і в кредит, але зате буду жити сама і ніхто не докучатиме одами похвали про сестру. 

Згодом, я собі придбала машину. Кредит за квартиру старалася оплачувати вчасно, щоб боргів не назбиралося. Авто, щоправда, було не новенькою іномаркою з салону, однак я вже стала незалежно та самостійною. 

Далі мене підвищили на роботі, я почала їздити закордон у відрядження, заодно додатково підпрацьовувала у масштабних видавництвах країни. Однак щоразу, коли я приїжджала у гості до батьків, чула тільки про Ольгу, немов її життя – цікавий серіал.

Її батьки за участі бабусі купили квартиру Олі, щоб та мала своє житло. У 25 вона вийшла заміж, одразу завагітніла. Після весілля її фірма збанкрутувала і вона залишилася без роботи. Але її це не цікавило, адже вона скоро вже стане мамою і в неї будуть інші клопоти. 

– Ось Олечка правильний шлях обрала. У свої роки вже і кар’єру зробила, і до материнства готується. А ти що встигла зробити? – щоразу вислуховувала я від всієї родини – Так і зовсім самотньою можна залишитися. А хто тобі в старості склянку води до ліжка принесе? Дивися, бо так й залишишся до кінця життя сама, раз така сильна та незалежна. 

Після народження первістка, сестра знову завагітніла. Тоді бабуся тихцем, без мого відома, переписала на неї свою двокімнатну квартиру. Вирішила так “помінятися”, адже рідна онука, та і другим правнуком вагітна. 

Через рік Ольгу залишив чоловік, коли та була вагітна третьою дитиною. Жінка у свої 32 роки  не працювала, бо постійно доглядала за дітьми. Жили вони на дитячі виплати та аліменти. Але цих грошей ледь-ледь вистачало на проживання. 

В той час я вже виплатила весь кредит за квартиру та придбала нову машину – на цей раз вже іномарку останньої моделі. 

– Онуко, послухай. Я ж чула, що ти свою першу машину вирішила продати, правда ж? Та можливо, що краще ти віддала ту машину своїй сестрі, їй потрібніше. Ти ж в змозі собі ще таких машин хоч цілий автопарк купити – одного разу почула я від бабусі 

Спершу я подумала, що вона не серйозно. Чому я зобов’язана просто так віддати комусь своє авто? Навіть, якщо це моя сестра. 

– З якого це дива? Машина – це не сукня, я такі подарунки не хочу комусь робити. Та і зараз ще на цій машині їжджу, хочу викупити у свого знайомого кращу модель. Але зараз тільки стає на половину, тому і вирішила продати старе. Мені це гроші потрібні, адже з моєю роботою постійно треба їздити по цілому місту, а то й в область чи навіть закордон – відповідаю я

– Але ж твоїй сестричці зараз не солодко! Вона нещодавно третю дитину народила, їй ой як допомога потрібна. Та і машина не завадить, діток возити. Когось до школи, у садочок, на гуртки чи у поліклініку. А ти ж сама живеш, навіщо тобі машина? – продовжує з докором бабуся

– Бабцю, я не буду робити своїй сестрі такий “сюрприз” та віддавати свою машину. Я, на відміну від Олі, всього досягла сама – і квартира, і машина, і робота. Мені ніхто ніколи не давав грошей на кредит чи просто так – я своїми зусиллями цього досягла. А їй треба було раніше думати про майбутнє, ще коли вперше народила – знервовано відповіла я, адже ця розмова розлютила мене 

У відповідь почула, що я невдячна та невихована людина, раз відмовляюся допомогти рідній сестричці. Але я хіба я комусь винна та маю подякувати? Навіть моя бабуся вже життя любила Ольгу більше, ніж мене. Хіба ж це мені вона купила перше одну квартиру, а потім ще й свою у спадок залишила? Чи я постійно скаржилася на свою долю родичам, щоб ті допомогли мені грошима?

Згодом, одного дня до мене зателефонувала сама Оля. Мабуть, подумала, що я пожалію її нарешті.

– Привіт. Чула, що ти хочеш свою стару машину продати? Може краще мені віддай? Сама знаєш, яке у мене скрутне становище, стараюся діточок на ноги поставити. Я тобі постараюся з часом всі гроші за авто віддати, роботу знайду. Це ж заради твоїх рідних племінників. Ти маєш про них подбати, своїх діточок поки ще не маєш.

Я щось винна своїм племінникам? Та і яку роботу Оля хоче шукати, у неї ще ця декретна відпустка не закінчилася. Та і зможе вона нормально працювати, коли трьох малих дітей сама виховує?

Виховано відмовила та пояснила ситуацію. Поклала слухавку. Навіть моя мама образилася на мене та довгий час не спілкувалася, адже я відмовила рідній людині.

Однак, коли моя мама дізналася, що бабуся залишила квартиру Ользі, а не мені, то стала на мою сторону. 

– Дзвонила тьотя Аня, мама Олі. Знову докоряла тим, що ти машину свою не хотіла віддати. Ми з твоїм татом колись також допомогли їм грошима, коли Ользі купували першу квартиру. Але й досі борги не віддали – розповідає мама.

Та тітка не тільки мамі телефонувала. Одного разу й мені перепало від неї

– Та як тобі не соромно. Як ти могла відмовити багатодітній матусі? У тебе взагалі є совість? Мабуть, просто заздриш моїй Олечці, що у неї є діти, а ти досі сама! Та і будеш такою самотньою до кінця життя! – і кинула трубку. 

Відтоді я спілкуюся тільки зі своїми батьками. Коли ж бачу номер родичів – просто не підіймаю слухавки. 

Я нікому нічого не винна. Я зробила правильний для мене вибір та розставила пріоритети. Спершу хочу зробити блискучу кар’єру, а вже тоді сім’ю робити та дітей народжувати. Ольга сама обрала таке життя. Чому я зобов’язана дбати про чужих дітей? 

Що б ви порадили зробити нашій героїні у такій ситуації? 

Daryna