Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Набрала гостинців і поїхала до рідних на Великдень. Відчинила хвіртку рідного двору – і мало не зомліла

Набрала гостинців і поїхала до рідних на Великдень. Відчинила хвіртку рідного двору – і мало не зомліла

Viktor
21 Жовтня, 2025 Коментарі Вимкнено до Набрала гостинців і поїхала до рідних на Великдень. Відчинила хвіртку рідного двору – і мало не зомліла

Цьогоріч я не планувала додому на Великдень. Так рідним і сказала, що не приїду, бо дуже дорого виходить. А дорога кожна копійка. Адже молоді будуються поруч із нами. Та десь за тиждень так мені сумно стало, згадала, як у нас гуляють на свята, як усі за столом збираються. 

І прийняла я імпульсивне рішення. Зірвалась і додому поїхала. Звісно попередньо накупувала всіляких делікатесів. Повну торбу набрала, аби онуків потішити. 

Рідним я навіть не дзвонила. До райцентру мене довезли, а далі довелося самій. Доки села дісталась, ледве на ногах стояла. І ось вже рідна хвіртка. Аж на душі тепло стало. Все зелене, мій улюблений бузок квітне. Як гарно дома. Ніякі моря і європейські міста не замінять. 

Заходжу і бачу стоїть мій колишній і дрова рубає. Я очам своїм не повірила. Річ у тім, що Петро почав зраджувати, щойно я вперше до Італії поїхала. Два роки утримував за мої гроші коханку, док мені добрі люди не розповіли. Розійшлися ми не гарно. Він відсудив у мене половину будинку. Довелося гроші виплатити, аби відчепився. 10 тисяч євро йому дала.

Діти про всю цю підступну ситуацію знали. Бачили, як мені важко. І наче на моєму боці були. Тож чого це його пустили?

Коли син мене побачив – розгубився. А я не стала чекати, вирішила відразу розібратися.

 – Що це ваш батько тут робить? Хто його пустив.

 – Розумієш, так сталося, тато з Оленою посварився, пішов від неї. Ми не могли його не прийняти. Що було на вулиці залишити?

 – Коли це сталося?

 – Та ще пів року тому, взимку!

 – Не думали хоч мого дозволу спитати? У нього ж є 10 тисяч, нехай собі купить якусь халупу.

 – Та нема в нього нічого. За ці гроші зробив ремонт в Олени. Мамо, тато добрий. Він нам в усьому допомагає, будівництво контролює. Нехай залишається!

 – Після того, як він вчинив – ніколи! 

 – Ну хоч на свята не виганяй!

 – Як він залишається, то поїду я! Так ви мене і мою допомогу цінуєте!

Я залишила торбу з делікатесами і пішла геть. Заночувала у двоюрідної сестри. Вона пропонувала в неї побути на свято, та я вже нічого не хотіла. Не уявляла, як діти могли зі мною так вчинити. І що робити далі? Можливо не варто їм гроші на будівництво висилати, якщо так мене не поважають?

Навігація записів

У США почали зносити частину східного крила Білого дому для будівництва бальної зали за прoєктом Трампа
Часникові коржі з рідкого тіста. Без дріжджів та духовки

Related Articles

— Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…

«Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…

Viktor
17 Травня, 202617 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до «Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…

Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…

Viktor
17 Травня, 202617 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…

Цікаве за сьогодні

  • — Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…
  • «Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…
  • Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…
  • Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини
  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
  • Ключі від хати давай швидше, Аліно, діти змерзли, а в нас ще м’ясо на вогні не дійшло! — дядько Степан сказав це таким буденним тоном, ніби я була не господаркою садиби, а випадковою людиною, яка просто завадила його планам.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes