Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Хочеш гарно заробити – роби, як я кажу! – Я з такої біди сестру витягла, не знаю, де б вона без мене була. Та не на таку вдячність розраховувала

– Хочеш гарно заробити – роби, як я кажу! – Я з такої біди сестру витягла, не знаю, де б вона без мене була. Та не на таку вдячність розраховувала

Viktor
23 Вересня, 202523 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Хочеш гарно заробити – роби, як я кажу! – Я з такої біди сестру витягла, не знаю, де б вона без мене була. Та не на таку вдячність розраховувала

Моя сестра Оля змалку була безтолковою. Навчатися не хотіла, батьків не слухала. В 17 років завагітніла і поспіхом зі своїм Миколою побралась. І вже у 23 роки зосталась сама з двома дітьми. 

Я значно старша за неї, намагалась її повчати. Та дарма. Тоді якраз мама хворіти почала, я її доглядала, та через роботу нічого не встигала. От сестрі й запропонувала.

 – Переїжджай до неньки, будеш мати житло і її доглядатимеш.

 – Ти що, в мене двійко дітей, я не можу ще хвору дивитись.

Вона й далі жила на орендованій квартирі. Колишній виплачував аліменти, та цього ні на що не вистачало. Згодом мами не стало і тоді сестра почала мене просити:

 – Я поживу трохи в маминій хаті.

 – З якої радості? Ти ж не хотіла.

 – Ну, тоді ситуація інша була. А зараз мені зовсім важко.

Я пустила її, адже сама їхала до Італії на заробітки. Мій син школу закінчував, я хотіла йому на освіту заробити. Повернулась я через 5 років, і побачила, що сестра ще дужче бідує. Тоді їй і запропонувала.

 – Їдь на моє місце до Італії. В мене сеньйора добра, платить гарно. Працюватимеш не більше, ніж дома.

Вона погодилась і вирушила. Та пробула там всього два роки й повернулась. Увесь час лише скаржилась, як їй важко було. Та грошей все ж заробила трохи. І ось після повернення вона заявила:

 – Я хочу хату мамину продати та квартиру купити.

 – Ну, будинок нам обидвом належить. А я зараз не хочу нерухомість продавати. Якщо й продамо, то гроші порівну поділимо.

 – Як це порівну? Я ж тут живу! Це мій будинок!

– Який твій? Я тебе пустила сюди, бо пожаліла. Ти ж маму відмовилась доглядати!

 – І що? Я ж така сама її донька, як ти!

Чути це було неприємно. Але найгірше сталося потім, сестра вирішила зі мною судитися. Тепер я можу втратити сестру і мамин будинок. Й дедалі частіше думаю, чи воно того варте?

IrynaS

Навігація записів

На Київщинi стaлось лoбове зіткнення Daewoo та Lexus: є постраждалі.
Яковина розповів про важливу подію, яка може радикально все змінити у РФ: “Якщо вони влучили…”

Related Articles

– Те, що сьогодні тут з’явилися ви – це таке щастя!..– Дивно. – На обличчі у Тетяни з’явилася недовірлива усмішка. – Ви приходите до мене одна, заявляєте, що ваша дочка – це дочка мого чоловіка, і хочете, щоб я повірила вам на слово? Невже я схожа на таку наївну жінку?

Viktor
11 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до – Те, що сьогодні тут з’явилися ви – це таке щастя!..– Дивно. – На обличчі у Тетяни з’явилася недовірлива усмішка. – Ви приходите до мене одна, заявляєте, що ваша дочка – це дочка мого чоловіка, і хочете, щоб я повірила вам на слово? Невже я схожа на таку наївну жінку?

― А що тут ще можна подумати?! Чи ти не придумав гідного пояснення цьому? Тоді у тебе буде на це багато часу, ― Ліза вказала на сумку, що самотньо стояла біля дивана, і судорожно стиснула руки. ― Іди, Артем. Я не хочу тебе більше бачити.

Viktor
11 Лютого, 202611 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до ― А що тут ще можна подумати?! Чи ти не придумав гідного пояснення цьому? Тоді у тебе буде на це багато часу, ― Ліза вказала на сумку, що самотньо стояла біля дивана, і судорожно стиснула руки. ― Іди, Артем. Я не хочу тебе більше бачити.

Дякую тобі, синочку, за все!— Щоправда, — я, хотіла для тебе невістку симпатичнішу й більш.. Ну та годі…— Та, що є, теж зійде! Зала завмерла. Андрій зблід. Я встала. Повільно, не поспішаючи.— Можна мені теж сказати тост? .. — Олено, сонечко, ти не могла б мені допомогти? — Галина Петрівна дзвонила завжди в найбільш невідповідний момент, ніби відчувала, коли я щойно присіла після роботи. — У мене тут комуналка прийшла, а пенсії до кінця місяця не вистачить. Ти ж знаєш, як зараз усе дорого…

Viktor
11 Лютого, 202611 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Дякую тобі, синочку, за все!— Щоправда, — я, хотіла для тебе невістку симпатичнішу й більш.. Ну та годі…— Та, що є, теж зійде! Зала завмерла. Андрій зблід. Я встала. Повільно, не поспішаючи.— Можна мені теж сказати тост? .. — Олено, сонечко, ти не могла б мені допомогти? — Галина Петрівна дзвонила завжди в найбільш невідповідний момент, ніби відчувала, коли я щойно присіла після роботи. — У мене тут комуналка прийшла, а пенсії до кінця місяця не вистачить. Ти ж знаєш, як зараз усе дорого…

Цікаве за сьогодні

  • – Те, що сьогодні тут з’явилися ви – це таке щастя!..– Дивно. – На обличчі у Тетяни з’явилася недовірлива усмішка. – Ви приходите до мене одна, заявляєте, що ваша дочка – це дочка мого чоловіка, і хочете, щоб я повірила вам на слово? Невже я схожа на таку наївну жінку?
  • ― А що тут ще можна подумати?! Чи ти не придумав гідного пояснення цьому? Тоді у тебе буде на це багато часу, ― Ліза вказала на сумку, що самотньо стояла біля дивана, і судорожно стиснула руки. ― Іди, Артем. Я не хочу тебе більше бачити.
  • Дякую тобі, синочку, за все!— Щоправда, — я, хотіла для тебе невістку симпатичнішу й більш.. Ну та годі…— Та, що є, теж зійде! Зала завмерла. Андрій зблід. Я встала. Повільно, не поспішаючи.— Можна мені теж сказати тост? .. — Олено, сонечко, ти не могла б мені допомогти? — Галина Петрівна дзвонила завжди в найбільш невідповідний момент, ніби відчувала, коли я щойно присіла після роботи. — У мене тут комуналка прийшла, а пенсії до кінця місяця не вистачить. Ти ж знаєш, як зараз усе дорого…
  • Знайомі напросилися на дачу «на шашлики», але приїхали з порожніми руками. Замість м’яса їм підсмажила кабачки. Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь…
  • – Знаєш, так буває: вдома – це чудовий хлопець, а як хтось з’являється сторонній, він одразу починає говорити про дружину всяке і навіть не помічає цього. Знаєш, чому так виходить? – Чому?
  • – Алло, Вітя… – Приїжджай швидше. Тата не стало… – Мамо, я зараз зайнятий – Подзвони Світлані. – Синку, тата не стало! – ахнула Надія Петрівна.– Мамо, справді, подзвони Світлані. Вона краще з усім впорається. А я як тільки звільнюся, то зразу підʼїду… Син поклав слухавку.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes