– Знову напівфабрикати?
– Так, але це хороші, домашні.
– Та де, ніколи не знаєш, що там всередині. Треба самотужки робити!
– А коли я готуватиму, якщо на роботі завал!
– Та може вже час кидати ту роботу, якщо від неї сім’я страждає? Діти тебе не бачать, вдома безлад, їсти нічого. Знайдеш якесь місце на пів ставки.
Я стояла і не знала, як реагувати на ці слова чоловіка. Адже заробляла значно більше за нього, мала керівну посаду на підприємстві та очікувала на підвищення. Того й працювала так багато.
Та Микола в мене досить пихатий. Йому завжди не подобалось, що в мене краща робота. Але лише завдяки їй ми придбали автівку і винаймали гарну квартиру. До того ж я відкладала гроші на освіту дітей. А так, що? Сидітиму дома і їсти варитиму? Без майбутнього, без перспектив, зато ситі!
Уся ця ситуація мене дуже бентежила. Аби довести своє — чоловік запросив до нас в гості свою маму. Свекруха приїхала з села і мало не з порогу сказала:
– Божечки, як ви так живете? Он павутиння на дверях, а пилу скільки! Кошмар!
Жила вона у нас тиждень. Готувала все домашнє, щодня улюблені пиріжки свого сина смажила. Поприбирала усюди так, що знайти нічого не можу. А тоді мій Микола заявив:
– Так добре з мамою. Якщо ти роботу не хочеш кидати, то нехай вона залишається!
– І як ти собі це уявляєш? У нас елементарно бракує місця.
– Чого? Тебе ж однаково вдома ніколи нема.
Вся ця ситуація дуже засмучує. Адже я стараюсь заради дітей, а чоловік просто хоче самоствердитися. Бо ж він головний і я маю слухатися. Та я боюсь, що якщо й звільнюся, то дивитися на нього не зможу. Адже нам буде важко без моєї зарплати. Його ж грошей ледве на оренду вистачатиме. Що мені робити? Я можу втратити сім’ю або ж залишитись без перспектив! Що б ви зробили?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
